Рішення

від 09.07.2019 по справі 910/5647/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа № 910/5647/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Андрушкевича Сергія Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краков"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Доброчинська А.С. (адвокат);

від відповідача Шкред А.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 09.07.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 26.07.2019р.

СУТЬ СПОРУ:

02 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Андрушкевича Сергія Олександровича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 26.04.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краков" (відповідач) про стягнення заборгованості за разовим договором-заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг № 0312 від 03.12.2018 року в сумі 124 230,05 грн. з них: основного боргу - 121 660,50 грн. (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят гривень 50 копійок), 3% річних - 866,30 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень 30 копійок) та інфляційних втрат - 1703,25 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 25 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за разовим договором-заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг № 0312 від 03.12.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості наданих позивачем послуг з перевезення позивачем вантажу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/5647/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 04.06.2019 року.

24.05.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідачем було повністю виконано зобов`язання по оплаті послуг з перевезення на суму 250 273,00 грн. в порядку, визначеному разовим договором-заявкою № 0312/5 від 03.12.2018 року, що є підставою для припинення зобов`язань за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року.

В судовому засіданні 04.06.2019 року судом оголошується перерва.

18.06.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Позивач вказує, що відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-000671 від 13.12.2018 року на оплату послуг перевезення вантажів по маршруту м. Куп`янськ, Харківська обл. - м. Алмати (Казахстан) № НОМЕР_1 / пр. НОМЕР_3 вод. ОСОБА_2 за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 на суму 250 273,00 грн., яким ним частково оплачений. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів звернення до позивача з вимогою про виставлення нового рахунку-фактури відповідно до разового договору-заявки № 0312/5, яким, за твердженням відповідача, внесено зміни щодо обсягу його зобов`язань перед позивачем та порядку оплати.

02.07.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, не погоджується та вказує, що сума, зазначена в рахунку на оплату № 13/12 від 13.12.2018 року відповідає сумі, зазначеній в разовому договорі-заявці № 0312/5, оплата відповідачем на рахунок ТОВ Комінвестбуд суми в розмірі 121 660,50 грн. підтверджується платіжним дорученням № 562 від 13.12.2018 року, що свідчить про те, що сплата відповідачем коштів на рахунок ТОВ Комінвестбуд згідно з платіжним дорученням № 562 від 13.12.2018 року мала місце на виконання умов разового договору-заявки № 0312/5 від 03.12.2018 року.

В судовому засіданні 09.07.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував частково.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Андрушкевичем Сергієм Олександровичем (надалі - позивач, перевізником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Краков (надалі - відповідач, експедитор) укладено разовий договір-заявку № 0312 про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - договір-заявка), за яким експедитор зобов`язався надати вантаж, готовий до перевезення, необхідні документи на нього та своєчасно оплатити вартість перевезення за рахунок коштів замовника.

Відповідно до умов договору-заявки № 0312 позивач зобов`язався надати відповідачу послуги автомобільного перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом: м. Куп`янськ, Харківська обл. - м. Алмати (Казахстан), транспортний засіб DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_3 . Вартість перевезення: 250 273,00 грн. Б/Г. Оплата 50% - по факту замитнення, 40% - 1-2 дні по розвантаженню, 10% - одразу після отримання оригіналів документів.

13.12.2018 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000671 на суму 250 273,00 грн. на оплату послуг перевезення вантажів по маршруту: м. Куп`янськ, Харківська обл. (Україна) - м. Алмата (Казахстан) згідно з договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року.

На виконання умов договору-заявки № 0312 від 03.12.2018 року позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом: м. Куп`янськ, Харківська обл. - м. Алмати (Казахстан), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 656296 (CMR), копія якої міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив дане перевезення вчасно, вантаж отримано одержувачем без зауважень, про що свідчить відтиск печатки вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж отримано .

Позивач вказує, що відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, що підтверджується банківськими виписками від 19.12.2018 року на суму 125 136,50 грн. та від 12.02.2019 року на суму 3476,00 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 121 660,50 грн.

Судом встановлено, що внаслідок неоплати наданих послуг позивач звернувся до відповідача з претензією № 5 від 18.02.2019 року про сплату заборгованості за надані послуги договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року в розмірі 121 660,50 грн. Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення від 18.02.2019 року та накладною № 6100140762721. Проте, вказане поштове відправлення № 6100140762721 не було отримане відповідачем, що підтверджується відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті за закінченням встановленого строку зберігання .

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року в повному обсязі здійснена не була, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 121 660,50 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов`язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 1, 11.1 даних Правил, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За таких обставин, надана позивачем товарно-транспортна накладна № 656296 (CMR) приймається судом в якості належного та допустимого доказу виконання позивачем зобов`язань за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В ст. 920 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 121 660,50 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в сумі 121 660,50 грн. матеріали справи не містять.

Як зазначає відповідач, 01.02.2010 року між ТОВ "НВП "Краков" та ЗАТ Куп`янський молочноконсервний комбінат укладено договір-доручення № 01-АМ, предметом якого є організація транспортно-експедиційного обслуговування перевезень в прямому і змішаному сполученні, а також порядок розрахунків за такі перевезення.

Згідно заявки на перевезення № 96 від 03.12.2018 року ПАТ Куп`янський молочноконсервний комбінат було замовлено у відповідача перевезення вантажу: масло вершкове, у кількості 20 т брутто, за маршрутом: м. Куп`янськ (Україна) - м. Алмата (Казахстан).

03.12.2018 року між позивачем, як перевізником, відповідачем, як експедитором-1 та ТОВ Комінвестбуд , як експедитором-2, укладено разовий договір-заявку № 0312/5 на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення за маршрутом: м. Куп`янськ (Україна) - м. Алмати (Казахстан), транспортний засіб DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_3 . Перевезенню підлягав вантаж: масло вершкове, у кількості 20 т брутто. Договір-заявка має одну й ту саму правову природу і стосується одних і тих самих правовідносин з договором-заявкою № 0312 між ТОВ НВП Краков та ФОП Андрушкевич С.О .

За умовами разового договору-заявки № 0312/5 від 03.12.2018 року експедитор-1 перераховує експедитору-2 часткову оплату за перевезення у розмірі 121 660,50 грн., в свою чергу експедитор-2 зобов`язується перераховувати вищевказану суму перевізнику в рахунок часткової оплати. Винагорода експедитора складає 2800,00 грн. підлягає оплаті тільки після виконання за цим договором-заявкою всіх зобов`язань експедитором-2.

Згідно рахунку № 13/12 від 13.12.2018 року платіжним дорученням № 562 від 13.12.2018 року відповідачем було перераховано ТОВ Комінвестбуд , як експедитору-2 часткову оплату за перевезення у розмірі 121 660,50 грн.

За твердженням відповідача, викладені вище обставини свідчать про виконання відповідачем зобов`язань по оплаті послуг з перевезення за разовим договором-заявкою № 0312/5 від 03.12.2018 року на суму 250 273,00 грн. в повному обсязі, оскільки договір-заявка № 0312/5 від 03.12.2018 року має одну й ту саму правову природу і стосується одних і тих самих правовідносин з договором-заявкою № 0312.

В той же час, суд зауважує, що предметом договору перевезення (транспортно-експедиторських послуг) виступають транспортні послуги, а предметом перевезення - конкретний вантаж. Такий договір в аспекті ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України є двостороннім, містить нерозривний зв`язок двох зобов`язань, кожна із сторін договору має права і несе обов`язки, є оплатним і реальним, оскільки вважається укладеним з моменту прийняття вантажу перевізником від відправника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем платіжними дорученнями № 580 від 19.12.2018 року на суму 125 136,50 грн. та № 64 від 12.02.2019 року на суму 3476,00 грн. було частково оплачено виставлений позивачем рахунок-фактури № СФ-000671 від 13.13.2018 року на суму 250 273,00 грн. на оплату послуг перевезення вантажу по маршруту: м. Куп`янськ, Харківська обл. (Україна) - м. Алмата (Казахстан) за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року.

Разом з цим, судом встановлено, що надане відповідачем платіжне доручення № 562 від 13.12.2018 року на суму 121 660,50 грн. підтверджує факт сплати коштів згідно рахунку № 13/12 від 13.12.2018 року на рахунок ТОВ Комінвестбуд , як експедитору-2, в якості часткової оплати за перевезення у розмірі 121 660,50 грн. за разовим договором-заявкою № 0312/5 від 03.12.2018 року

З огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за разовим договором-заявкою на надання транспортно-експедиторських послуг № 0312 від 03.12.2018 року, укладеним між позивачем та відповідачем, яким встановлено чіткий порядок оплати за здійснене за ним перевезення вантажу на суму 250 273,00 грн., тоді як разовим договором-заявкою № 0312/5 від 03.12.2018 року визначено порядок часткової оплати за перевезення у розмірі 121 660,50 грн. між відповідачем, як експедитором-1, та ТОВ Комінвестбуд , як експедитором-2, суд дійшов висновку, що встановлення обставин виконання якого не входить до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором-заявкою № 0312 від 03.12.2018 року в розмірі 121 660,50 грн.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг: 3% річних - 866,30 грн. та інфляційних втрат - 1703,25 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, з урахуванням здійсненої 12.02.2019 року часткової оплати, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 1703,25 грн.

При перевірці розрахунку 3% річних, з урахуванням здійсненої 12.02.2019 року часткової оплати, в межах визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 864,52 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 1,78 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 124 228,27 грн. з них: основного боргу - 121 660,50 грн., 3% річних - 864,52 грн. та інфляційних втрат - 1703,25 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1920,97 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краков" (код ЄДРПОУ 21530854, адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б) на користь Фізичної особи-підприємця Андрушкевича Сергія Олександровича (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошові кошти: основного боргу - 121 660,50 грн. (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят гривень 50 копійок), 3% річних - 864,52 грн. (вісімсот шістдесят чотири гривні 52 копійки), інфляційних втрат - 1703,25 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 25 копійок) та судовий збір - 1920,97 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень 97 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.07.2019р.

Суддя О.В. Котков