Постанова

від 19.09.2019 по справі 927/421/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. Справа№ 927/421/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Герасименко Р.І. за довіреністю від 16.05.2019;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2019 (повний текст складено 27.05.2019)

у справі №927/421/19 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента"

до Фермерського господарства "Агросистема"

про звернення стягнення на майно, стягнення неустойки та відшкодування збитків,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27 травня 2019 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сингента" у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову було підтверджено наявність фактичних обставин, які свідчать про вчинення відповідачем дій, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань, і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідач представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів оскарження вбачається, що у травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сингента" звернулось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства "Агросистема" та просило в рахунок задоволення вимоги позивача за Товарною аграрною розпискою від 02.07.2018, посвідченою приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Максак І.М. та зареєстрованою в Реєстрі аграрних розписок за № 725, виданою на суму 2 990 943,49 грн, звернути стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачу, а саме:

- нежитлову будівлю, маслозавод, загальною площею 1230,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404840474253; опис об`єкта: 1-й поверх -прибудова 17,3 кв.м; коридор 41,9 кв.м; кабінет 12,9 кв.м; лабораторія 24,2 кв.м; підсобне приміщення 5,5 кв.м; лабораторія 8,6 кв.м; лабораторія 3,0 кв.м; підсобне приміщення 8,2 кв.м; коридор 19,9 кв.м; коридор 9,0 кв.м; душова 4,1 кв.м; санвузол 1,8 кв.м; кладова 1,6 кв.м; роздягальня 12,8кв.м; склад 9,8 кв.м; склад 7,4 кв.м; коридор 2,5 кв.м; склад 17,3 кв.м; морозильна камера 26,6 кв.м; бокс закваски 6,0 кв.м; бокс закваски 2,5 кв.м; бокс закваски 1,3 кв.м; виробничий цех 139,5 кв.м; кладова 7,1 кв.м; щитова 4,5кв.м; виробничий цех 148,1 кв.м; морозильна камера 49,7 кв.м; морозильна камера 13,2 кв.м; морозильна камера 24,2 кв.м; склад 33,9 кв.м; коридор 9,9кв.м; підсобне приміщення 7,4 кв.м; склад 16,1 кв.м; морозильна камера 23,5кв.м; склад 38,7 кв.м; виробниче приміщення 25,7 кв.м; виробниче приміщення 67,4 кв.м; виробниче приміщення 13,2 кв.м; виробниче приміщення 9,2 кв.м; виробниче приміщення 60,3 кв.м; котельня 114,8 кв.м; підсобне приміщення 14,1 кв.м; підсобне приміщення 7,5 кв.м; підсобне приміщення 4,2 кв.м; підсобне приміщення 22,6 кв.м - по першому поверху :1099,0 кв.м. 2-й поверх - коридор 18,9 кв.м; коридор 3,6 кв.м; кладова 4,1 кв.м; зал засідань 40,0 кв.м; кабінет 15,7 кв.м; кабінет 26,7 кв.м; кабінет 16,4 кв.м; коридор 6,4 кв.м - по 2-му поверху: 131,8 кв.м.; адреса: Чернігівська обл., Талалаївський р-н, смт. Талалаївка, вул. Перемоги, буд. 47;

- земельну ділянку, кадастровий номер - 7425355100:03:001:0033, площею 1,5076 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404816074253; дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.01.2004; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держгеокадастру у Талалаївському районі Чернігівської області; цільове призначення - для виробничих цілей та розміщення матеріальної бази; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38073426 від 10.11.2017 17:57:24, приватний нотаріус Смолянінова Олена Ярославівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ; адреса: Чернігівська обл., Талалаївський р., смт. Талалаївка, вулиця Перемоги, земельна ділянка 47, реєстраційний номер нерухомого майна: 1404816074253, шляхом його реалізації в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, позивач просив стягнути неустойку за порушення зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 122/ФКД від 26.06.2018 у розмірі 2026223,42 грн та збитки у розмірі 176848,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2018 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 122/ФКД, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивачу продукцію - кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2018 року, в кількості 2500 +/- 3 % тонн загальною вартістю 10 303 150,00 грн.

02.07.2018 на виконання умов договору купівлі-продажу між відповідачем як боржником та позивачем як кредитором укладено Товарну аграрну розписку, відповідно до умов якої майбутній врожай сільськогосподарської продукції в обсязі 3000 метричних тонн є предметом застави.

22.12.2018 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Манерко Л.М. вчинив на Аграрній розписці виконавчий напис № 677 про стягнення з відповідача на користь позивача 10303150,00 грн шляхом передачі Предмету застави.

28.01.2019 приватний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у межах ВП № 58040845 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", в якій встановлено, що на виконання виконавчого напису приватним виконавцем вилучено у відповідача та передано позивачу 149 002 кг зерна кукурудзи врожаю 2018 року, що складає 5,96% від загальної кількості зерна, яку потрібно передати позивачу за виконавчим документом.

Позивач вказував, що після виконання частини зобов`язання відповідачем у примусовому та добровільному порядку частка виконаного зобов`язання за Аграрною розпискою та договором купівлі-продажу становить 576,773 тонни (загальною вартістю 2 192 091,51грн). Тому, за твердженнями позивача, на день звернення до суду з позовом відповідач не виконав зобов`язання за Аграрною розпискою та договором купівлі-продажу щодо поставки товару в обсязі 1923,227 тонн (2500т - 576,773т=1923,227т загальною вартістю 8111058,49грн). Позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу щодо поставки товару позивачу, при цьому предмет застави, що має бути переданий позивачу, відсутній.

Позивач також вказав, що на виконання п.4.6 договору купівлі-продажу здійснив передоплату у розмірі 5 183 035,00грн, а отже, враховуючи часткове виконання зобов`язань відповідача щодо поставки товару загальною вартістю 2192091,51грн, обсяг вимог позивача наразі обмежується вартістю майна у розмірі 2990943,49грн. Позивач вважає, що з метою задоволення своїх вимог за Аграрною розпискою має право звернути стягнення на інше майно відповідача, яке не є предметом застави, у межах 2 990943,49грн.

Разом з позовною заявою позивачем одночасно було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

У поданій заяві позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу, перелік якого співпадає з переліком майна, що наведений у позовній заяві.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказував, що зобов`язання відповідача за договором купівлі-продажу та Аграрною розпискою є безумовним та безспірним, а правомірність вимог не викликає жодних сумнівів.

22.12.2018 у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на Аграрній розписці. Виконавчий напис, вчинений на Аграрній розписці, був пред`явлений до виконання, у зв`язку з чим 10.01.2019 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №58040845.

16.01.2019 приватний виконавець склав Акт вилучення та передачі майна стягувачу (предмета застави аграрної розписки) у межах ВП № 58040845, відповідно до якого у відповідача було вилучено та передано позивачу наступне майно: зерно кукурудзи 3-го класу, врожаю 2018 року, в кількості 149,002 тонн.

Зазначене майно було вилучено за місцезнаходженням Товариства з додатковою відповідальністю "Гадяцький елеватор" за адресою: Полтавська обл., Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 75, тобто, поза межами місця поставки, погодженого сторонами у Договорі купівлі-продажу та Аграрній розписці. Заходи приватного виконавця щодо розшуку іншого майна, що є предметом застави за Аграрною розпискою, виявилися безрезультатним, про що 28.01.2019 приватний виконавець склав відповідний акт.

Позивач вважає, що зазначене свідчить про те, що відповідач постійно ухиляється від здійснення своїх зобов`язань, у добровільному порядку виконувати свої зобов`язання не планує та з метою ухилення від відповідальності у вигляді звернення стягнення на предмет застави шляхом його передачі позивачу уже позбувся частини предмету застави. Позивач стверджував, що як чинне законодавство, так і положення Аграрної розписки передбачають право позивача у разі відсутності Предмета застави задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна відповідача.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не доведено факту вчинення відповідачем дій щодо відчуження спірного майна.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 173 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, всупереч положенням статей 76-79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, не надав суду доказів, що невжиття заходів, про які просить позивач, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Доводи позивача щодо тої обставини, що відповідач є боржником перед ПАТ "ПроКредит Банк", відповідно до інформації з Державного реєстру іпотек не є безумовною підставою для забезпечення позову у даній справі.

Крім того, доводи позивача про високу ймовірність невиконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем з огляду на обсяг вимоги про стягнення 2203071,94грн. та посилання позивача на вжиття заходів забезпечення позову у іншій справи не свідчать про вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду та про можливе утруднення (унеможливлення) виконання рішення по справі.

Факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань чи неналежного виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

При цьому позивач не надав будь-яких доказів того, що відповідачем вчиняються чи будуть вчинятися дії, спрямовані на відчуження майна, на яке позивач просить звернути стягнення у позовній заяві.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сингента" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27 травня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 26.09.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв