Постанова

від 21.11.2019 по справі 280/2353/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/2353/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року

у справі №280/2353/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019 №Ф-3960-49.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. у справі № 280/2353/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. у справі № 280/2353/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.04.2004 ОСОБА_1 видано свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1686.

12.02.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу №Ф-3960-49 по сплаті боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску на суму у розмірі 18276,72 грн.

Вважаючи отриману вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Оскільки позивач не подавав заяву про припинення права на зайняття адвокатською діяльністю або заяви щодо зняття з обліку, тому він є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.

ОСОБА_1 з 25.06.2004 перебуває на обліку у контролюючому органі як платник єдиного внеску - самозайнята особа (адвокат), відповідно до самостійно поданої заяви за формою №5-ОПП.

Статтею 6 Закону № 2464 визначені права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема, відповідно до пунктів 1 та 4 частини 2 платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, з 2017 року особи, які проводять незалежну професійну діяльність, навіть у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величний бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому, сума єдиною внеску не може бути меншою за розмір мінімальною страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за яких нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704 грн., так як відповідно до Закону України від 21.12.2016 року № 1801-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати складав 3200 грн. (3200 х 22 відсотки).

Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819 грн., так як відповідно до Закону України від 07.12.2018 року № 2246-VIІI "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати становив 3723 грн. (3723 х 22 відсотки).

Також, з січня 2018 року набули чинності зміни до Закону № 2464, внесені Законом України від 03.10.2018 року №2148-VІІI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148), зокрема, в частині термінів сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхування на інших підставах.

Так, відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 з січня 2018 року зазначена категорія платників зобов`язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до внесених Законом № 2148-VIII від 03.10.2017р. змін, дана категорія платників єдиного внеску зобов`язана була сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до травня наступного року.

Починаючи з 01.01.2018 року, у зв`язку з внесеними змінами до Закону № 2464 та з метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску по даній категорії платників, фіскальним органом розроблено алгоритм автоматичного розрахунку нарахувань сум єдиного внеску.

Згідно пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з дати реєстрації, а роботодавці розглядаються окремо, як платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Положеннями частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076) передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону №5076 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, позивач не спростовує факту, що був зареєстрований у податковому органі, як особа, яка має право на здійснення індивідуальної адвокатської діяльності (самозайнята) за період нарахування відповідачем спірної суми єдиного внеску.

Згідно п.п.67.1.2. п.67.1 ст.67 та п.п.65,10.4. п.65.10 ст.65 Податкового кодексу України, підставою для зняття з обліку в органах доходів і зборів самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі (з дати реєстрації).

Доказів щодо звернення позивача до податкового органу з відповідною заявою про зняття з обліку платників податків, як самозайнятої особи, позивач до суду не надав .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій контролюючого органу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що професійна діяльність ОСОБА_1 зупинена/припинена відповідно до вимог Закону №5076-VI.

Стосовно посилання позивача на неврахування судом першої інстанції доводів про те, що протягом відповідного періоду, за який здійснено нарахування, позивач працював на посаді директора ТОВ Діагност (69032, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд.31, код ЄДРПОУ 37708778), яке здійснює господарську діяльність у сфері технічних випробувань та досліджень (код КВЕД 71.20), а відтак позивач не є найманим працівником в межах незалежної професійної діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції надав оцінку таким доводам та зазначив, що відповідно до положень Закону № 2464 роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством , чи за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п.5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином доводи позивача спростовуються нормами діючого законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. у справі № 280/2353/19 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 р. у справі № 280/2353/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко