Постанова

від 16.07.2019 по справі 2а-446/11/1370

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4093/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2а-446/11/1370 (головуючий суддя Коморний О.І., час ухвалення 15:10 год., м. Львів, повний текст рішення складений 28.02.2019) за адміністративним позовом Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до відкритого акціонерного товариства ,,Бориславський хлібокомбінат", фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення майна та коштів,-

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2011 року Дрогобицька об`єднана державна податкова інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства (ВАТ) ,,Бориславський хлібокомбінат", суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 , в якому просила стягнути в дохід держави з відкритого акціонерного товариства ,,Бориславський хлібокомбінат" 100000 грн. та з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 все одержане ним за угодою № 6/17 від 01.08.2008 року майно, отримане ним згідно акту № 2 передачі майна від 01.08.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі №2а-446/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто в дохід держави з відкритого акціонерного товариства ,,Бориславський хлібокомбінат" 100000 грн., та з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 все одержане ним за угодою № 6/17 від 01.08.2008 року майно, отримане ним згідно акту № 2 передачі майна від 01.08.2008 року.

18 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 у справі №2а-446/11/1370 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 20 лютого 2019 року Львівський окружний адміністративний суд провадження у справі за позовом Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції до ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат", фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення майна та коштів в частині вимог до Відкритого акціонерного товариства ,,Бориславський хлібокомбінат" закрив у зв`язку з його ліквідацією.

За наслідками нового розгляду Львівський окружний адміністративний суд 20 лютого 2019 року ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Дрогобицька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте без врахування фактичних обставин та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про те, що ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі - продажу майна від 01.08.2009 року № 6/17, предметом якого був продаж підприємства ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат" як єдиного майнового комплексу.

Однак, на порушення вимог статті 657 Цивільного кодексу України вказаний договір купівлі - продажу майна нотаріально не був завірений та державної реєстрації не пройшов, чим державі завдані збитки, оскільки суми податків, що обраховані та задекларовані платником податків, після продажу спричинили виникнення податкового боргу підприємства, який на час перевірки не був погашений.

Також позивач акцентує увагу на тому, що застосовуючи наслідки пропущення строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, суд першої інстанції не врахував, що згідно приписів ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на викладене, податковий орган просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 не скористався. В порядку вимог статті 52 КАС України апеляційний суд провів заміну позивача - Дрогобицьку об`єднану державну податкову інспекцію на правонаступника - Головне управління ДФС у Львівській області.

Представник Головного управління ДФС у Львівській області в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу майна від 01.08.2008 № 6/17, згідно п. 1.1 якого продавець передає належне йому на праві власності майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до переліку, а покупець приймає у власність це майно та зобов`язується оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору, майно за даним договором продається за ціною 100000 грн. Перелік майна, що продається відповідно до цього договору наведений у п. 2 договору без зазначення окремої вартості кожної одиниці майна. До вказаного переліку майна входять, в тому числі котельня, автопоїзди і площадки, насосна станція, гараж та інші об`єкт нерухомого майна. (т.1, а.с.7)

Сторони підписали акт №2 передачі приймання майна на виконання вказаного договору, відповідно до якого товариство передало, а фізична особа - підприємець ОСОБА_2 прийняв майно, згідно з переліком, зазначеним в п. 2 даного договору та провів оплату за придбане згідно вказаного вище договору майно, що підтверджується копією виписки про рух коштів на рахунку відкритого акціонерного товариства ,,Бориславський хлібокомбінат". (т.1, а.с.188-192)

Державна податкова інспекція у місті Бориславі провела позапланову виїзну перевірку ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат" з питань стану збереження активів, які перебувають у податковій заставі за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.

За наслідками перевірки складена довідка від 25.08.2009 №0060/13/08/240/00376461, згідно якої посадові особи ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат" не посвідчили нотаріально та не здійснили державну реєстрацію договору купівлі-продажу майна від 01.08.2008 № 6/17, чим порушили положення статті 657 Цивільного кодексу України та завдали збитки державі у зв`язку із несплатою податкових зобов`язань, які виникли внаслідок такого продажу. (т. 1, а.с.13-18)

Державна податкова інспекція у місті Бориславі 11.04.2007 провела опис активів, про що складений акт опису № 240/37. (т.1, а.с. 39)

Також 27.11.2008 року податковий орган провів опис активів, на які поширюється право податкової застави, про що складений акт опису № 240/109 та зроблений реєстраційний запис до Державного реєстру обмежень рухомого майна. (т.1, а.с.40)

ДПІ у місті Бориславі 26.12.2008 року провела опис активів, на які поширюється право податкової застави, про що складений акт опису № 240/116 та зроблений реєстраційний запис до Державного реєстру обмежень рухомого майна. (т.1, а.с. 41)

Дрогобицька ОДПІ звернулась з даним позовом до суду, оскільки вважає договір від 01.08.2008 № 6/17 нікчемним із-за відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а тому завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом до суду збігли строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України для застосування санкцій.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факту наявності умислу у відповідача, який придбав майно та сплатив за нього кошти, спрямованого на приховування доходів від оподаткування, що виникнув до моменту укладення такого договору, та що такі дії ОСОБА_2 стали порушенням інтересів держави та суспільства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного адміністративного суду у даній справі, Верховний Суд зазначив, шо відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Із вказаної норми вбачається, що для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання таки наслідків.

Таким чином, для визнання зобов`язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявності таких умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Окрім того, наслідки можливого визнання угоди такою, що суперечить інтересам держави і суспільства за умови доведення умислу на ухилення від сплати податків, повинні регулюватися нормами матеріального права на дату укладення відповідної угоди.

Відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернут другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто, судам для застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідно встановлювати наявність наміру у однієї чи обох сторін спірного договору.

Крім того, санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, та не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З врахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт не проведення нотаріального посвідчення договору, не перевірили наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким порушенням вимог закону та порушенням інтересів держави та суспільства.

Також, на думку Верховного Суду, суди не перевірили обставини справи щодо дотримання строків адміністративно-господарських санкцій, які встановлені статтею 250 Господарського кодексу України.

В силу приписів ч.5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що податковий орган, який в силу приписів ч.1 ст. 77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, лише констатував факт завдання державі збитків, оскільки суми податків, що обраховані та задекларовані платником податків, після продажу спричинили виникнення податкового боргу підприємства, який на час перевірки не був погашений.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження наявності умислу у відповідачів на момент укладення договору на завдання державі збитків позивач не надав.

Виходячи з наведеного, колегія суддів визнає вірними та мотивованими висновки суду першої інстанції, про те, шо позивач не довів факту наявності умислу у відповідача - ОСОБА_2 , який придбав майно та сплатив за нього кошти, спрямованого на приховування доходів від оподаткування, що виникнув до моменту укладення такого договору, та що такі дії відповідача стали порушенням інтересів держави та суспільства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову із-за недоведеності позивачем факту наявності у відповідачів умислу на завдання державі збитків.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що договір купівлі-продажу майна був укладений 01.08.2008 р., податковий орган виявив правопорушення при проведенні позапланової виїзної перевірки ВАТ ,,Бориславський хлібокомбінат" 25.08.2009 року, а до суду з позовом звернувся лише 11.01.2011 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі суду.

Відповідно до ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, на час звернення з даним позовом до суду минули визначені ст. 250 Господарського кодексу України строки для застосування адміністративно-господарських санкцій, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на приписи ч.4 ст. 258 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, колегія суддів визнає некоректним, оскільки Законом України від 20.12.2011 р. № 4176-VI частина четверта статті 258 ЦК України виключена.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2а-446/11/1370 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складно 26.07.2019.