Постанова

від 25.07.2019 по справі 826/15915/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15915/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Парінов А.Б., Костюк Л.О.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен Ольвія , Товариства з обмеженою відповідальністю Агенція Вольта про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борисфен Ольвія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Вольта", в якому просив визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ "Борисфен Ольвія" (ЄДРПОУ 39967928) та ТОВ "Агенція Вольта" (ЄДРПОУ 40115606), за результатами якого складено податкові накладні від 30.04.2016 №54, від 17.04.2016 №30, від 31.03.2016 №22, від 26.04.2016 №49, від 17.04.2016 №31, від 30.04.2016 №51, від 30.04.2016 №53.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31 березня по 30 квітня 2016 року ТОВ "Борисфен Ольвія" на користь ТОВ "Агенція Вольта" було виписано податкові накладні, а саме: від 30.04.2016 №54, від 17.04.2016 №30, від 31.03.2016 №22, від 26.04.2016 №49, від 17.04.2016 №31, від 30.04.2016 №51, від 30.04.2016 №53, про надання товарів та послуг на загальну суму 435557,00 грн. (63000+2000+78187 +63570 +42800 +73000 +90000 +23000 ). Зі змісту цих накладних вбачається, що жодна з них не містить інформації про правочин (цивільно-правовий договір), на підставі якого надавались відображені в них товари та послуги.

При цьому, письмовий документ правочину, який оспорюється у даній справі, в матеріалах справи відсутній.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2017 у справі № 755/8521/17 (далі - Вирок), за затвердженою судом угодою про визнання винуватості, укладеною 29.05.2017 між прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 Краковецькою Д.В. та ОСОБА_1 (директором ТОВ "Борисфен Ольвія"), останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень на користь держави.

На думку Головного управління ДФС у Київській області, виходячи зі встановлених у Вироку обставин, підтверджує факт порушення ТОВ Борисфен Ольвія при вчиненні оспорюваного у даній справі правочину вимог ст.203 ЦК України, що відповідно до ст.ст. 215, 228 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним, керуючись пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України звернулося із даним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога контролюючого органу про визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ "Борисфен Ольвія" та ТОВ "Агенція Вольта", за результатами якого було складено податкові накладні від 30.04.2016 №54, від 17.04.2016 №30, від 31.03.2016 №22, від 26.04.2016 №49, від 17.04.2016 №31, від 30.04.2016 №51, від 30.04.2016 №53.

Як на підставу для втручання у правовідносини між відповідачами Головне управління посилається на ту обставину, що правочин, за результатом якого складено згадані вище податкові накладні та який оспорюється у даній справі, був вчинений ТОВ "Борисфен Ольвія" із завідомо протиправною метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, що відповідно до ст.ст.203, 215, 228 ЦК України є підставою для визнання такого правочину недійсним. При цьому, контролюючий орган посилається на ту обставину, що господарські операції, відображені у згаданих вище податкових накладних, не мали реального характеру.

З наведеного вбачається, що в обґрунтування позову позивач фактично посилається на обставини (факти), які свідчать про наявність в діях ТОВ "Борисфен Ольвія" ознак податкового правопорушення.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, сам факт вчинення відповідачем-1 податкового правопорушення відповідно до встановленої чинним законодавством правової процедури, у спосіб, визначений законом, Головним управлінням не встановлено. Висновки контролюючого органу по суті виявлених порушень, на які позивач посилається як на підставу позову, та суттєві обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ Борисфен Ольвія , які стосуються фактів виявлених порушень, у належний спосіб не відображено і не зафіксовано.

Докази, які б підтверджували і відображали дії працівників контролюючого органу щодо здійснення заходів податкового контролю безпосередньо щодо ТОВ Борисфен Ольвія та в яких були б зафіксовані висновки контролюючого органу за результатом проведення таких дій у спосіб, визначений законом, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З аналізу наведених норм вбачається, що правочин, вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, є оспорюваним і може бути визнаний судом недійсним. При цьому недійсним може бути визнано лише вчинений (укладений) правочин.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Таким чином, в рамках спірних правовідносин встановленню підлягяє факт вчинення (укладення) правочину, який оспорюється у даній справі, та факт наявності на момент його вчинення умислу в діях осіб, які його уклали.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства правочин, вчинений між юридичними особами, як юридичний акт, повинен бути оформлений у вигляді письмового документа, в якому зафіксовано його зміст, з обов`язковим реквізитом - підписом сторін.

Однак, як встановлено судом, будь-який письмовий документ, з якого можна було б дослідити зміст правочину, який оспорюється у даній справі, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Окружного адміністративного суду міста Києва, що оскільки письмовий документ правочину, який оспорюється у даній справі, в матеріалах справи відсутній, достовірно встановити момент його вчинення та особу, яка його вчинила, не вбачається за можливе. А отже, неможливо надати оцінку обставинам, встановленим у Вироку суду та перевірити, чи був цей правочин вчинений саме особою, протиправний умисел якої встановлено цим вироком суду, та саме у період з березня по квітень 2016 року, тобто з дати, коли ОСОБА_1 став директором ТОВ "Борисфен Ольвія".

Таким чином, сам факт здійснення контролюючим органом заходів податковго контролю щодо конкретної юридичної особи-платника податків у спосіб, визначений законом, як і факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.

Виключно належними і допустимими доказами має бути підтверджено і факт вчинення правочину, який оспорюється у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Костюк Л.О.