Рішення

від 18.07.2019 по справі 160/3685/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 липня 2019 року Справа №160/3685/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛК ПОСТАЧ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛК ПОСТАЧ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року вищевказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛК ПОСТАЧ задоволений повністю.

Також, вказаним рішенням вирішено питання про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору.

09.07.2019 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить прийняти додаткове рішення шляхом вирішення питання про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частини другої вказаної статті, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року розгляд заяви представника позивача вирішено здійснювати у судовому засіданні.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлені належним чином, у зв`язку з чим, подальший розгляд заяви вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву представника позивача суд виходить із такого, що відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, частиною 5 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Поряд з цим, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ч. ч. 3, 4 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, законодавцем чітко визначено умови та проміжок часу для подання заяви та відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат, які вона сплатила, а саме: така заява повинна подаватися:

- до закінчення судових дебатів;

- або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Слід зазначити, що справа №160/3685/19 розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових дебатів, а тому така заява мала бути подана до проголошення рішення у справі.

Поряд з цим, до ухвалення судового рішення у справі, представник позивача не повідомив суд ані в усній формі, ані письмово, про наявність судових витрат позивача на правничу допомогу за результатами розгляду справи, не надавав доказів сплати витрат на правничу допомогу.

Більш того, навіть враховуючи, вимоги позивача, викладені у позовній заяві щодо покладення на відповідача судових витрат розцінювати як заяву про наявність судових витрат на правничу допомогу, то Товариством пропущено п`ятиденний строк для подання відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат.

Недодержання процесуальної умови - обов`язкового повідомлення суду про наявність витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі (розгляду справи по суті), - унеможливлює задоволення заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 року у справі №820/1242/18 надане суду пунктом 3 частини першої ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, право ухвалити додаткове рішення у разі, якщо ним не вирішено питання про судові витрати, поширюється на ситуації, коли суд відповідної інстанції повинен вирішити це питання в установлених процесуальним законом випадках і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.

При цьому Верховний Суд наголосив на тому, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення та не може змінювати його змісту.

Таким чином, у цій справі суд мав можливість вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу додатковим рішенням, якщо б вимоги про їх стягнення були заявлені до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позивачем не було заявлено про витрати на правничу допомогу до ухвалення рішення по суті позовних вимог, відповідно таке питання не було предметом розгляду під час прийняття рішення, суд дійшов висновку про залишення заяви представника позивача без розгляду.

Керуючись ст. 139,43, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛК ПОСТАЧ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 15 днів з моменту її складання.

Суддя Л.Є. Букіна