Рішення

від 09.07.2019 по справі 910/5232/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа № 910/5232/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Поліщака Дмитра Богдановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рапід"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників судового процесу:

від позивача не з`явилися;

від відповідача не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

22 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Поліщака Дмитра Богдановича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 27.03.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рапід" (відповідач) про стягнення заборгованості за генеральним договором на транспортне експедирування № 19 від 24.09.2018 року в сумі 27 034,38 грн. (двадцять сім тисяч тридцять чотири гривні 38 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за генеральним договором на транспортне експедирування № 19 від 24.09.2018 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року у справі № 910/5232/19 позовну заяву б/н від 27.03.2019 року Фізичної особи-підприємця Поліщака Дмитра Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рапід" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Поліщаку Дмитру Богдановичу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Фізичній особі-підприємцю Поліщаку Дмитру Богдановичу за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103049734909 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року у справі № 910/5232/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 03.05.2019 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 08.05.2019 року (включно).

11 травня 2019 року через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Поліщака Дмитра Богдановича надійшла заява б/н від 04.05.2019 року на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2019 року (вказані документи направлені засобами поштового зв`язку 08.05.2019 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто подані до суду у встановлений строк).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/5232/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 року розгляд справи відкладено на 09.07.2019 року.

Представники сторін в судове засідання 09.07.2019 року не з`явилися.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Рапід" за адресою: 03150, м. Київ, вул. Горького, 155, кв. 44, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження від 13.05.2019 року у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 18.06.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті "за закінченням встановленого строку зберігання" - 15.06.2019 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 13.05.2019 року у справі № 910/5232/19 є 15.06.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.05.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання 09.07.2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Поліщаком Дмитром Богдановичем (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Рапід" (надалі - відповідач, експедитор-замовник) укладено генеральний договір на транспортне експедирування № 19 (надалі - договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором-замовником і виконавцем при здійсненні організації автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника по замовленням (заявкам) експедитора-замовника, та пов`язаних із ними різноманітних послуг (п. 1.1. договору).

За умовами п. 2.1. договору на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора-замовника і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв`язку, чи електронною поштою та є невід`ємною частиною договору.

В п. 2.4. договору визначено, що товарно-транспортна накладна (далі - ТТН), міжнародна товарно-транспортна накладна (далі - СМR) встановленого зразка є основним документом по якому здійснюється перевезення та за якими відбувається завантаження (приймання) та розвантаження (видача) вантажу.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу № 184 позивач зобов`язався надати відповідачу послуги автомобільного перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом: м. Руда-Сльонська (Польща) - с. Копилов (Макарівський р-н, Київська обл.). Вартість перевезення: 1100,00 євро, оплата: на протязі 10 (десяти) банківських днів після вивантаження автомобіля та отримання оригіналів документів: договір, заявка, акт виконаних робіт, рахунок, оригінал СМR (п. 14 заявки).

На виконання умов заявки на перевезення вантажу № 184 позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом: м. Руда-Сльонська (Польща) - с. Копилов (Макарівський р-н, Київська обл.), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № СМ18/00205 (CMR), оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив дане перевезення вчасно, вантаж отримано одержувачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж отримано .

Як зазначає позивач, при розрахунку суми платежу в гривневому еквіваленті ним використовувався курс НБУ, встановлений на день розвантаження вантажу, який становив 33,031255 грн. за 1,00 Євро, загальна сума платежу 1100,00 євро у перерахунку в гривневому еквіваленті становить 36 334,38 грн.

Позивач вказує, що відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, що підтверджується банківською випискою від 14.12.2018 року на суму 9300,00 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 27 034,38 грн.

Як вказує позивач, ним на виконання умов п. 14 заявки на перевезення вантажу № 184 були надіслані відповідачу документи на оплату наданих послуг з перевезення: рахунок-фактуру № 126/18 від 02.10.2018 року на суму 39 300,00 грн., акт прийняття виконання робіт № 126/18 від 02.10.2018 року на суму 39 300,00 грн., заявку на перевезення вантажу № 184, товарно-транспортну накладну № СМ18/00205 (CMR). Факт направлення зазначених документів підтверджується фіскальний чеком від 22.02.2019 року, описом вкладення від 22.02.2019 року та накладною № 8130001735845 (копії містяться в матеріалах справи). Зазначені документи були отримані відповідачем 01.03.2019 року, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 8130001735845.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні за заявкою на перевезення вантажу № 184 в повному обсязі здійснена не була, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 27 034,38 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов`язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 1, 11.1 даних Правил, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За таких обставин, надана позивачем товарно-транспортна накладна № СМ18/00205 (CMR) приймається судом в якості належного та допустимого доказу виконання позивачем зобов`язань за заявкою на перевезення вантажу № 184.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В ст. 920 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 27 034,38 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за генеральним договором на транспортне експедирування № 19 від 24.09.2018 року в розмірі 27 034,38 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 року встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

В п. 3 прохальної частини позовної позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3900,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.03.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Поліщаком Дмитром Богдановичем (довіритель) та Лозою Віктором Миколайовичем (повірений) укладено договір про правову допомогу (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, повірений зобов`язується надати правову допомогу у спорі з ТОВ Транс-Рапід . Повірений зобов`язується здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (5 год.); провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год.); вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (7 год.).

За умовами п. 2.1. договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 3900,00 грн.

На підтвердження понесених відповідачем витрат у даній справі надано акт приймання-передачі наданих послуг від 27.03.2019 року із зазначенням переліку наданих адвокатом у даній справі послуг, а також надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 05-03 від 27.03.2019 року про оплату послуг адвоката згідно договору від 20.03.2019 року на суму 3900,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Також, на підтвердження того, що Лоза В.М. є адвокатом, надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 року.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, судом встановлено, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката відповідає критеріям розумності та співрозмірності, з огляду на те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3900,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Рапід" (код ЄДРПОУ 30966596, адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 155, кв. 44) на користь Фізичної особи-підприємця Поліщака Дмитра Богдановича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: основного боргу - 27 034,38 грн. (двадцять сім тисяч тридцять чотири гривні 38 копійок), судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) та витрати на правову допомогу адвоката - 3900,00 грн. (три тисячі дев`ятсот гривень).

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.07.2019р.

Суддя О.В. Котков