Рішення

від 18.07.2019 по справі 908/873/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/71/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 Справа № 908/873/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/873/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарон» (72302, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Будівельна (Ворошилова), буд. 289/1, ідентифікаційний код 30000607)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69096, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)

про стягнення 59219,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Алексеєнко В.П., адвокат, ордер на надання правової допомоги серія ЗП № 089988 від 16.05.2019, договір-доручення про надання правової допомоги від 24.04.2019;

Каталін ОСОБА_1 В ОСОБА_2 , договір-доручення про надання правової допомоги від 24.04.2019

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегарон» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення суми 59 219,90 грн. попередньої оплати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 16.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/873/19 за правилами загального провадження, присвоєно справі номер провадження 24/71/19. Підготовче судове засідання призначено на 16.05.2019.

Ухвалою від 16.05.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2019.

В судових засіданнях оголошувалася перерва до 09.07.2019 та до 18.07.2019, про що судом постановлено відповідні ухвали.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 18.07.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.

Учасники процесу оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та зазначив, що 01.12.2007 між ВАТ Запоріжжяобленерго , в особі Мелітопольського МРЕМ та позивачем був укладений договір № 474 про постачання електричної енергії. 17.05.2018. На виконання умов договору позивач перерахував передоплату ПАТ Запоріжжяобленерго за спожиту електричну енергію. З 01.01.2019, в наслідок зміни постачальника електричної енергії, ПАТ Запоріжжяобленерго припинило постачання електричної енергії за договором № 474 від 01.12.2007. У січні 2019 року між сторонами був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків №241 від 02.01.2019, згідно якого загальна сума заборгованості ПАТ Запоріжжяобленерго перед ТОВ Мегарон станом на 01.01.2019 складає 59 219,90 грн. Позивач неодноразово звернувся до відповідача з вимогою повернути передоплату за спожиту електричну енергію в розмірі 59 219,90 грн. Однак, вимога залишена без реагування. В обґрунтування вимог позивач посилається на ст. ст. 20, 139, 147, 175 ГК України, ст. 1212 ЦК України, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, разом з тим у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.05.2019 зазначив, що позовні вимоги ним не визнаються, при цьому погодився з доводами позивача про наявність кредиторської заборгованості перед ТОВ Мегарон у розмірі 59 219,90 грн. Вказує, що грошові кошти знаходяться в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» і неповернення коштів відбулося не з вини відповідача. ПАТ «Запоріжжяобленерго» зверталося до банку з вимогами про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства, однак ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачам. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 18.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії) в особі Мелітопольського МРЕМ та товариством з обмеженою відповідальністю Мегарон (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 541, за умовами якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Запоріжжяобленерго від 28.07.2016 за № 22 затверджено нову редакцію статуту та нове найменування - Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго .

Відповідно до п. 7.4. договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов Додатку № 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку» .

17.05.2018р. між ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Мелітопольського міського району електричних мереж та ТОВ Мегарон була укладена додаткова угода про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №474 від 01.12.2007р., згідно якої з метою удосконалення порядку розрахунків із споживачами електричної енергії та забезпечення своєчасних та повних розрахунків ПАТ Запоріжжяобленерго з ДП Енергоринок , ПАТ Запоріжжяобленерго внесло зміни до даного Договору в частині переведення споживача на попередню оплату заявлених обсягів споживання електричної енергії.

Зокрема, викладений в новій редакції ц. 3 Додатку №4: оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками, що направляються Споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати рахунку є 25 число календарного місяця, що передує звітному розрахунковому періоду.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач перерахував попередню оплату за електричну енергію на рахунок ПАТ «Запоріжжяобленерго» ММРЕМ за платіжними дорученнями: 299 від 14.09.2018, № 340 від 12.10.2018, № 393 від 30.11.2018 та № 421 від 27.12.2018 із призначенням платежу: попередня плата за електроенергію, що беде використано, відповідно у жовтні 2018, у листопаді 2018, у грудні 2018 та у січні 2019 згідно рахунків (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» .

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» , та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» .

Згідно ст. 63 Закону Укра Про ринок електричної енергії , постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам має здійснюватись постачальником універсальних послуг.

У грудні 2018 року на адресу ТОВ Мегарон від ТОВ Запоріжжяелектропостачання надійшла заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в особі ТОВ Запоріжжяелектропостачання з 01.01.2019, яка 30.12.2018 була підписана керівництвом ТОВ Мегарон .

Також у грудні 2018р. на адресу ТОВ Мегарои від ПАТ Запоріжжяобленерго надійшла Заява приєднання до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії , якою ПАТ Запоріжжяобленерго повідомив, що припиняє діяльність постачальника за регульованим тарифом ПАТ Запоріжжяобленерго та приєднує споживача з 1 січня 2019 року до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії .

Таким чином, з 01.01.2019 в наслідок зміни постачальника електричної енергії ПАТ Запоріжжяобленерго припинило постачання електричної енергії за договором № 474 про постачання електричної енергії від 01.12.2007 укладеного між ВАТ Запоріжжяобленерго , в особі Мелітопольського міського району електричних мереж та ТОВ Мегарон .

У січні 2019 року між ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Мелітопольського міського району електричних мереж та ТОВ Мегарон підписаний Акт звірки взаємних розрахунків № 241 від 02.01.2019, згідно якого загальна сума заборгованості ПАТ Запоріжжяобленерго перед ТОВ Мегарон станом на 01.01.2019 складає 59 219,90 грн.

Оскільки ПАТ Запоріжжяобленерго , припинило діяльність постачальника електричної енергії, ТОВ Мегарон 17.01.2019 листом за вих. № 6, звернулось до ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Мелітопольського міського району електричних мереж з проханням повернути передоплату за спожиту електричну енергію в розмірі 59 219,90грн.

Однак, зазначений лист залишився без реагування.

18.03.2019, ТОВ Мегарон вдруге звернулось з листом від 15.03.2019 за вих. №14 до ПАТ Запоріжжяобленерго про повернення передоплати (поштове відправлення №7231603223206, отримане ПАТ Запоріжжяобленерго 20.03.2019), але цей лист також залишився без відповіді.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч. ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч.1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів (як передплати за постачання електричної енергії за січень 2019), перерахованих ТОВ Мегарон за платіжним дорученням № 421 від 27.12.2018.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, грошові кошти, які перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію ПАТ «Запоріжжяобленерго» не повернуто. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 02.01.2019 № 241 заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ТОВ Мегарон станом на 31.12.2018 складає 59 219,90 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 59 219,91 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 59 219,90 грн. є обґрунтованими.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог в сумі 59 219,19 грн.

Відповідач не надав доказів оплати боргу, не спростував висновків суду та доводів позивача.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» та посилання на те, що останній всупереч умов договору банківського рахунку не здійснює повернення цих грошових коштів, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованості питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

Відповідно до змісту ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

На підставі вищевикладеного, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 59 219,90, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1 921,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926, МФО 313582, адреса: 69096 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегарон (код ЄДРПОУ 30000607, МФО 300528, адреса: 72302, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Будівельна (Ворошилова), б. 289/1) - 59 219 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 90 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян