Рішення

від 25.07.2019 по справі 320/6402/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року № 320/6402/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області (в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І.Ф.) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області (в особі голови ліквідаційної комісії Стаховського І. Ф .) в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 04.04.2018 по 01.10.2018 (включно) в сумі 22428,00 грн.; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 04.04.2018 по 01.10.2018 (включно) в сумі 22428,00 грн.; - зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що бездіяльність відповідача полягає в не виплаті позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 22428,00 грн., оскільки фактично розрахунок з ним було проведено лише 02.10.2018 шляхом зарахування належних позивачу до виплати коштів, замість 04.04.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21.01.2019.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому останній просив в задоволенні позову відмовити, оскільки на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивачу були виплачені усі суми, що належало йому виплатити у день звільнення. Доводи позивача, що на його картковий рахунок в АТ КБ Приватбанк надійшли кошти від відповідача вказують лише на те, що відповідачем виконано рішення Київського окружного адміністративного суду та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018. Також позивачем невірно вирахувано розмір середнього грошового забезпечення за, на думку позивача, час затримки по день фактичного розрахунку.

Судове засідання 21.01.2019 відкладено на 11.02.2019 у зв`язку з неявкою представників сторін.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача, де останній зазначив, що відповідачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів які б спростовували доводи позивача викладені в позовній заяві. Зазначає, що твердження відповідача, що на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивачу були виплачені усі суми, що належали йому до виплати у день звільнення, є хибним, оскільки твердження спростовується судовими рішеннями прийнятими у справі №810/4294/17, що набрали законної сили. Позивач зазначає, що судом встановлено і не підлягає доказуванню, що при звільненні позивача виплата всіх сум, що належали до виплати, в день звільнення проведена не була із вини відповідача, а також розмір середньоденної заробітної плати становив 124,60 грн., що підлягає стягненню на користь позивача за кожен день затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Судове засідання 11.02.2019 знято з розгляду, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та наступне судове засідання призначено на 04.03.2019.

04.03.2019 усі учасники справи подали до суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, без їхньої участі.

Таким чином, беручи до уваги клопотання учасників справи та керуючись ст.194, 205 КАС України, ухвалою суду від 04.03.2019 вирішено справу розглядати за наявними в ній матеріалами і доказами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Київським окружним адміністративним судом 14.12.2017 у адміністративній справі №810/2835/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області та Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, прийнято рішення яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 року по 13.06.2015 року. Стягнуто з Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області (ідентифікаційний код 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) на користь ОСОБА_1 додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року у загальному розмірі 6970,21 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят грн. 21 коп.). Стягнуто з Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області (ідентифікаційний код 08673112, місцезнаходження: 09200, Київська обл., Кагарлицький район, місто Кагарлик, вулиця Ярослава Мудрого (колишня - Комсомольська), будинок 13) на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн. (вісім тисяч п`ятсот сорок три грн. 01 коп.). В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено. Встановлено для Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В подальшому позивачем було подану апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року по адміністративній справі № 810/2835/17. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (09200, Київська область, місто Кагарлик, вул. Ярослава Мудрого, 13, код ЄДРПОУ 08673112) на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 109 523 (сто дев`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 40 копійок. Доповнено постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року новим пунктом такого змісту: Допустити негайне виконання постанови суду в частині присудженого до виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць - 7 600 (сім тисяч шістсот) гривень 60 копійок. .

Відповідно до виписки АТ КБ Приватбанк по надходженню по картці позивача, 02.10.2018 останньому на рахунок було зараховано 6970,21 грн. та 109523,40 грн..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача полягає в не виплаті останнього позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Частиною сьомою статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 вказаної Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. А згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В свою чергу ч. 1 ст. 117 КЗпП України, передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 29.01.2014 року по справі № 6-144цс13.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку Постанова ВСУ від 14.12.2016 року по справі № 428/7002/14-ц.

Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у адміністративній справі №810/2835/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Київській області та Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за роботу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 року по 13.06.2015 року. Стягнуто з Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 1 січня 2012 року по 13 червня 2015 року у загальному розмірі 6970,21 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят грн. 21 коп.). Стягнуто з Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 8543,01 грн. (вісім тисяч п`ятсот сорок три грн. 01 коп.). В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовлено. Встановлено для Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В подальшому постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Кагарлицького районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 109 523 (сто дев`ять тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 40 копійок. Доповнено постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року новим пунктом такого змісту: Допустити негайне виконання постанови суду в частині присудженого до виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць - 7 600 (сім тисяч шістсот) гривень 60 копійок. .

Приймаючи рішення у справі судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 коштів за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 109 523,40 грн. (879 днів х 124,60 грн.) та стягнув із відповідача по справі Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 109 523,40 грн. за 879 днів затримки розрахунку при звільненні, тобто із моменту звільнення по день постановлення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже судом встановлено, і не підлягає доказуванню, що при звільненні виплата всіх сум, що належали позивачу до виплати, в день звільнення проведена не була із вини відповідача, а також розмір середнього заробітку який підлягає позивачу до виплати за весь період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, в розмірі 124 грн. 60 коп. за кожен день затримки розрахунку.

Судом встановлено, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 набирає законної сили з дати її прийняття, тобто дана постанова набрала законної сили ще 03.04.2018.

Днем фактичного зарахування коштів в розмірі 109523,40 грн. та 6970,21 грн. на особовий рахунок позивача є 02.10.2018, що підтверджується випискою по надходженню по картці позивача.

Суд звертає увагу, що факт виконання рішення судів, а саме постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, здійснено 02.10.2018 шляхом надходження коштів на рахунок позивача в сумі 109523,40 грн. та 6971,21 грн. не заперечується відповідачем.

Таким чином, фактичний розрахунок з позивачем було проведено лише 02.10.2018 року замість 03.04.2018 року після набрання законної сили рішення суду.

За таких обставин, бездіяльність Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 04.04.2018 року по 01.10.2018 року (включно) в сумі 22428,00 грн. (180 днів х 124,60 грн.), суд вважаю протиправною.

Оскільки відповідачем порушено вимоги встановлені ст. 117 КЗпП України в частині виплатити позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та у зв`язку з цим із відповідача підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 04.04.2018 року по 01.10.2018 року (включно) в сумі 22428,00 грн. (180 днів х 124,60 грн.).

Суд не погоджується з твердження відповідача, що позивачем невірно вирахувано розмір середнього грошового забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку, здійснюючи посилання на довідку №5274 від 29.12.2018, оскільки дане твердження є хибним та безпідставним, так як на момент розгляду справи в матеріалах справи наявна довідка про грошове забезпечення позивача від 06.12.2016 року №8260/109/1009/1-2016 виданої відповідачем. Даний факт не заперечується сторонами. Відповідно даної довідки у вересні місяці позивачу була нарахована та виплачена премія у розмірі 2237,81 грн. а не 1949,06 грн. як зазначено у довідці №5274 від 29.12.2018. Також відповідачем у цій довідці в порушення вимог Порядку №100, не враховано індексацію яка складала: у вересні 2015 року - 263,09 грн., у жовтні 2015 року - 263,09 грн..

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 року №708/0/4-13 Про індексацію заробітної плати , індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В свою чергу п. 3 Порядку №100 встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 04.04.2018 року по 01.10.2018 року (включно) в сумі 22428,00 грн. (180 днів х 124,60 грн.) зроблений відповідно до Порядку №100.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав у ході судового розгляду справи належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача.

Встановлені судом вище обставини бездіяльності відповідача, є триваючим порушенням права позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада; щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки дане рішення суду має зобов`язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення у даній справі шляхом зобов`язання відповідача у місячний строк з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 04.04.2018 по 01.10.2018 (включно) в сумі 22428 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн..

Стягнути з Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 04.04.2018 по 01.10.2018 (включно) в сумі 22428 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять вісім) грн.

Зобов`язати Кагарлицьке РВ ГУМВС України в Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.