Постанова

від 23.07.2019 по справі 927/421/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. Справа№ 927/421/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників спору: згідно протоколу судового засідання від 23.07.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 27.05.2019

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента"

про забезпечення позову

у справі №927/421/19 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента"

до Фермерського господарства "Агросистема"

про звернення стягнення на майно, стягнення неустойки та відшкодування збитків,

ПОСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства "Агросистема", в якому просить в рахунок задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" за Товарною аграрною розпискою від 02.07.2018, посвідченою приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Максак І.М. та зареєстрованою в Реєстрі аграрних розписок за № 725, що дорівнює 2 990 943,49 грн звернути стягнення на нерухоме майно, що належить Фермерському господарству "Агросистема" (місцезнаходження: 17242, Чернігівська обл., Талалаївський р-н, с.Поповичка, вул. Гагаріна, б.19, ідентифікаційний код 35750634), а саме:

- нежитлову будівлю, маслозавод, загальною площею 1230,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404840474253; опис об`єкта: 1-й поверх -прибудова 17,3 кв.м; коридор 41,9 кв.м; кабінет 12,9 кв.м; лабораторія 24,2 кв.м; підсобне приміщення 5,5 кв.м; лабораторія 8,6 кв.м; лабораторія 3,0 кв.м; підсобне приміщення 8,2 кв.м; коридор 19,9 кв.м; коридор 9,0 кв.м; душова 4,1 кв.м; санвузол 1,8 кв.м; кладова 1,6 кв.м; роздягальня 12,8 кв.м; склад 9,8 кв.м; склад 7,4 кв.м; коридор 2,5 кв.м; склад 17,3 кв.м; морозильна камера 26,6 кв.м; бокс закваски 6,0 кв.м; бокс закваски 2,5 кв.м; бокс закваски 1,3 кв.м; виробничий цех 139,5 кв.м; кладова 7,1 кв.м; щитова 4,5 кв.м; виробничий цех 148,1 кв.м; морозильна камера 49,7 кв.м; морозильна камера 13,2 кв.м; морозильна камера 24,2 кв.м; склад 33,9 кв.м; коридор 9,9 кв.м; підсобне приміщення 7,4 кв.м; склад 16,1 кв.м; морозильна камера 23,5 кв.м; склад 38,7 кв.м; виробниче приміщення 25,7 кв.м; виробниче приміщення 67,4 кв.м; виробниче приміщення 13,2 кв.м; виробниче приміщення 9,2 кв.м; виробниче приміщення 60,3 кв.м; котельня 114,8 кв.м; підсобне приміщення 14,1 кв.м; підсобне приміщення 7,5 кв.м; підсобне приміщення 4,2 кв.м; підсобне приміщення 22,6 кв.м - по першому поверху :1099,0 кв.м. 2-й поверх - коридор 18,9 кв.м; коридор 3,6 кв.м; кладова 4,1 кв.м; зал засідань 40,0 кв.м; кабінет 15,7 кв.м; кабінет 26,7 кв.м; кабінет 16,4 кв.м; коридор 6,4 кв.м - по 2-му поверху: 131,8 кв.м.; адреса: Чернігівська обл., Талалаївський р-н, смт. Талалаївка, вул. Перемоги, буд. 47 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер - 7425355100:03:001:0033 , площею 1,5076 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404816074253; дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.01.2004; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держгеокадастру у Талалаївському районі Чернігівської області; цільове призначення - для виробничих цілей та розміщення матеріальної бази; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38073426 від 10.11.2017 17:57:24, приватний нотаріус Смолянінова Олена Ярославівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ; адреса: Чернігівська обл., Талалаївський р., смт. Талалаївка, вулиця Перемоги, земельна ділянка 47, реєстраційний номер нерухомого майна: 1404816074253, шляхом його реалізації в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, позивач просить стягнути неустойку за порушення зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 122/ФКД від 26.06.2018 у розмірі 2 026 223,42 грн та збитки у розмірі 176 848,52 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 26.06.2018 між ТОВ "Сингента" та ФГ "Агросистема" укладено договір купівлі-продажу № 122/ФКД, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивачу продукцію - кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018 року, в кількості 2500 +/- 3 % тонн загальною вартістю 10 303 150,00 грн. 02.07.2018 на виконання умов договору купівлі-продажу між відповідачем як боржником та позивачем як кредитором укладено Товарну аграрну розписку, відповідно до умов якої майбутній врожай сільськогосподарської продукції в обсязі 3000 метричних тонн є предметом застави. 22.12.2018 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Манерко Л.М. вчинив на Аграрній розписці виконавчий напис № 677 про стягнення з відповідача на користь позивача 10 303 150,00 грн шляхом передачі Предмету застави. 28.01.2019 приватний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у межах ВП № 58040845 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", в якій встановлено, що на виконання виконавчого напису приватним виконавцем вилучено у відповідача та передано позивачу 149 002 кг зерна кукурудзи врожаю 2018 року, що складає 5,96% від загальної кількості зерна, яку потрібно передати позивачу за виконавчим документом. Позивач зазначає, що після виконання частини зобов`язання відповідачем у примусовому та добровільному порядку, частка виконаного зобов`язання за Аграрною розпискою та договором купівлі-продажу становить 576,773 тонни (загальною вартістю 2192091,51грн). Отже, за твердженням позивача на день звернення до суду з позовом відповідач не виконав зобов`язання за Аграрною розпискою та договором купівлі-продажу щодо поставки товару в обсязі 1923,227 тонн (2500т - 576,773т=1923,227т загальною вартістю 8 111 058,49грн). Позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу щодо поставки товару позивачу, при цьому, предмет застави, що має бути переданий позивачу, відсутній. Позивач зазначає, що на виконання п.4.6 договору купівлі-продажу здійснив передоплату у розмірі 5 183 035,00грн, а отже враховуючи часткове виконання зобов`язань відповідача щодо поставки товару загальною вартістю 2 192 091,51грн, обсяг вимог позивача наразі обмежується вартістю майна у розмірі 2 990 943,49грн. Позивач вважає, що з метою задоволення своїх вимог за Аграрною розпискою, має право звернути стягнення на інше майно відповідача, яке не є предметом застави, у межах 2 990 943,49грн.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

З позовною заявою ТОВ Сингента одночасно подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми 2 203 071,94 грн, що знаходяться на банківських рахунках Фермерського господарства "Агросистема" за наступними реквізитами: - Рахунок № НОМЕР_9 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478; - Рахунок № НОМЕР_7 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614; - Рахунок № НОМЕР_8 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629; - Рахунок № НОМЕР_5 в АТ "КБ "Приватбанк", МФО 353586; - Рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365; - Будь-який інший банківський рахунок Фермерського господарства "Агросистема".

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента" зазначає, що зобов`язання відповідача за договором купівлі-продажу та Аграрною розпискою є безумовним та безспірним, а правомірність вимог не викликає жодних сумнівів. 22.12.2018 у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на Аграрній розписці. Виконавчий напис, вчинений на Аграрній розписці, був пред`явлений до виконання, у зв`язку з чим 10.01.2019 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП № 58040845. 16.01.2019 приватний виконавець склав Акт вилучення та передачі майна стягувачу (предмета застави аграрної розписки) у межах ВП № 58040845, відповідно до якого у відповідача було вилучено та передано позивачу наступне майно: зерно кукурудзи 3-го класу, врожаю 2018 року, в кількості 149,002 тонн. Зазначене майно було вилучено за місцезнаходженням Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" за адресою: Полтавська обл., Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75, тобто поза межами місця поставки, погодженого сторонами у Договором купівлі-продажу та Аграрній розписці. Заходи приватного виконавця щодо розшуку іншого майна, що є предметом застави за Аграрною розпискою, виявилися безрезультатним, про що 28.01.2019 приватний виконавець склав відповідний акт. Позивач вважає, що зазначене свідчить про те, що відповідач постійно ухиляється від здійснення своїх зобов`язань, у добровільному порядку виконувати свої зобов`язання не планує та з метою ухилення від відповідальності у вигляді звернення стягнення на предмет застави шляхом його передачі позивачу уже позбувся частини предмету застави. Відповідно до інформації з Державного реєстру іпотек, що знаходиться у відкритому доступі, відповідач є боржником перед Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк". При цьому, зобов`язання мало бути виконане до 22.04.2013, а його розмір становить 300 000 грн. Водночас, інформація з Державного реєстру іпотек свідчить про чинність іпотеки, наданої в якості забезпечення виконання зобов`язань перед Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк", а отже, зобов`язання відповідача є невиконаними. Позивач наголошує про високу ймовірність невиконання грошового зобов`язання відповідача і перед позивачем, а тому вважає обґрунтованою необхідність застосувати заходи забезпечення позову стосовно грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, у межах суми 2 203 071,94 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2019 у справі №927/421/19 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сингента" у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти від 20.05.2019

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та накласти арешт на грошові кошти у межах суми 2203071,94 грн., що знаходяться на банківських рахунках Фермерського господарства Агросистема , за реквізитами, що вказані у апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним застосуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норми процесуального права (ст.ст. 2, 73, 76-79, 86, 136, 137, 140 ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначає, що господарський суд неправильно визначив характер правовідносин, що визначений аграрною розпискою, на якій у же вчинено виконавчий напис, що був пред`явлений до виконання до приватного виконавця та виконано в частині;

Крім того, апелянт стверджує, що суд не врахував, що: - частина предмету застави була вилучена поза межами місця поставки, погодженого сторонами договором поставки купівлі-продажу та аграрній розписці, що, на думку позивача, свідчить про спроби відповідача не допустити звернення стягнення на предмет застави; - відповідач систематично ухиляється від виконання договірних зобов`язань та має поточних грошових зобов`язань в розмірі 24432181,00 грн.; - відповідач намагається відчужити своє майно, як встановлено в межах справи №927/287/19.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 23.07.2019 представник відповідача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодом 0411627325312 (вх.. №09.2-04/71783/19 від 08.07.2019).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Звертаючись із заявою про забезпечення позову до суду заявник вказує на те, що позивачем було отримано судові накази Господарського суду Київської області щодо примусового стягнення грошових коштів з відповідача на суму 130000,00 грн. у справі № 911/53/19 та на суму 155661,55 грн. у справі № 911/54/19. Добровільно вказані судові накази виконані не були. У виконавчому провадженні № 58409338 стягнення з ТОВ "Велесгард" вже відбулося, а у виконавчому провадженні № 58618547 стягнення ще відбувається в примусовому порядку . Так, 18.02.2019 було відкрито виконавче провадження № 58409338 щодо стягнення грошових коштів у сумі 155661,55 грн., накладено арешт на кошти та майно боржника ТОВ "Велесгард 2015". 26.02.2019 у зв`язку із фактичним виконання судового наказу № 911/54/19 виконавче провадження № 58409338 було закрито. Заявник зазначає, що станом на 28.02.2019, тобто до зняття арешту з нерухомого майна відповідача, за відповідачем обліковувалося 12 об`єктів нерухомого майна. Проте, вже через 4 години, того ж дня 28.02.2019, після зняття приватним виконавцем арештів, відповідачем була відчужена квартира в„– 94, а 04.03.2019 (через 1 робочий день) відповідачем була відчужена вже квартира в„– 95 . Тобто, відповідач, маючи значну суму заборгованості перед позивачем, відчужує нерухоме майно вартістю приблизно 1200000,00 грн. (попередній розрахунок з урахуванням ціни на житло у цьому будинку за даними інтернет-ресурсів) при чому, не здійснюючи погашення боргу у розмірі 1114338,45 грн., тобто на потрібну для погашення боргу суму у даній справі. Також заявник зазначає, що вказані дії, щодо продажу нерухомості були здійснені відповідачем відразу після зняття арешту з нерухомого майна, при чому відповідачу було відомо про наявність позову на суму 1408663,84 грн., оскільки позивач звернувся до суду 25.02.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, всупереч положенням статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, не надав суду доказів, що невжиття заходів, про які просить позивач, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Доводи позивача щодо тої обставини, що відповідач є боржником перед ПАТ "ПроКредит Банк", відповідно до інформації з Державного реєстру іпотек не є безумовною підставою для забезпечення позову у даній справі.

Крім того, доводи позивача про високу ймовірність невиконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем з огляду на обсяг вимоги про стягнення 2203071,94грн. не свідчать про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду та про можливе утруднення (унеможливлення) виконання рішення по справі.

Факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2019 у справі №927/421/19 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сингента на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2019 у справі №927/421/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2019 у справі №927/421/19 залишити без змін

Матеріали оскарження № 927/421/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до статті 286 Господарського процесуального кодексу України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст складено: 25.07.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська