Постанова

від 25.07.2019 по справі 910/1562/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2019 р. Справа№ 910/1562/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Щиглов Є.О.;

від відповідача - Шевчук А.С.;

вільний слухач - Количева О.Ю.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 (повний текст рішення складено 06.06.2019 р.)

у справі № 910/1562/19 (суддя Чебикіна С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа"

про стягнення 3 446 874,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" про стягнення 3 446 874,90 грн.

Позивачем через канцелярію суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення надлишково сплаченої суми судового збору, в якій позивач просив стягнути з відповідача 700 000,00 грн. штрафу за договором оренди №8/02 від 01.02.2018 року у зв`язку з не переданням об`єкту оренди протягом 14 місяців позивачу в оренду, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог мотивовані тим, що відповідач з 01.02.2018 року по теперішній час не виконав умови договору по передачі об`єкту оренди орендарю (позивачу), а тому на підставі п. 9.2.1. договору повинен сплатити штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР" 188 020 грн. 00 коп. штрафу та 2 820 грн. 30 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з не переданням об`єкту оренди, а саме: майданчика для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м. протягом 14 місяців позивачу в оренду, відповідач має сплатити штраф в розмірі 188 020,00 грн., який місцевим господарським судом перераховано пропорційно до площі за фактично не переданий об`єкт оренди.

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/1562/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з неправильним та неповним встановленням обставин і дослідженням доказів.

Зокрема на думку відповідача, позивачем протягом майже року підписувались акти виконання робіт за договором без жодних зауважень щодо розміру орендної плати, об`єкта оренди, якості та повноти наданих послуг. Також апелянт звертає увагу, що останнім було передано позивачу всі три об`єкта оренди в повній мірі, на думку відповідача в акті приймання-передачі зазначено про передачу майданчика для зберігання техніки та будівельних матеріалів з помилково вказаною площею 1090 кв.м. замість 1760 кв.м.

Також, в апеляційній скарзі зазначено, що місцевий господарський суд безпідставно визначив самостійно вартість орендної плати за кожний об`єкт оренди окремо.

Й наостанок відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про зменшення розміру штрафу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Коробенко Г.П., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/1562/19 та призначено розгляд справи на 25.07.2019 року.

В судовому засіданні 25.07.2019 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 01.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР" (далі - орендар) був укладений оренди № 8/02 (далі - договір, а.с. 46-51), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) предметом договору є:

- майданчик для зберігання техніки площею 1090 кв.м.;

- майданчик для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м.;

- ремонтно складські приміщення площею 240 кв.м. (надалі - об`єкт оренди).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Колекторна, 18.

Пунктом 3.1. договору визначено, що прийом-передача об`єкту оренди здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників обох сторін.

Відповідно до п. 3.2. договору передача об`єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан об`єкта оренди. Акт підписується обома сторонами і є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1. договору договір набирає чинність з моменту прийняття об`єкту оренди за актом прийому-передачі та діє до 31.12.2019 року.

За умовами п. 5.1. договору розмір місячної орендної плати становить 50 000,00 грн.

Пунктом 9.2.1. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної передачі об`єкту оренди орендарю після підписання договору, орендодавець сплачує штраф у розмірі місячної орендної плати пропорційно за кожен день прострочення, за фактично не переданий об`єкт оренди.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі орендованого майна від 01.02.2018 року відповідно до якого відповідач передав позивачу майданчик для зберігання техніки та будівельних матеріалів площею 1090 кв.м. та ремонтно складських приміщень площею 240 кв.м. (а.с. 52).

В подальшому відповідач листом №20/12 від 20.12.2018 року повідомив позивача відповідно до п. 6.1.6. договору про бажання припинити дію договору оренди №8/02 від 01.02.2018 року. (а.с. 55).

Позивач в свою чергу направив відповідачу вимогу №27/12/18 від 27.12.2018 року в якій просив ТОВ Фрост Альфа протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги сплатити штраф в розмірі 550 000, 00 грн. та відшкодувати збитки в сумі 2 846 874, 90 грн. (а.с. 57-62).

Згодом позивач направив відповідачу вимогу №18/01/19 від 18.01.2019 року в якій просив ТОВ Фрост Альфа протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги сплатити штраф в розмірі 550 000, 00грн., відшкодувати збитки в сумі 2 846 874, 90 грн. та передати у користування ТОВ Будівельна компанія-ВР майданчик для зберігання будівельних матеріалів плошею 640 кв.м. (а.с. 63-70).

Відповідач в свою чергу у відповідь на вимогу листом №13/02 від 13.02.2019 року повідомив позивача про направлення до місця знаходження об`єкта оренди представників ТОВ Будівельна компанія-ВР у будь-який зручний час в будній день з 10:00 до 16:00. (а.с. 143).

Також, в матеріалах справи наявні акти виконання робіт (надання послуг) за договором №8/02 від 01.02.2018 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств. (а.с. 133-142), в яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.

Отже, звертаючись з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивач зазначає, що відповідачем не було передано позивачу майданчика для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м., а тому останній нараховує штраф відповідно до п. 9.2.1. договору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що доказів передання в оренду визначеного в п. 1.1. договору майданчика для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м. відповідачем суду не надано, а тому задовольнив позовні вимоги частково з перерахунком штарфу пропорційно до площі за фактично не переданий об`єкт оренди.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що на думку позивача відповідач передав в оренду не весь об`єкт оренди, а саме не було передано майданчик для зберігання будівельних матеріалів площею 640 кв.м., а відповідач в свою чергу зазначає, що ним було передано весь об`єкт оренди, а позивач сплачував орендну плату майже рік в повному обсязі за весь об`єкт оренди без жодних зауважень.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту акту прийому-передачі від 01.02.2018 року вбачається, що позивачу було передано в оренду майданчик для зберігання техніки та будівельних матеріалів площею 1090 кв.м., а також ремонтно складські приміщення площею 240 кв.м. (а.с. 52).

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є:

- майданчик для зберігання техніки площею 1090 кв.м.;

- майданчик для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м.;

- ремонтно складські приміщення площею 240 кв.м. (надалі - об`єкт оренди).

Отже, зі змісту договору вбачається, що предметом договору є два майданчика та одне приміщення, загальна площа яких складає 2 000 кв.м., а зі змісту акту прийому-передачі вбачається, що позивачу було передано також два майданчика та одне приміщення загальною площею 1 330 кв.м., тобто по кількості об`єктів оренди відповідно до умов договору позивачу передано всі об`єкти оренди, проте меншою площею, аніж передбачено умовами договору.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів виконання робіт (надання послуг) позивачем було погоджено повну сплату орендної плати в розмірі 50 000, 00 грн. за період з лютого 2018 року по листопад 2018 року. (а.с. 133-142).

З наведених обставин вбачається, що позивач користувався об`єктом оренди без зауважень протягом вказаного періоду та сплачував повну вартість об`єкта оренди.

Відповідно до ст. 766 Цивільного кодексу України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Проте, в матеріалах справи наявна вимога №18/01/19 від 18.01.2019 року в якій просив ТОВ Фрост Альфа протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги сплатити штраф в розмірі 550 000, 00грн., відшкодувати збитки в сумі 2 846 874, 90 грн. та передати у користування ТОВ Будівельна компанія-ВР майданчик для зберігання будівельних матеріалів плошею 640 кв.м. (а.с. 63-70).

Відповідач в свою чергу у відповідь на вимогу листом №13/02 від 13.02.2019 року повідомив позивача про направлення до місця знаходження об`єкта оренди представників ТОВ Будівельна компанія-ВР у будь-який зручний час в будній день з 10:00 до 16:00. (а.с. 143).

Тобто, лише в січні 2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо передання у користування майданчику для зберігання будівельних матеріалів площею 640 кв.м., а відповідач в свою чергу в листі №13/02 від 13.02.2019 року не спростував факту не передання даного майданчика, а навпаки запропонував позивачу відповідно до п. 3.1. договору направити до місця знаходження об`єкта оренди своїх представників, з чого вбачається, що вказаний майданчик так і не був переданий позивачу в оренду.

Враховуючи вище викладене, матеріали справи не містять беззаперечних доказів передання позивачу визначеного в п. 1.1. договору саме майданчика для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2, ч. 3, ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи , що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах.

Як було вище встановлено, позивач майже рік користується переданим останньому об`єктом оренди відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2019 року без зауважень, сплачуючи при цьому повну вартість об`єкту оренди, підписуючи акти виконання робіт (надання послуг) без зауважень (про, що зазначено в даних актах).

Колегія суддів зазначає, що схвалення договору може відбутися і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, виконання своїх обов`язків за договором щодо сплати повної вартості об`єкта оренди).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, своїми конклюдентними діями схвалив прийняття об`єкту оренди в тому обсязі, в якому йому його було передано відповідно до акт приймання-передачі (а.с. 52), а тому всупереч вимогам ст. 766 Цивільного кодексу України, не звертаючись з вимогою про передачу всього об`єкта оренди, вчиняв дії, які можливо розцінити, як намір збільшити розмір штрафних санкцій, чим завдати шкоди відповідачу шляхом нарахування штрафу за весь період дії договору та стягнення упущеної вигоди (збитки в сумі 2 846 874, 90 грн.), що не допускається нормами чинного законодавства.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 700 000, 00 грн. передбачений пунктом 9.2.1. договору та упущену вигоду у розмірі 2 846 874, 90 грн.

Щодо стягнення штрафу колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 9.2.1. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної передачі об`єкту оренди орендарю після підписання договору, орендодавець сплачує штраф у розмірі місячної орендної плати пропорційно за кожен день прострочення, за фактично не переданий об`єкт оренди.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК).

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Отже застосування такої відповідальності, як штраф має одноразовий характер , тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання та не може розраховуватись за кожний день прострочення.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо);

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Неустойка в розумінні даних норм - це спосіб забезпечення та санкція за порушення цивільно-правових зобов`язань. При цьому, кваліфікуючими ознаками штрафу є можливість встановлення такого за будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо). Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу пеня, як різновид неустойки характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасного виконаного зобов`язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожен день прострочення.

Колегія суддів зазначає, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов`язання можливості їх змінювати.

Враховуючи вище наведені вимоги законодавства, колегія суддів зазначає, що штраф, як різновид неустойки, визначається або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання, або у твердій сумі, а відтак його розмір, як правило, відомий в момент виникнення забезпеченого штрафом зобов`язання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за загальним правилом штраф обраховується не з загальної вартості послуг (робіт, товарів), а з вартості послуг (робіт, товарів), які виконані з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже було зазначено вище, позивач у відповідності до умов п. 9.2.1. договору вимагає сплати штрафу в розмірі місячної орендної плати пропорційно за кожен день прострочення, за фактично не переданий об`єкт оренди в розмірі 700 000, 00 грн.

Однак, нормами чинного законодавства не надано права нараховувати штраф за кожний день прострочення. Таким чином, позивачем помилково нараховано штраф за кожний день прострочення. Крім цього, розраховуючи штрафні санкції позивач застосував розмір орендної плати виходячи з суми 50 000, 00 грн., що є розміром орендної плати за весь об`єкт оренди, тоді, як п. 9.2.1. договору передбачено, що штраф нараховується за фактично не переданий об`єкт оренди.

В той же час, зі змісту позовної заяви вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було розраховано з орендної плати за все майно, що передавалось в оренду та за кожний день прострочення, що прямо суперечить ч. 2, ст. 549 Цивільного кодексу України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов`язання. (а. 6, ч. 1, ст. 3, ч. 3, ст. 509 Цивільного кодексу України), та п. 9.2.1. договору (яким передбачено нарахування за фактично не переданий об`єкт).

Позивачем в свою чергу, не зроблено розрахунок орендної плати за фактично не переданий об`єкт оренди, оскільки останній наполягає на тому, що ним був переданий весь об`єкт оренди зазначений у п. 1.1. договору.

Колегія суддів звертає увагу, що сторонами у договорі не визначена орендна плата за кожний об`єкт оренди, зокрема й за об`єкт оренди - майданчик для зберігання будівельних матеріалів площею 670 кв.м.

Таким чином, самостійно встановивши розмір орендної плати за фактично не переданий об`єкт оренд, суд першої інстанції самостійно, без залучення судового експерта встановив розмір орендної плати за окремий об`єкт оренди.

Відповідно до ч. 1, ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму .

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення .

Отже, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 1, ст. 762 Цивільного кодексу України, якщо у договорі не встановлено плати за об`єкт (окремий об`єкт оренди, як в даному випадку) оцінка об`єкта оренди можлива лише експертним шляхом з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення штрафу у розмірі місячної орендної плати пропорційно за кожен день прострочення, за фактично не переданий об`єкт оренди задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/1562/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі № 910/1562/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1, код ЄДРПОУ 38013854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрост Альфа" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 18, код ЄДРПОУ 33157045) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 230 (чотири тисячі двісті тридцять гривень) 45 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1562/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.07.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Г.П. Коробенко

І.А. Іоннікова