Постанова

від 26.07.2019 по справі 922/3444/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2019 р. Справа № 922/3444/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суді: суддів: За участю секретаря судового засідання: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Радіонова О.О., Зубченко І.В. Телеснюк І.В. Коваль Г.Ю., довіреність №08-21/192/2-19 від 21.01.2019 року Олесів Н.Я. (адвокат), свідоцтво серія ІФ №001008 від 27.03.2015 року про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №1/03 від 27.03.2015 року Ради адвокатів Івано-Франківської області, посвідчення адвоката №001008 від 27.03.2015 року, оредер серія ХВ №1246 від 21.12.2018 року на надання правової допомоги, договір б/н від 17.12.2018 року про надання правової допомоги розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1601Х/3) Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року (повне рішення складено 23.04.2019 року) у справі№922/3444/18 (суддя - Г. І. Сальнікова) за позовом до проХарківської міської ради, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС", м. Харків стягнення 1 640 255,83 грн.

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада, м. Харків 13.12.2018 року звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою б/н від 12.12.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС", м. Харків про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 640 255,83 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року (повне рішення складено 23.04.2019 року) у справі №922/3444/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано з підстав ненадання позивачем доказів існування протягом зазначеного в позові періоду (з 01.11.2017 по 30.11.2018) земельної ділянки площею 2,7446 га. за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 , сформованої відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України як об`єкта цивільних прав із визначенням у встановленому порядку її площі, меж, внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру із присвоєнням кадастрового номеру, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача коштів у вигляді орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою.

Крім цього, суд послався на необґрунтованість та безпідставність розрахунку суми позову з огляду на відсутність доказу щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,7446 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 , яким відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" може бути лише витяг з нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки, в той час як позивачем проведено розрахунок розміру орендної плати за використання зазначеної земельної ділянки за відсутності такої оцінки, виходячи з базової вартості 1 кв.м у м. Харкові, згідно з нормативною грошовою оцінкою міста Харкова, технічна документація з якої затверджена рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада, м. Харків 17.05.2019 року звернулась до суду з апеляційною скаргою б/н від 16.05.2019 року, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження Східного апеляційного господарського суду; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року у справі №922/3444/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити у повному обсязі.

Крім того, судові витрати апелянт просить покласти на відповідача; про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомити Харківську міську раду у встановленому законом порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається зокрема на безпідставність доводів суду першої інстанції щодо відсутності доказів того, що земельна ділянка протягом спірного періоду не була сформована в якості об`єкта цивільних прав відповідно до вимог статтті 79-1 Земельного кодексу України, оскільки цією статтею передбачені заходи, які є передумовою для вчинення особою подальших дій стосовно земельної ділянки як об`єкту цивільних прав (продаж,спадкування, застава тощо), в той час як між сторонами склались кондикційні правовідносини які не стосуються вчинення стосовно земельної ділянки дій як до об`єкта цивільних прав, а тому для визначення розміру безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати достатнім є встановлення площі ділянки, яку фактично використовує відповідач безоплатно.Скаржник зазначив, що площа земельної ділянки, яку використовує відповідач обґрунтована актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 03.12.2018 р., складеним головним спеціалістом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради разом із фахівцями у галузі геодезії та землевпорядних робіт, за допомогою сертифікованого обладнання.

Також скаржник зазначив, що господарський суд першої інстанції безпідставно в якості однієї з підстав для відмови в позові послався на відсутність в матеріалах справи витягу з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки залишив поза увагою, що Харківською міською радою у відповідності до покладених на неї обов`язків та в межах наданих повноважень проведено заходи самоврядного контролю і здійснено розрахунок безпідставно збережених грошових коштів з урахуванням розробленої та затвердженої Харківською міською радою технічною документацією на всі землі міста Харкова, в тому числі на спірну земельну ділянку.

При цьому скаржник стверджує, що для розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за використання спірної земельної ділянки комунальної власності наявність витягу з технічної документації на цю земельну ділянку не є обов`язковим, оскільки отримання такого витягу є необхідним для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в той час як між сторонами склалися позадоговірні правовідносини щодо повернення грошових коштів, збережених відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави (кондикційні правовідносини) й відповідні розрахунки таких коштів здійснено Харківською міською радою не з метою укладення з відповідачем цивільно-правової угоди, а в якості доказу на обгрунтуванння суми позову.Скаржник також зазначив, що оскільки земельна ділянка площею 2,7446 га. за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 , на якій розташоване нерухоме майно відповідача не сформована відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України, її нормативна грошова оцінка не проводилася, що унеможливило надання суду відповідного витягу.

Одночасно заявником в тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року у справі №922/3444/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року, керуючись ст.ст. 119, 234, 235, 256, 262, 263 Господарського процесуального кодексу України, Харківській міській раді, м. Харків поновлено пропущений процесуальний строк для звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року (повне рішення складено 23.04.2019 року) у справі №922/3444/18; відкрито апеляційне провадження у справі №922/3444/18 та встановлено учасникам справи строк до 11.06.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі.

10.06.2019 року на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СКС", м. Харків надійшов відзив б/н від 07.06.2019 року на апеляційну скаргу з доказами направлення його апелянту.

У зазначеному відзиві відповідач просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року у справі №922/3444/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків - залишити без задоволення.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В. станом на 11.06.2019 року, розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/3444/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Стойка О. В., Білецька А. М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року розгляд апеляційноъ скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року у справі №922/3444/18 призначено на 24.07.2019 р. о 14 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Стойка О.В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/3444/18, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Білецька А. М., Радіонова О.О.

24.07.2019 суддею Білецькою А.М. подано заяву про самовідвід, яка мотивована тим, що її чоловік - ОСОБА_2 обіймає посаду в Департаменті територіального контролю Харківської міської ради.

Керуючись ст. ст. 35, 38 Господарського процесуального кодексу України, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді Білецької А.М. при розгляді даної справи, недопущення у сторін чи інших осіб будь-яких сумнівів у безсторонності суду та забезпечення довіри до судової влади України, суддя Білецька А.М. заявила самовідвід від розгляду справи № 922/3444/18.

Згідно зі ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду відь 24.07.2019 року, керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України заяву судді Білецької А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), про самовідвід у справі №922/3444/18 задоволено.

Оголошено перерву у судовому засіданні до "26" липня 2019 р. о 12:00 год.

Справу №922/3444/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2019 апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року (повне рішення складено 23.04.2019 року) у справі № 922/3444/18 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Чернота Л.Ф., суддів: Радіонова О.О., Зубченко І.В.

Ухвалою східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 року, керуючись ст. 40, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року (повне рішення складено 23.04.2019 року) у справі № 922/3444/18 у новому складі суду.

У судовому засіданні 26.07.2019 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2019 р. заперечував проти вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду першої інстанцїї законним, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1443, ТОВ фірма "СКС" придбало в ТОВ "Глобал Інвест Капітал" нежитлові приміщення 1-го поверху № 63-:-74, 80 антресолі 1-го поверху № 111, 136, 137, 138а в будівлі літ. "Х-4" загальною площею 5955,1 кв.м. по вулиці Морозова, 13 в місті Харкові .

Вказані нежитлові приміщення загальною площею 5955,1 кв.м. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг №99130910 від 03.10.2017, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С.

Крім того, учасник ТОВ фірма "СКС" Садиков Ш.У., керуючись вимогами ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України, відповідно до акту прийому-передачі від 19.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1507,1508 передав, а ТОВ фірма "СКС", відповідно, прийняло до свого статутного капіталу нежитлові приміщення підвалу № 1-:-37 загальною площею 592,8 кв.м., 1-го поверху № 1,19-:-49 загальною площею 687,6 кв.м., 2-го поверху № 1-:-32 загальною площею 968,8 кв.м., 3-го поверху № 1-:-33 загальною площею 861,2 кв.м., 4-го поверху № 1-:-33 загальною площею 848,7 кв.м. літ. "Х-4 , що розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Морозова, 13 .

Вищенаведені нежитлові приміщення загальною площею 3959,1 кв.м. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг №101841251 від 27.10.2017, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою О.С.

Позивач зазначає, що ТОВ фірма "СКС" (відповідач), ТОВ "Глобал Інвест Капітал" та ТОВ "Медея-М" використовують земельну ділянку площею 2,7446 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. При цьому, відповідач використовує з 01.11.2017 частину земельної ділянки площею 8307,28 м.кв. по вул. Морозова, 13 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13.04.2018 № 19-20-0.23,08-1162/116-18 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Морозова, 13 у м. Харкові не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна площею 2,7446 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

У подальшому, 03.12.2018 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 03.12.2018, в якому зазначено, що відповідач разом з ТОВ "Глобал Інвест Капітал" та ТОВ "Медея-М" використовують земельну ділянку по вул. Морозова, 13 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель в будівлі літ. "Х-4".

Зважаючи на наведені обставини, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1.640.255,83 грн., обґрунтовуючи позов тим, що останній, набувши право власності на зазначені об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної власності по вул. Морозова, 13 у м. Харкові , належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим у період з 01.11.2017 по 30.11.2018 не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв`язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених за рахунок позивача грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати в сумі 1.640.255,83 грн.

Зазначена сума розрахована за відповідною формулою, передбаченою Положенням про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 р. №41/08, виходячи з базової вартості одного квадратного метру земель міста Харкова, встановленої рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13, яким затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, а також з площі земельної ділянки відповідно до її меж, що зазначені в акті обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Морозова,13 , 120 складеного в порядку самоврядного контролю (ст. 189 ЗК України) головним спеціалістом відділу самоврядного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_5 за участі інженера геодезиста ОСОБА_3 (кваліфікаційний сертифікат від 05.10.2015 №012901) та інженера-землевпорядника ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат від 24.12.2012 013297).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Нормами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю -визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 вищевказаного Закону).

Таким чином, для вирішення даного спору слід встановити, чи є земельна ділянка, безоплатне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав, у зв`язку з користуванням яким позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Враховуючи вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка площею 2,7446 га. за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 , на якій розташоване нерухоме майно відповідача, щодо якої позивачем нарахована спірна сума безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати у спірний період була сформована як об`єкт цивільного права відповідно до статтті 79-1 Земельного кодексу України за користуванння яким можливе нарахуванння орендної плати,

В матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, з якої вбачається державна реєстрація декількох земельних ділянок, розташованих за адресою: м.Харків, вул. Морозова, буд. 13 , зокрема земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:04:001:0029 площею 2,1564 га, земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:04:001:0026 площею 0,4816 га, земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:04:001:0025 площею 2,7432 га, земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:04:001:0024 площею 0,0275 га, земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:04:001:0032 площею 0,4505 га, земельна ділянка кадастровий номер 6310136900:04:001:0033 площею 0,344 га.

Таким чином за адресою м.Харків, вул. Морозова, буд. 13 відсутня земельна ділянка площею 2,7446 га. на безоплатне використання якої відповідачем позивач посилається в якості підстави позову

Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що така земельна ділянка не сформована й на даний час, що унеможливило проведення її нормативної грошової оцінки.

Таким чином зазначена земельна ділянка не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених відповідачем за рахунок позивача коштів у вигляді орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою.

Зважаючи на наведене , позивач не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту формування як об`єкту цивільних прав у спірний період саме спірної земельної ділянки площею 2,7446 га.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від - 03.12.2018, оскільки в рамках заходів самоврядного контролю в порядку статті 189 Земельного кодексу України, на думку колегії суддів, не можуть вважатися обґрунтованими, через те, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686, (далі - Інструкція №376), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, ані вказаною Інструкцією №376, ані нормами Земельного кодексу України не передбачено процедури визначення площі земельної ділянок згідно з актами обстеження земельної ділянки за відсутності технічної документації із землеустрою.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Тобто у даній нормі зазначається лише про наділення органів місцевого самоврядування повноваженнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель, тоді як жодних положень щодо визначення в рамках такого самоврядного контролю площі земельної ділянки згідно з актами обстеження земельної ділянки за відсутності технічної документації із землеустрою вказана норма не містить.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт обстеження від 03.12.2018 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовував відповідач у спірний період та її формування як об`єкта цивільних прав.

Таким чином, доводи скаржника щодо можливості визначення розміру безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування об`єктом цивільних прав - сформованої земельної ділянки за відсутності такого об`єкту суперечать наведеним положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанцїї.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що відповідач має компенсувати безпідставно збережені кошти пропорційно площі нежитлових приміщень, які належать йому на підставі приватної власності, оскільки площа земельної ділянки та площа нежитлових приміщень у багатоверховій будівлі не перебувають у прямій залежності одна від одної та не обов`язково є пропорційними.

Крім цього, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів здійснюється на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Тому, для вирішення даного спору встановленню підлягають також обставини визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Зважаючи на наведене, доводи скаржника щодо можливості визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності проведеної нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки для визначення відповідного розміру безпідставно збережених грошових коштів у кондикційних правовідносинах сторін суперечать вищенаведеним нормам, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанцїї.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства та Порядку, допустимим доказом проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки може бути лише витяг з технічної документації.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та обгрунтованого висновку місцевого господарського суду, витяг з нормативно-грошової оцінки позивачем в порушення ст.74,77 ГПК України суду першої інстанції не надано, оскільки у спірний період спірна земельна ділянка не була сформована як об`єкт права оренди.

Таким чином, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів щодо формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав із певною площею та межами, затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача та про відсутність у зв`язку з цим підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Харківську міську раду, м. Харків, у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарськи суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 23.04.2019 року) у справі №922/3444/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від16.04.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 23.04.2019 року) у справі №922/3444/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Дана постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.07.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину

Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2019 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко