Постанова

від 18.07.2019 по справі 611/305/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

м. Харків

Справа № 611/305/18

Провадження № 22-ц/818/1793/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретарів судового засідання Сватенко Н.В., Сидорчук М.О.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

інші учасники справи:

третя особа - приватний нотаріус Ізюмського нотаріального округу Харківської області Чистов Сергій Юрійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Барвінківського районного суду Харківської області, ухвалене 22 січня 2019 року о 17 годині 01 хвилина у складі судді Коптєва Ю.А.,

у с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, після неодноразового уточнення якого (т.1 а.с. 160-168, 292-298, 334-335) просив визнати незаконним з моменту укладення та скасувати нотаріально посвідчений договір міни земельних ділянок від 15 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрованого за № 2863; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію, проведену приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим Сергієм Юрійовичем (надалі ПН Ізюмського РНО Чистов С.Ю.) 15 травня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1228525263204 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_5 ; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1438455163204, площею 10,4663 га, від 06.12.2017 р., номер запису про право власності 23947614, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, власник ОСОБА_2 ; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію іншого речового права №24252508 від 27 грудня 2017 року, договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26.12.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 70 000 грн. та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем за законом брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 вересня 2017 року позивач звернувся до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини, оскільки у ОСОБА_5 була у власності земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_3 , загальною площею 5,2196 га, розташована на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області. Під час оформлення спадщини йому стало відомо, що вищезазначена земельна ділянка за договором міни від 15 травня 2017 року була передана у власність ОСОБА_2 . Остання у свою чергу передала ОСОБА_5 належну їй земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,02 га.

Згідно листа Головного управління (ГУ) Держгеокадастру у Харківській області від 11.07.2018 № 29-20-9,1-5199/19-18, державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_2 було проведено об`єднання належних їй земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_4 та кадастровий номер НОМЕР_5 , що розташовані на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, в одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 , загальною площею 10,4663 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26 грудня 2017 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), відповідно до якого остання отримала в користування земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_6 .

Договір міни та емфітевзісу укладені в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), тобто мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, який неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до Земельного кодексу України (надалі ЗК України) і діє на даний час (п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК України). ОСОБА_6 (обмін) земельних часток (паїв), відповідно до вимог закону, є цивільно - правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбачену Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Міна застосовується лише одноразово при переведені земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням. Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 № 288 передбачено, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою пай на пай . Громадяни можуть отримувати земельні ділянки у власність з підстав та в порядку, визначеними положеннями ЗК України. Тому вказані правочини є недійсними.

Укладанням оспорюваних договорів позивачу також було спричинено моральну шкоду, що полягає в порушенні його права на власність. Зазначене спричинило моральні та фізичні страждання, пов`язані з набуттям права на спадщину. Моральна шкода оцінена ОСОБА_1 у 70 000 гривень.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 22 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір міни ОСОБА_5 діяв вільно, усвідомлював значення своїх дій, укладений правочин відповідав його волі. ОСОБА_5 і ОСОБА_2 договір міни виконали, претензій один до одного не мали. Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , на який посилається ОСОБА_1 застосуванню не підлягає. Закон регулює порядок міни земельних часток (паїв), а ОСОБА_5 і ОСОБА_2 міняли сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами, а не паї. При цьому дія мораторію на угоду ОСОБА_5 і ОСОБА_2 не розповсюджується. Тому підстави для визнання договору міни від 15 травня 2017 року недійсним відсутні. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними і також задоволенню не підлягають.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_4 ., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що договір міни від 15.05.2017 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в період дії мораторію на відчуження земельних ділянок. Під час його укладення експертна грошова оцінка землі проводилась ТОВ АКР-2008 , а саме його представником ОСОБА_7 , щодо якої відсутні дані про внесення її до реєстру оцінювачів. Отже, оцінка земель відбулась з порушенням вимог законодавства, що не було враховано судом. Також представник позивача наполягав на доводах позовної заяви.

ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Посилається на те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права (визнання незаконним та скасування договору) Цивільним кодексом України (надалі ЦК України) не передбачений. При посвідчені договору міни нотаріусом перевірялась експертна грошова оцінка земель, порушень не виявлено. Право власності на обміняну земельну ділянку виникло у ОСОБА_5 15 травня 2017 року після проведення державної реєстрації. Мораторій не діє на обмін земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Позивачем не доведено вчинення ОСОБА_2 порушення його прав і завдання йому шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 5 травня 2017 року державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області, належала земельна ділянка, загальною площею 5, 2196 га, кад. № НОМЕР_3 , що розташована на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.179).

ОСОБА_5 є братом позивача у справі, ОСОБА_1 (т.1 а.с. 12, 173).

15 травня 2017 року ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_2 договір міни земельних ділянок, зареєстрований у реєстрі за № 2863 ПН Ізюмського РНО Чистовим С. Ю. За умовами договору ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , якій на праві приватної особистої власності належала земельна ділянка, загальною площею 0,02 га, кадастровий № НОМЕР_1 , розташована на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вчинили обмін належних їм на праві власності земельних ділянок. ОСОБА_6 проводилась з грошовою доплатою в розмірі 65 109 грн. (т.1 а.с.177-178).

15 травня 2017 року ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,02 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що розташована на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 березня 2018 року, індексний номер 116928420 (т.1 а. с. 210).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (т.1 а.с. 174).

Згідно з наданою в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповіді від 11 липня 2018 року № 29-20-9,1-5199/0/19-18 ОСОБА_2 об`єднала земельних ділянок кад.№ НОМЕР_7 : НОМЕР_8 та кад.№ НОМЕР_3 , розташовані на території Грушуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, в одну земельну ділянку кад.№ НОМЕР_2 згідно технічної документації із землеустрою (т.1 а.с.218).

Належна ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_2 була передана в користування ОСОБА_3 строком на 49 років згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 26 грудня 2017 року. Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 135784808 від 28 серпня 2018 року (т.1 а.с.273-274).

ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_5 звернувся 5 вересня 2017 року до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті брата. За заявою було заведено спадкову справу №160/2017 (т.1 а.с.287-291).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в частини першої статті 5 ЗК України).

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту а частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відповідно до Закону України Про внесення зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 7 грудня 2017 року № 2236-VIII заборона відчуження у такому ж формулюванні продовжена до 1 січня 2019 року.

Отже, заборона відчуження, встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, і яка діяла до 1 січня 2019 року, передбачає винятки, а саме :

а) можливість вилучення (викупу) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності для суспільних потреб;

б) можливість передання земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

В) можливість зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод (частина перша статті 131 ЗК України). Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України (частина друга вказаної статті).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_5 обміняв свою більшу за розміром земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на меншу за розміром земельну ділянку такого ж призначення, належну ОСОБА_2 , за що отримав грошову доплату у сумі 65 109 грн.

Частина перша статті 14 Закону України № 899-IV від 05.06.2003 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (надалі Закон № 899-IV) встановлює один з випадків, коли можливий обмін земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. А саме, у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, стаття 14 Закону № 899-IV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір міни відповідає приписам статей 203 і 715 ЦК України та не суперечить підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни.

Підпункт б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону.

Частина перша статті 14 Закону № 899-IV не обмежувала випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначала одну з можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 15 травня 2019 року у цивільній справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19).

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про укладення оспорюваного договору міни в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та його недійсність.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування державної реєстрації на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_5 , земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1438455163204, площею 10,4663 га, від 06.12.2017 р., за ОСОБА_2 , державної реєстрації договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 26.12.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обумовлені недійсністю договору міни від 15.05.2017. Враховуючи відсутність підстав для визнання недійсним договору міни, підстав для задоволення вказаних вище похідних вимог також немає.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.137 ЦПК України).

Враховуючи не встановлення колегією суддів завдання ОСОБА_1 . шкоди, підстави для відшкодування йому моральної шкоди відсутні. Також не підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_4 на врахування нотаріусом при укладанні договору міни від 15.05.2017 оцінки земель, складеної неповноважним суб`єктом оціночної діяльності, не враховуються колегією суддів. Позов про визнання договору міни недійсним з цих підстав ОСОБА_1 не заявлявся. Посилання в апеляційній скарзі на усні пояснення стосовно цього в суді першої інстанції не доводять подання позивачем уточненого позову в установленому законом порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини у справі, перевірив докази, правильно встановив характер спірних правовідносин та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків викладених у рішенні суду не спростовують. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 липня 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний