Постанова

від 26.07.2019 по справі 489/2503/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.07.19

22-ц/812/1176/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2019 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах Прокопчук Л.М. (суддя-доповідач), Самчишиної Н.В., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачів - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Аванпост на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2019 року про забезпечення позову, постановлену в приміщенні того ж суду у складі судді Рум ?янцевої Н.О., по справі № 489/25031/19, провадження № 22-ц/812/1176/19, № 22-ц/812/1177/19 за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аванпост , ОСОБА_3 про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачів на її користь збитків, спричинених неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання охоронних послуг № 28/1 від 12.12.2012 року з додатками до нього та неналежним виконанням посадових обов`язків директора підприємства в розмірі 1089000,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивувала наступним. Між нею та ТОВ Аванпост укладено договір про надання охоронних послуг № 28/1. Відповідно до договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання майно позивача - нежитлове приміщення офісу, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . 10-11 грудня 2018 року на об`єкт, який знаходився під охоронною ТОВ Аванпост , проникла невідома особа та таємно викрала майно, яке належало їй на праві власності. Викрадене майно знаходилось у сейфі відповідно до умов договору. Інвентаризація викраденого майна була проведена в присутності працівників Заводського ВП та працівників ТОВ Аванпост . Вона неодноразово зверталася до директора ТОВ Аванпост - ОСОБА_3 з проханням прибути на об`єкт охорони та підписати акт інвентаризації викраденого майна, проте він від підписання акту інвентаризації ухилився. Відповідачі добровільно відшкодовувати збитки відмовилися (а.с. 1-2).

16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Аванпост , що знаходяться на рахунках та вкладах чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах в межах грошової суми у розмірі 1089000,00 грн.; житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , до вирішення спору, посилаючись на те, що в порушення умов договору (п.п. 2.1, 2.3) відповідачі, прийнявши сигнал тривоги охоронної сигналізації, не повідомили позивача про настання події, не прийняли на зберігання об`єкт охорони до прибуття позивача. Відповідачі добровільно відшкодовувати збитки відмовляються. Таким чином, позивач вважає, що існує небезпечність того, що відповідачі ухиляться від виконання судового рішення (а.с. 4-5).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт в межах грошової суми в розмірі 1089000,00 грн. на:

- кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Аванпост , що знаходяться на рахунках та вкладах чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах;

- житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.09.2013 року (а.с. 10-11).

В апеляційних скаргах представник відповідачів ОСОБА_2 зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Оскаржуваною ухвалою накладено арешт на кошти ТОВ Аванпост , що знаходяться на рахунках та вкладах у банках та інших фінансових установах, чим фактично зупинено здійснення товариством господарської діяльності, оскільки з рахунків ТОВ Аванпост виплачувалась заробітна плата працівникам, саме з банківських рахунків виплачується орендна плата за оренду приміщення для здійснення господарської діяльності, проводиться закупка необхідного обладнання та сплачуються податки. Крім того, необґрунтованим є накладення арешту на житловий будинок, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , оскільки не зрозуміло взагалі, яке відношення він має до вказаних вимог, адже позовні вимоги позивача стосуються стягнення збитків за договором про надання охоронних послуг, укладеним між ТОВ Аванпост та нотаріусом ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 не являється стороною договору (а.с. 17-18, 26-27).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційних скарг з підстав, викладених в них. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та додатково поданими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів прийшла до такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до частин першої та пункту третього частини третьої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, неповідомленого належного чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обгрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аванпост , ОСОБА_3 про стягнення збитків. Предметом позову є стягнення збитків, спричинених відповідачами неналежним виконанням зобов`язань за договором та неналежне виконання посадових обов`язків директора підприємства в розмірі 1089000,00 грн.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною третьою статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладання арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплати відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В пункті 4 постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006р. Пленум ВСУ роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з позовною заявою, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить про стягнення збитків, які спричинені неналежним виконанням зобов`язань та неналежним виконанням посадових обов`язків директора підприємства, у розмірі 1089000,00 грн.

Задовольняючи заяву про забезпечення вказаного позову, суд виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Проте до вказаних висновків суддя дійшла без ретельного та всебічного з`ясування вказаних у заяві позивача обставин, не здійснивши їх перевірку.

При вирішенні питання забезпечення позову суд обмежився лише тими документами, які були надані позивачем до заяви, зокрема, копіями договору та додатками до нього, актом інвентаризації.

Але суд не врахував, що сам по собі факт існування договірних відносин не дає підстави вважати, що всі спрямовані до відповідачів вимоги є обгрунтованими, а відтак будуть задоволені.

Представник відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що арешт було накладено на основний рахунок ТОВ Аванпост , з якого, зокрема, сплачується зарплата працівникам підприємства та здійснюються інші платежі, зокрема, до бюджету та спеціальних фондів. Зазначені пояснення підтверджуються довідкою Кредобанку від 16.07.2019 року, відповідно до якої залишок коштів на діючому рахунку станом на 16.07.2019 року становить 26072,31 грн. Даний рахунок є основним, з якого виплачується заробітна плата співробітникам та сплачуються податки.

І ці доводи заслуговують на увагу, оскільки в жодному разі заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності підприємства, зокрема, своєчасності здійснення платежів до бюджету і фондів та виплаті заробітної плати працівникам.

За вказаних обставин, у суду не малось підстав для забезпечення позову зокрема, у обраний позивачем спосіб шляхом накладення арешту на грошові кошти підприємства.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ Аванпост стосовно неналежного виконання договору про надання охоронних послуг. Вступна частина договору свідчить про те, що його укладено між охоронною фірмою ТОВ Аванпост та приватним нотаріусом Добриновою Л.А., тобто ОСОБА_3 не є стороною договору.

Отже, апеляційним судом приймається довід апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 щодо безпідставності накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 , який належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.09.2013 року.

З наданого апеляційному суду Статуту ТОВ Аванпост , затвердженого та зареєстрованого у відповідному законом порядку, вбачається, що ОСОБА_3 є учасником Товариства одноособово. Для забезпечення діяльності Товариства він вніс грошовий внесок у розмірі 11800,00 грн., за рахунок чого сформовано статутний капітал (П.4.1.1, 4.7 Статуту). Згідно з п.2.3. Статуту учасники товариства несуть відповідальність за зобов`язаннями Товариства в межах вкладів, які вони внесли до його Статутного капіталу.

Таким чином, хоча стороною позивача наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, проте, судом першої інстанції не враховано, що накладання арешту може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб та учасників процесу.

З огляду на викладене, відповідно до пунктів першого, четвертого частини першої статті 376 ЦПК України ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю Аванпост задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Судді Н.В. Самчишина

Л.М. Царюк