Ухвала

від 29.07.2019 по справі 927/613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

29 липня 2019 року м. Чернігів справа № 927/613/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №б/н від 24.07.2019

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вега СК ,

код ЄДРПОУ 24835502, вул. Пирогова, 15, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна ,

код ЄДРПОУ 36789421, вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ, 03150

Предмет спору: про визнання договору іпотеки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вега СК подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , у якому позивач просить суд визнати припиненим договір іпотеки №PM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №1380, укладений між ТОВ Вега СК та АТ ОТП Банк (далі - Договір іпотеки).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, кредитний договір №CM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007, на забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено Договір іпотеки, є припиненим, а тому позивач вважає, що є припиненим і Договір іпотеки.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні, а тому суд вважає про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

У позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Положення статті 12 Господарського процесуального кодексу визначають, серед іншого, наступні форми господарського судочинства.

Так, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчинюється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (ч. 3, 4, 5, 7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, зокрема, справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1, 2, 3, п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

Положення частини 2 статті 250 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. При цьому ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, характер спірних відносин, предмет доказування, складність справи, значний обсяг і характер доказів, враховуючи, що у позовній заяві позивачем заявлено немайнову позовну вимогу - про визнання припиненим Договору іпотеки, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що Договір іпотеки укладено на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №CM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007, боржником за яким є фізична особа ОСОБА_1 , рішення суду може вплинути на його права та обов`язки щодо виконання кредитного договору, а тому суд вважає за необхідне залучити фізичну особу ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Одночасно з пред`явленням позову позивачем подана заява про забезпечення позову, яка викладена у позовній заяві.

Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі Договору іпотеки №PM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007 на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 257,8 кв. м (далі - Предмет іпотеки).

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач вже двічі намагався протиправно звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі Договору іпотеки, що встановлено рішеннями Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2012 у справі №5028/18/27/2012 та від 26.02.2015 у справі №927/8/15. Як вказує позивач, відповідач знову погрожує ще раз звернути стягнення на Предмет іпотеки в позасудовому порядку, у зв`язку з чим просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі Договору іпотеки. Позивач вважає, що вказаний захід забезпечення позову направлений на захист прав позивача і буде достатнім для того, щоб відповідач не міг порушити права позивача до закінчення розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ст. 139 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 36 Закону України Про іпотеку , у редакції чинній на момент укладення Договору іпотеки, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно з ч. 1-4 ст. 37 Закону України Про іпотеку , у редакції, чинній на теперішній час, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Частиною 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку , у редакції, чинній на теперішній час, визначено, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд (ч. 4 ст. 38 Закону України Про іпотеку ).

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку ).

У п. 6.4 Договору іпотеки сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель (відповідач у справі) має право самостійно обрати такі шляхи позасудового врегулювання:

6.4.1 Іпотекодержателю належить право від свого імені продати Предмет Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Цим Сторони дійшли згоди, що ціна продажу Предмета Іпотеки у випадку його продажу Іпотекодержателем буде визначатись наступним чином:

а) початкова ціна продажу Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки;

б) при неможливості продажу Предмета Іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків;

в) при неможливості продажу Предмета Іпотеки за ціною, визначеною згідно підпункту б) цього пункту, протягом двох місяців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу Предмета Іпотеки визначається Іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 20 відсотків.

6.4.2 При виникненні Іпотечного Випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю Іпотечне Повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому Договорі) із зазначенням суми Боргових Зобов`язань та граничного строку погашення Боргових Зобов`язань. У випадку непогашення Боржником Боргових Зобов`язань у строк, передбачений у Іпотечному Повідомленні, право власності на Предмет Іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення Боргових Зобов`язань, вказаному в Іпотечному Повідомленні.

Системний аналіз наведеного дає підстави вважати, що передумовою застосування наведених у п. 6.4 Договору іпотеки способів стягнення спірного майна в позасудовому порядку є проведення незалежної оцінки предмета іпотеки та наявність офіційного іпотечного повідомлення Іпотекодавця про суми боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань.

Позивачем не надано суду будь-якої інформації та відповідних доказів проведення відповідачем незалежної оцінки Предмету іпотеки, а також щодо фактичного складення, направлення та/або отримання позивачем відповідного повідомлення згідно з приписами п. 6.4 Договору іпотеки та ст. 36-38 Закону України Про іпотеку .

Крім того, позивачем не наведено обставин та не надано доказів щодо вчинення відповідачем будь-яких інших реальних дій щодо реєстрації права власності на Предмет іпотеки або його продажу третім особам.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач лише зазначає про погрози відповідача звернути стягнення на Предмет іпотеки, проте жодним чином не обґрунтовує, в чому полягають такі погрози та не надає жодних доказів на підтвердження цього.

Не можуть твердження позивача про такі погрози розцінюватись як іпотечне повідомлення у розумінні ст. 36-38 Закону України Про іпотеку і п. 6.4 Договору іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження фактичних обставин, що свідчать про вчинення відповідачем реальних дій щодо предмету цього позову, а відтак і наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, а надані позивачем пояснення розцінюються судом лише як припущення щодо можливого розвитку подій.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 12, 50, 120, 139, 140, 176, 234, 235, 250 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Підготовче засідання призначити на 20 серпня 2019 року о 10:00.

4. Залучити до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

5 . Зобов`язати позивача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 . Докази направлення надати суду у цей же строк.

6. Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.

Докази направлення відзиву іншим учасникам справи надати суду у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк.

7. Встановити третій особі - ОСОБА_1 :

- триденний строк з дня отримання позовної заяви для подання до суду, позивачу та відповідачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами. Докази направлення письмових пояснень позивачу та відповідачу надати суду у встановлений судом триденний строк.

- п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду, позивачу та відповідачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами. Докази направлення письмових пояснень позивачу та відповідачу надати суду у встановлений судом п`ятиденний строк.

8. Викликати у підготовче засідання, яке відбудеться 20.08.2019 о 10:00 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306, позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Вега СК , відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 .

9. Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 29.07.2019. Ухвалу в частині відмови у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - https://cn.arbitr.gov.ua/sud5028 .

Суддя В.В. Шморгун