Рішення

від 25.07.2019 по справі 280/2353/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Справа № 280/2353/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-3960-49.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що 30.04.2004 ним отримано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, проте, адвокатську діяльність він фактично не провадить та не перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець чи самозайнята особа, а також не отримує доходу від такої діяльності. Вказує на те, що свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право на здійснення професійної діяльності, але не є підставою та доказом здійснення такої діяльності. Позивач зазначає, що з 27.03.2015 по теперішній час працює на посаді директора ТОВ Діагност де отримує заробітну плату, а підприємство нараховує та сплачує за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вважає, що у відповідача були відсутні підстави для формування спірної вимоги, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Зазначає, що до 01.01.2017 року у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок, та звітувати з щорічно нульовими показниками (пункт 2 статті 7 розділу III Закону № 2464 в редакції, яка діяла до 01.01.2017 року). Разом з тим, Законом №1774-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п.2 частини першої ст.7 слова має право самостійно замінено словом зобов`язаний . Таким чином, на думку відповідача, позивач зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання чи неотримання доходу від провадження незалежної професійної діяльності. Вважає, що контролюючим органом правомірно сформовано спірну вимогу, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.04.2004 ОСОБА_1 видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1686.

12.02.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу №Ф-3960-49 по сплаті боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску на суму у розмірі 18276,72 грн.

Вважаючи отриману вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ від 08 липня 2010 року, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.

У статті 7 зазначеного Закону №2464-VІ (абз.1, 2 п.2 ч.1) зазначено, що для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Аналізуючи норми пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України та статей 4, 7 Закону №2464-VI суд вважає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду позивач працював на посаді директора ТОВ Діагност (69032, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд.31, код ЄДРПОУ 37708778), яке здійснює господарську діяльність у сфері технічних випробувань та досліджень (код КВЕД 71.20), а відтак позивач не є найманим працівником в межах незалежної професійної діяльності.

Суд зазначає, що згідно статті 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до інформації наявної в Єдиному реєстрі адвокатів України, ОСОБА_1 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: АДРЕСА_3. Відомості про зупинення/припинення діяльності в Реєстрі відсутні.

В силу вимог пункту 1 частини 1 статті 31 вказаного Закону №5076-VI, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

При цьому, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 частина третя ст.31 Закону №5076-VI).

За правилами частин п`ятої та шостої вказаної статті протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

За таких обставин, обов`язок сплати ЄСВ не виникає у адвоката, який не здійснює адвокатську діяльність, а відповідно і не отримує доходу, у випадку:

припинення/зупинення адвокатської діяльності, якщо адвокат не має наміру здійснювати адвокатську діяльність (у порядку, передбаченому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність );

зняття з обліку платника податків в якості самозайнятої особи та платника єдиного соціального внеску (у порядку, передбаченому ПКУ, Наказом Мінфіну Про порядок обліку платників податків і зборів № 1588 від 09.12.2011 р. (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) з наступними змінами, Наказом Мінфіну Про порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1162 від 24.11.2014 р., з наступними змінами).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.06.2004 перебуває на обліку у контролюючому органі як платник єдиного внеску - самозайнята особа (адвокат), відповідно до самостійно поданої заяви за формою №5-ОПП.

Доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з заявою про зняття з обліку матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що професійна діяльність ОСОБА_1 зупинена/припинена відповідно до вимог Закону №5076-VI. Відповідно, позивач не був позбавлений всіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про наявність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова