Постанова

від 22.07.2019 по справі 910/2122/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. Справа№ 910/2122/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Рубан І.В., адвокат, ордер №100890 від 29.05.19;

від відповідача - Кикіш Софія-Марія Русланівна, адвокат, ордер №171284 від 15.07.19,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/2122/19 (суддя Чебикіна С.О., повний текст складено - 06.05.2019) за позовом фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича до товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" про стягнення 221 095,11 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Фізична особа - підприємець Гайдар Іван Григорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" 205 854,84 грн. орендної плати, 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування об`єктом оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/2122/19 позов задоволено повністю.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення орендної плати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/2122/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на відсутність підстав для здійснення орендної плати з огляду на неможливість використання орендарем орендованого майна у зв`язку з його вивезенням позивачем, що відбулось 29.03.2018.

В ході здійснення апеляційного провадження апелянтом заявлено до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в іншій справі №910/9187/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" до фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича про зобов`язання підписати Акт приймання - передачі до Договору оренди обладнання від 10.07.2017 року.

Одночасно у вказаному клопотанні апелянт просить суд поновити строк для його подання з огляду на те, що позовна заява у вказаній справі №910/9187/19 була зареєстрована лише 12.07.2019, тобто після спливу, встановленого апеляційним судом, строку для подачі клопотань у даній справі.

Колегія суддів, дійшла висновку про поновлення, пропущеного відповідачем, строку на подання клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки станом на момент спливу цього строку позовна заява у справі №910/9187/19 (до набрання рішенням законної сили у якій заявник просить зупинити провадження у даній справі) не була подана відповідачем до суду першої інстанції, отже відповідні обставини були відсутні.

Стосовно клопотання про зупинення провадження у даній справі, то колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з`ясувати, як пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Відповідач вказує, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення по суті іншої справи №910/9187/19, оскільки в її межах можуть бути встановлені обставини щодо припинення відповідачем користування орендованим майном.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №910/9187/19 відсутня, оскільки суд апеляційної інстанції жодним чином не позбавлений можливості самостійно встановити в межах розгляду цієї справи обставини щодо припинення чи не припинення користування відповідачем орендованим майном у спірний період.

Слід також зазначити, що позов у справі №910/9187/19 було пред`явлено, а провадження відкрито, вже після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення.

Відтак, відповідних обставин на час прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва не існувало.

Таким чином, апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва з урахуванням обставин, встановлених у справі №910/9187/19, фактично може призвести до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі слід відмовити.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Фізичною особою-підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" (орендар) 10.07.2017 року було укладено договір оренди обладнання № 1007/17 (далі - договір), згідно умов якого (п. 1.1. договору) орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар прийняти у строкове платне користування майно, визначене у договорі, строком з " 10" липня 2017 року по "10" липня 2018 року, а також сплачувати орендодавцеві плату за користування майном.

Пунктом 1.5. договору сторони визначили, що вказане в пункті 1.3. договору майно перебуває в робочому стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі на ньому і підлягає переданню орендарю "10" липня 2017 року в передбаченому додатком № 1 до цього договору порядку.

У відповідності до ч. 1 п. 2.3. договору орендар взяв на себе обов`язок вчасно і у повному обсязі сплачувати плату за користування переданим майном та не допускати дій, які можуть призвести до пошкодження (псування) або знищення майна.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендар щомісячно сплачує орендодавцеві плату за користування майном в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно п. 3.2. договору сторони за їх взаємною згодою, що оформлюється додатковою угодою до цього договору, вправі змінити розмір, форму, порядок періодичність плати за користування майном.

За умовами п. 6.2. договору строк оренди об`єкта починається з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендарем та закінчується в останній день строку користування (оренди) об`єктом оренди зі складанням відповідного акту.

Між сторонами 01.11.2017 року укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої (п. 1.1 вказаної додаткової угоди) сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 10 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 листопада 2017 року.

Крім цього, 01.12.2017 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої (п. 1.1 вказаної додаткової угоди) сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 15 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 грудня 2017 року.

Також, 02.01.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, за умовами якої сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 20 000 грн. 00 коп., починаючи з 02 січня 2018 року.

Актом приймання-передачі від 10.07.2017 року підтверджується передання позивачем відповідачу обладнання за договором у повній комплектації згідно з додатком № 1 до договору від 10.07.2017 року, а саме: процесор Fujinon EVE ЕРХ-201 (серійний номер 5795720) в кількості 1 шт.; колоно CKonFujinon EC-200WN2 Туре 15 (серійний номер Snic2i9d078) в кількості 1 шт.; гастроскоп Fujinon EG-200FP Type S (серійний номер 7352867) в кількості 1 шт.; монітор NEC LCD 2170NX-BK-4 (серійний номер 82В08267НВ) в кількості 1 шт.; система відеозапису Dell Optiplex 380 (серійний номер GXH824J) в кількості 1 шт.; ендоскопічний візок ATON СТ-ЗЯ в кількості 1 шт.

Відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів не виконувалися належним чином, у зв`язку з чим у орендаря за період з липня 2017 року по січень 2019 року утворилася перед позивачем заборгованість у розмірі 205 854, 84 грн. (з урахуванням часткових оплат).

Несплата вказаної заборгованості відповідачем стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом

Місцевий господарський суд, встановивши обставини невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, задовольнив позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" 205 854 грн. 84 коп. основного боргу, 3 315,90 грн. 3 % річних та 11 924 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендар щомісячно сплачує орендодавцеві плату за користування майном в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2017 року до договору сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 10 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 листопада 2017 року.

Крім цього, Додатковою угодою № 2 від 01.12.2017 року до договору сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 15 000 грн. 00 коп., починаючи з 01 грудня 2017 року.

Також, Додатковою угодою №3 від 02.01.2018 року до договору, сторони збільшили розмір щомісячної плати за користування майном до 20 000 грн. 00 коп., починаючи з 02 січня 2018 року.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що орендна плата підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок орендодавця у строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідачем зобов`язання зі здійснення орендних платежів не виконувались належним чином, внаслідок чого за період з липня 2017 року по січень 2019 року утворився борг у загальному розмірі 205 854 грн. 84 коп.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати коштів за договором оренди настав, проте зобов`язання виконано не було.

Доводи апелянта про відсутність підстав для здійснення орендної плати з огляду на неможливість використання орендарем орендованого майна у зв`язку з його вивезенням позивачем, що відбулось 29.03.2018, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю, враховуючи наступне.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що строк оренди об`єкта оренди починається з моменту підписання Акту приймання - передачі об`єкта оренди орендарем та закінчується в останній день строку користування (оренди) об`єктом оренди зі складанням відповідного Акту.

Отже, сторони в укладеному договорі погодили, що закінчення користування об`єктом оренди оформлюється відповідним Актом, який відповідно є належним доказом повернення орендодавцю цього об`єкту оренди.

Відповідач, в свою чергу, вказуючи про вивезення позивачем орендованого майна, посилається на те, що вказані обставини підтверджуються заявами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідного акту, який би підтверджував обставини повернення відповідачем позивачу орендованого майна, відповідач до суду не надав.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В свою чергу, у статті 77 Господарського процесуального кодексу України відображено принцип допустимості доказів.

Так, згідно ч. 1 вказаної статті обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням умов укладеного між сторонами договору належним та допустимим доказом повернення відповідачем позивачу орендованого майна є саме відповідний Акт, а тому заяви свідків не можуть бути підтвердженням вказаних обставин.

При цьому, колегією суддів також враховується, що відповідач, посилаючись на обставини уникнення позивачем підписання Акту приймання - передачі об`єкту з оренди, не надає жодних доказів звернення до орендодавця з вимогами про спонукання до підписання такого Акту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає недоведеними апелянтом обставини не використання ним орендованого майна (обладнання) після 29.03.2018.

З огляду на те, що пунктом 6.2 договору передбачено закінчення строку оренди об`єкта оренди в останній день строку користування цим об`єктом оренди зі складанням відповідного Акту, та враховуючи ненадання такого Акту суду, у відповідача наявний обов`язок сплачувати орендну плату за весь час користування об`єктом оренди.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема, право позивача отримати орендну плату, передбачену умовами договору, та обов`язок відповідача, як орендаря, її сплатити.

За наведених обставин, висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, що утворився за період з липня 2017 року по січень 2019 року у загальному розмірі 205 854 грн. 84 коп., визнається апеляційним судом обґрунтованим.

Також, окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 11 924 грн. інфляційних втрат та 3 315,90 грн. 3 % річних, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Також, на відповідача підлягають покладенню витрати позивача, понесені останнім при розгляді апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс", з огляду на наступне.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд враховує, що докази, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу були подані позивачем у межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Між адвокатом Рубан І.В. (адвокат) та фізичною особою - підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем (клієнт) 29.05.2019 року укладено договір про надання правової допомоги № UA-51/19.

Відповідно до п.1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/2122/19, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Згідно п. 2.3 вказаного договору адвокат надає клієнту наступні види правової допомоги щодо предмета даного договору:

а) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

б) складання заяв, відзивів, заперечень, пояснень, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру в інтересах клієнта;

в) здійснює представництво інтересів клієнта в суді, в усіх державних органах, а також перед фізичними та юридичними особами.

Рубан І.В. є адвокатом згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №848 від 19 квітня 2007 року.

В матеріалах справи наявний ордер серія АА №100890 від 29.05.2019 року.

Відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати і вартість послуг адвоката, що надаються в рамках реалізації цього договору, визначається в Додатку №1 до договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 1 Додатку №1 до договору розмір гонорару адвоката за правову допомогу по даному договору складає 15 000 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесення таких витрат позивачем надана квитанція від 22.07.2019 №47, яка підтверджує обставини сплати позивачем адвокату Рубан І.В. витрат на правничу правову допомогу в сумі 15 000 грн.

Враховуючи наведене, позивачем доведено фактичне здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 15 000 грн.

Частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що вимоги позивача були задоволені повністю, відповідно витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача (оскільки необхідність представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції було зумовлено зверненням саме відповідача до суду з апеляційною скаргою).

Таким чином, на відповідача підлягають покладенню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/2122/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сітімедальянс" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, оф. 197, код 39004552) на користь Фізичної особи-підприємця Гайдара Івана Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.07.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко