Рішення

від 19.09.2019 по справі 927/613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2019 року м. Чернігів справа № 927/613/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вега СК ,

код ЄДРПОУ 24835502, вул. Пирогова, 15, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна ,

код ЄДРПОУ 36789421, вул. Фізкультури, 28-Д, м. Київ, 03150

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про визнання договору іпотеки припиненим,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Степаненко Р. О., ордер серія АА № 147087 від 20.08.2019, посвідчення адвоката України № 652 від 22.06.2012;

від відповідача: Могилян Л. В., довіреність № б/н від 01.04.2019, посвідчення адвоката України № 6744/10 від 14.06.2018;

від третьої особи: ОСОБА_1 .,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вега СК звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , у якому просить визнати припиненим договір іпотеки №PM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007, укладений між ТОВ Вега СК та АТ ОТП Банк , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №1380 (далі - Договір іпотеки).

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 29.07.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.08.2019, залучено до участі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - фізичну особу ОСОБА_1 та зобов`язано позивача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви з доданими до неї документами третій особі. Також цієї ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті та відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У встановлений судом строк, відповідач направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

У підготовчому засіданні 20.08.2019 суд долучив до матеріалів справи наданий відповідачем відзив на позовну заяву з доданими до нього документами і спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 20.08.2019 суд оголосив перерву до 05.09.2019.

Ухвалою суду від 20.08.2019 викликано у підготовче засідання, призначене на 05.09.2019, учасників справи.

До початку підготовчого засідання 05.09.2019 від відповідача надійшла заява, у якій він просить проводити підготовче засідання, призначене на 05.09.2019, без участі представника відповідача.

До початку підготовчого засідання 05.09.2019 від позивача надійшли письмові пояснення, до яких додано докази отримання третьою особою копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Також до початку підготовчого засідання від позивача та третьої особи надійшли аналогічні за змістом заяви про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №2-2316/09 Новозаводським районним судом м. Чернігова. У поданих заявах позивач та третя особа просять проводити засідання 05.09.2019 без їх участі.

Подані заяви про зупинення провадження обґрунтовані тим, що ТОВ ОТП Факторинг Україна , який є відповідачем у цій справі, звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із заявою про видачу виконавчого листа у цивільній справі №2-2316/09 стосовно боржника ТОВ Вега СК про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 257,8 кв. м, із застосуванням способу реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Договору іпотеки №PM-CM/SME/001/222/2007 від 08.08.2007 та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.08.2019 призначено розгляд вказаної заяви на 02.09.2019.

Позивач та третя особа вважають, що у справі №2-2316/09 можуть бути встановлені обставини, які будуть мати преюдиційне значення, і що, у свою чергу, може вплинути на вирішення цієї справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення та розписками від 20.08.2019, але у підготовче засідання 05.09.2019 не з`явились.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи подані заяви учасників справи, підготовче засідання 05.09.2019 проводилось за відсутності учасників справи (їх представників).

У підготовчому засіданні 05.09.2019 суд долучив до матеріалів справи подані позивачем письмові пояснення з доказами отримання копії позовної заяви та доданих до неї документами третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За приписами ч. 1-2 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1-3 ст. 433 Цивільного процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Таким чином, розгляд заяви про видачу виконавчого листа у цивільній справі та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є справою про спір у розумінні ст. 19 ЦПК України, у якій встановлюються обставини такого спору, а тому розгляд такої заяви не є підставою для зупинення провадження у справі у призмі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Крім того, розгляд відповідної заяви здійснюється в десятиденний строк і її вирішення не може вплинути на строки розгляду цієї справи, а з огляду на те, що судове засідання з розгляду такої заяви було призначено на 02.09.2019 (тобто ще до проведення цього судового засідання), клопотання про зупинення провадження у справі взагалі втрачають свою актуальність.

Зважаючи на вищевикладене, суд у підготовчому засіданні 05.09.2019 постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяв позивача та третьої особи про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2019 встановлено учасникам справи строки для подання інших заяв по суті, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 19.09.2019 та викликано учасників справи у це судове засідання.

До початку судового засідання 19.09.2019 від позивача та третьої особи надійшли аналогічні за змістом письмові пояснення, у яких вони просять зупинити провадження у справі до закінчення розгляду справи №2-2316/09, провадження №6/751/166/19, Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Зі змісту вказаних письмових пояснень вбачається, що вони за своєю суттю є заявою з процесуальних питань, а саме заявами про зупинення провадження у справі.

Подані заяви про зупинення провадження обґрунтовані тим, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.09.2019 у справі №2-2316/09 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ОТП Факторинг Україна про видачу виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у зв`язку з тим, що провадження у цивільній справі щодо позовних вимог у цій частині було закрито ухвалою Верховного Суду України від 16.02.2011.

Позивач зазначає, що ТОВ Вега СК не погоджується з вказаною ухвалою від 02.09.2019 у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин справи, зокрема щодо договору прощення боргу, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , та має намір подати апеляційну скаргу.

Позивач та третя особа вважають, що ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.09.2019 у справі №2-2316/09 не набрала законної сили, а обставини, які можуть бути встановлені у справі №2-2316/09 будуть мати преюдиційне значення при вирішенні цієї справи.

Аналогічні заяви про зупинення провадження були предметом розгляду судом у підготовчому засіданні 05.09.2019, у задоволенні яких суд відмовив.

Крім того, як зазначено в ухвалі від 02.09.2019 у справі № 2-3216/09, провадження у справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки було закрито Верховним Судом України і жодні обставини взаємовідносин сторін у тій справі взагалі не можуть розглядатися.

Позивач та третя особа не надали доказів на підтвердження обставин, викладених в заявах про зупинення провадження у справі, щодо оскарження ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.09.2019 в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 261 Цивільного процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З урахуванням приписів ст. 261 ЦПК України ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.09.2019 набрала законної сили з моменту її підписання суддею, а отже доводи позивача та третьої особи у цій частині відхиляються судом.

Відповідно до ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Отже, суд не може зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

За наведених обставин, суд вважає, що подані позивачем та третьою особою заяви про зупинення провадження у справі є необґрунтованими, а відтак суд у судовому засіданні 19.09.2019 відмовив у їх задоволенні.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.09.2019 третя особа заявила клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з офіційного сайту Голосіївського районного суду м. Києва (списку автопризначених справ) та позовної заяви ОСОБА_1 до АТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним договору факторингу, поданої до Голосіївського районного суду м. Києва.

Як пояснила третя особа, ці документи подаються на підтвердження того, що у разі задоволення позову Голосіївським районним судом м. Києва договір факторингу - договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.12.2010, укладений між ПАТ ОТП Банк та ТОВ ОТП Факторинг Україна , в частині відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.08.2017, може бути визнаний недійсним, що вплине на вирішення цієї справи.

За приписами ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 цієї статті).

Згідно з ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 цієї статті).

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Такий обов`язок особи направлений, насамперед, на забезпечення процесуальних прав інших учасників з метою надання їм можливості завчасно підготуватись та надати свої аргументи і заперечення як щодо обставин справи, на підтвердження яких і надаються певні докази, так і щодо оцінки таких доказів безпосередньо.

Недотримання такого порядку ставить іншого учасника у завідомо невигідне становище і порушує принцип "справедливої рівноваги між сторонами".

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні із наведеними у ст. 13, 14 ГПК України принципах диспозитивності і змагальності сторін свідчить про настання для учасника справи таких негативних наслідків, як неврахування судом при вирішенні спору поданих доказів у разі недотримання останнім без поважних на те причин встановленого законом порядку їх подання, і ризик настання цих негативних наслідків нормами ГПК України покладається саме на таких учасників.

У свою чергу, прийняття судом до розгляду доказів, які не направлені іншим учасникам справи без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує наведені норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

Третя особа пояснила, що вказані документи у нього були і раніше, але не були подані разом з письмовими поясненнями, оскільки він до останнього чекав на відкриття Голосіївським районним судом м. Києва провадження у справі за поданим ним позовом.

Суд вважає, що третьою особою не наведено поважних причин неможливості надання цих документів до початку розгляду справи по суті, а лише свідчить про неналежну суб`єктивну поведінку цієї особи.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила, що документи, які третя особа просить долучити до матеріалів справи, у відповідача відсутні.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 177, ч. 2 ст. 190 Цивільного процесуального кодексу України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Отже, Цивільним процесуальним кодексом України обов`язок щодо надіслання копії позовної заяви іншим учасникам справи покладений на суд (у разі відкриття провадження у справі).

Оскільки позовна заява не є публічно доступною, питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом судом ще не вирішено, що підтвердила третя особа, відтак позовна заява відповідачу не направлялась, а отже такий доказ у відповідача відсутній.

Доказів надання вказаних документів іншому учаснику - позивачу суду також не надано, у судовому засіданні представник позивача про те, що він має ці документи, не заявляв.

Враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні 19.09.2019 суд долучив до матеріалів справи подані відповідачем документи, але у зв`язку з порушенням відповідачем вимог ст. 80, 168 Господарського процесуального кодексу України, суд не прийняв ці докази до розгляду, а відтак спір вирішується без їх урахування.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, кредитний договір №CM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007, на забезпечення виконання зобов`язань за яким було укладено Договір іпотеки, є припиненим, а тому позивач вважає, що є припиненим і Договір іпотеки.

Як підстави припинення кредитного договору №CM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007, боржником за яким є ОСОБА_1 , та Договору іпотеки, укладеного на виконання зобов`язань за цим кредитним договором, позивач зазначає:

- закінчення строку дії Кредитного договору;

- винесення рішення Новозаводським районним судом м. Чернігова 10.11.2009 у справі №2-2316/09 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором;

- відсутність у відповідача з 27.06.2012 претензій до ОСОБА_1 , оскільки немає виконавчого провадження по стягненню заборгованості (закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-2316/09 від 04.03.2010, відмова у видачі дублікатів виконавчих листів на боржника - ОСОБА_1 ), виконавчі написи про стягнення заборгованості визнані такими, що не підлягають виконанню, відсутнє стягнення в позасудовому порядку;

- сплив позовної давності щодо заявлення відповідачем вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з тим, що перебіг строку позовної давності почався з 06.05.2010, тобто з моменту отримання позивачем листа АТ ОТП Банк від 27.01.2010 №00/04/209.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- кредитний договір №CM-SME 001/222/2007 від 08.08.2007 не є припиненим у зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань та наявністю станом на 06.08.2019 заборгованості за цим договором, а саме: 160833,32 доларів США за тілом кредиту, 17306,28 доларів США зі сплати відсотків та 16733171,77 грн зі сплати пені;

- сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором й про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення застави (відповідно і іпотеки).

Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави вважати спірний договір іпотеки припиненим, оскільки основне зобов`язання не припинено і заборгованість за Кредитним договором не погашена.

Інших заяв по суті від учасників справи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Господарський суд Чернігівської області розглядав справу № 927/8/15 за позовом ТОВ Вега СК до ТОВ ОТП Факторинг Україна , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2015 у справі №927/8/15, яке набрало законної сили, визнано виконавчий напис, вчинений 11 липня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований у реєстрі за №2633, на договорі іпотеки (майнової поруки) від 08.08.2007 № РМ-SМЕ 001/222/2007, укладеному між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега СК", таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №927/8/15 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2015 у справі №927/8/15 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

З урахуванням встановлених у вказаних рішеннях суду обставин, а також на підставі наявних у цій справі документах, суд встановив, що 08.08.2007 між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ 001/222/2007 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 193000,00 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення до 12.08.2014, а ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (дата Договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід`ємну частину цього Договору), і діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору в повному обсязі (п. 7.3 Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором, 08.08.2017 між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (Кредитором) та ОСОБА_3 (Поручителем) укладено договір поруки №SR-SME 001/222/2017, за яким Поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником ( ОСОБА_1 ) його боргових зобов`язань перед Кредитором за Кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань.

Також 08.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (Іпотекодержателем) та ТОВ Вега СК (Іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки (майнової поруки) № РМ-SМЕ 001/222/2007 (надалі - Договір іпотеки), за умовами якого Іпотекодавець передав в іпотеку нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яке належить йому на праві колективної власності, що підтверджується договором купівлі -продажу від 03.11.2006, посвідченим Борисовою Т. А., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за реєстровим номером 1389, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 03.11.2006, реєстраційний номер 1691221 (далі - Предмет іпотеки).

За змістом статті 2 Договору іпотеки іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Боржником - ОСОБА_1 . кожного і всіх його боргових зобов`язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі. Зокрема, іпотека за цим договором забезпечує виконання таких вимог Іпотекодержателя: повернення кредиту ( ОСОБА_1 зобов`язаний повністю повернути Іпотекодержателю суму отриманого кредиту не пізніше 12.08.2014 відповідно до умов, встановлених в п. п. 1.5 - 1.6 Кредитного договору, чи в інший строк, встановлений в Кредитному договорі. Сума кредиту може скласти 193000,00 доларів США), сплати процентів за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту, сплати процентів та штрафу за нецільове використання кредиту, відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням Кредитного договору.

Згідно з п.п. "а" п. 6.2 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після несплати Боржником Іпотекодержателю будь - якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі.

Цей Договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боргових зобов`язань (зобов`язань за Кредитним договором) в повному обсязі та зобов`язань Іпотекодавцю за цим Договором (п. 9.1 Договору іпотеки).

Відступлення прав за Договором іпотеки здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, з одночасним відступленням права вимоги за Кредитним договором (п. 9.6 Договору іпотеки).

Договір іпотеки 08.08.2007 був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим номером 1380.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.11.2009 у справі №2-2316/09 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк солідарно заборгованість за Кредитним договором в розмірі 160833,32 доларів США, заборгованість по відсоткам в розмірі 13627,33 доларів США та 136665,51 грн пені за несвоєчасне повернення суми кредиту та несвоєчасну сплату відсотків; звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 257,8 м 2 , яке належить ТОВ Вега СК , з застосуванням способу реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Договору іпотеки, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку .

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04.02.2010 у справі № 22ц-34/2010 рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10.11.2009 у справі №2-2316/09 було скасовано в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" у цій частині. В іншій частині рішення місцевого суду було залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.02.2011 рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04.02.2010 у справі № 22ц-34/2010 в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В решті рішення апеляційного суду залишено без змін.

АТ ОТП Банк на адресу ТОВ Вега СК направлено іпотечне повідомлення-вимогу №00/04/209 від 27.04.2010 про усунення порушень за Кредитним договором, у якому Банк повідомив, що у разі невиконання Позичальником - ОСОБА_1 вимоги про сплату заборгованості, Банком будуть вжиті заходи щодо звернення стягнення на Предмет іпотеки.

24.12.2010 між ТОВ ОТП Факторинг Україна (Покупцем) та Публічним акціонерним товариством ОТП Банк (Продавцем) був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого Продавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продає (переуступає) Покупцю права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку № 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов`язується сплатити на користь Продавця винагороду.

Згідно з п.п. "а" п. 3.3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю Покупець набуває усі права вимоги за Кредитними договорами, що є дійсними на 24.12.2010, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з Додатку № 1 до цього Договору, ПАТ "ОТП Банк" зобов`язався переуступити ТОВ ОТП Факторинг Україна , у тому числі, права вимоги до ОСОБА_1 та його поручителя - ОСОБА_3 щодо сплати загальної суми заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ОТП Банк" за Кредитним договором, яка включає суму основного боргу в розмірі 160833,32 доларів США та суму процентів, нарахованих на суму такого боргу в розмірі 17306,28 доларів США.

У п. 3.4 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю сторони передбачили, що Продавець зобов`язаний передати права за окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між Продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

На підтвердження виконання зобов`язань ПАТ ОТП Банк щодо передачі Кредитного портфелю та прийняття його ТОВ ОТП Факторинг Україна сторонами було складено акт приймання-передачі від 24.12.2010.

В цей же день, 24.12.2010 між ТОВ ОТП Факторинг Україна (Фактором) та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (Клієнтом) був укладений договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов даного договору Клієнт передав та відступив Фактору сукупність прав, належних Клієнту за договорами іпотеки/договорами застави, перелік яких міститься в Додатку № 1 до цього договору (надалі - Договори забезпечення), включаючи, але не обмежуючись правом звертати стягнення на заставлене майно.

За цим договором до Фактора переходять всі права Клієнта як сторони, що іменується Іпотекодержатель / Заставодержатель у зобов`язаннях, які виникли на підставі Договорів забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави).

У застереженні 1, яке міститься в п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги, вказано, що у разі, якщо відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку", у зв`язку з невиконанням Боржником чи/або Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитними договорами щодо своєчасної сплати процентів та погашення кредиту, Клієнтом було вручено або направлено Боржнику/Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, яка містить стислий зміст порушення зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, до Фактора переходять всі права Клієнта, що виникли у Клієнта в зв`язку з врученням/направленням такої письмової вимоги про усунення порушень (включаючи, але не виключно, право звернення стягнення на предмет іпотеки).

Як вбачається з Додатку № 1 до цього Договору, ПАТ ОТП Банк зобов`язався передати ТОВ ОТП Факторинг Україна , в тому числі, всі права як сторони, що іменується "Іпотекодержатель" у зобов`язаннях, які виникли на підставі Договору іпотеки, укладеного з ТОВ Вега СК .

Договір про відступлення права вимоги 24.12.2010 був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим номером 9966.

Отже, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 24.12.2010 та договору про відступлення права вимоги від 24.12.2010 до ТОВ ОТП Факторинг Україна перейшло право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.04.2011 у справі №2-2316/09 замінено сторону виконавчого провадження - Публічне акціонерне товариство ОТП Банк на її правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна по виконавчих листах Новозаводського районного суду м. Чернігова №2-2316/09 від 04.03.2010 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ ОТП Банк заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ001/222/2007 від 08.08.2007, а також судових витрат по справі.

14.03.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис на Договорі іпотеки, укладеному між ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Вега СК", та зареєстровано в реєстрі за реєстровим номером 1028.

Даним виконавчим написом приватний нотаріус пропонує звернути стягнення на нерухоме майно-нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 257,8 м 2 , яке належить ТОВ "Вега СК", яке є майновим поручителем ОСОБА_1 за його кредитними зобов`язаннями за Кредитним договором, укладеним з ЗАТ "ОТП Банк", та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна у розмірі: основний борг - 160833,32 доларів США; сума заборгованості по відсоткам - 17306,28 доларів США; витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису - 1700,00 грн, що всього становить 178139,60 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.03.2012 становить 1422444,70 грн та 1700,00 грн, а всього у гривневому еквіваленті 1424144,70 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2012 у справі №5028/18/27/2012 вказаний виконавчий напис від 14.03.2012 визнано таким, що не підлягає виконанню.

11.07.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий надпис, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - нежиле приміщення магазину, загальною площею 257,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що належить на праві власності ТОВ "Вега СК", яке є майновим поручителем гр. ОСОБА_1 за його кредитним зобов`язанням за кредитним договором №СМ-SМЕ 001/222/2007 від 08.08.2007, укладеним між ним та ЗАТ "ОТП Банк". За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі: 160833,32 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 17306,28 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; що всього становить 178139,60 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.07.2014 становить 2083131,35 грн. Строк, за який провадиться стягнення - шість років вісім місяців один день, а саме з 08.08.2007 по 09.04.2014.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2015 у справі №927/8/15 вказаний виконавчий напис від 11.07.2014 визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з втратою виконавчого листа по цивільній справі № 3-2316/09, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк 13627,33 дол. США та 136665,51 грн; виконавчого листа по справі № 2-2316/09, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк судових витрат у розмірі 910,00 грн, ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулось до Новозаводського районного суду м. Чернігова з заявою про видачу дублікатів вказаних виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2015 у справі №2-2316/09, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 18.09.2015, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2015 у справі №2-2316/09 зазначено, що відповідно до повідомлення Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ від 20.04.2015 року № 0939/486 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2316/09 від 04.03.2010 року Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк 13627,33 дол. США та 136665,51 грн, та судових витрат у розмірі 910,00 грн завершено 27.06.2012 року на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження . Станом на 20.04.2015 року виконавчий лист повторно на адресу Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ не надходив.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.09.2019 у справі №2-2316/09 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , заінтересовані особи ОСОБА_1 , ТОВ Вега СК про видачу виконавчого листа виконавчого листа по цивільній справі № 2-2316/09 на боржника ТОВ Вега СК про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 257,8 кв. м, з застосуванням способу реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, відповідно до Договору іпотеки № РМ-СМ/SME/001/222/2007 від 08.08.2007 року та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до довідки ТОВ ОТП Факторинг України від 06.08.2019 №300 ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором в таких розмірах: тіло - 160833,32 USD та відсотки - 17306,28 USD, сума пені - 16733171,77 грн.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначені в ст. 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язань визначені в ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 3 та ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку .

Статтею 17 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Щодо припинення зобов`язання у зв`язку із закінченням строку дії Кредитного договору.

Згідно з п. 7.3 Кредитного Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (дата Договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід`ємну частину цього Договору), і діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору в повному обсязі.

Доказів сплати Позичальником заборгованості за Кредитним договором ані позивач, ані третя особа суду не надали, а відповідно до довідки ТОВ ОТП Факторинг Україна від 06.08.2019 №300 заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить: тіло - 160833,32 USD та відсотки - 17306,28 USD, сума пені - 16733171,77 грн.

Отже, суд доходить висновку, що Позичальник за Кредитним договором (третя особа у справі) не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, а відтак дія Кредитного договору щодо виконання боржником свого зобов`язання не закінчилась.

При цьому строк дії Іпотечного договору не закінчується та іпотека не припиняється у разі невиконання боржником зобов`язання за кредитним договором з повернення кредитної заборгованості, оскільки це зобов`язання є основне і було забезпечене іпотечним договором.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/6968/17.

Щодо припинення дії Кредитного договору у зв`язку з ухваленням Новозаводським районним судом м. Чернігова рішення від 10.11.2009 у справі №2-2316/09 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за цим договором.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до ст. 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов`язання. Таким чином, з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретного зобов`язального правовідношення.

Суд встановив, що на момент розгляду цієї справи рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.11.2009 у справі №2-2316/09 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором не було виконано і відповідно не відбулось погашення вимог кредитора, а тому відсутні підстави для припинення зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором, а відтак і припинення дії цього Договору.

У п. 9.1 Договору іпотеки встановлено, що цей Договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання Боргових зобов`язань (зобов`язань за Кредитним договором) в повному обсязі та зобов`язань Іпотекодавцю за цим Договором.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі 921/107/15-г/16.

Щодо відсутності виконавчих документів та виконавчого провадження стосовно стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором як підстави для припинення цього Договору.

Як зазначив суд в ухвалі від 15.07.2015 у справі №2-2316/09, відповідно до повідомлення Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ від 20.04.2015 року № 0939/486 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2316/09 від 04.03.2010 року Новозаводського районного суду м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк 13627,33 дол. США та 136665,51 грн, та судових витрат у розмірі 910,00 грн завершено 27.06.2012 на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч. 5 ст. 47 цього Закону).

Таким чином, повернення виконавчого документу стягувачу, неподання його до виконання повторно, відмовлення у задоволенні заяви ТОВ ОТП Факторинг Україна про видачу виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не можуть свідчити про відсутність у Банку претензій до Позичальника, а лише вказує на неможливість виконання рішення суду у межах виконавчого провадження.

Сама лише відсутність виконавчих документів про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором та відсутність відповідного виконавчого провадження, зважаючи на невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, не є підставою для припинення дії кредитного договору і договору іпотеки.

Щодо спливу позовної давності на заявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (ст. 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням, цей Закон не передбачає.

Проаналізувавши положення статті 17 Закону України Про іпотеку у взаємозв`язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, суд дійшов висновку, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом 2 ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку .

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1039/16, від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16, від 10.10.2018 у справі №639/6817/16-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання боржника - ОСОБА_1 за Кредитним договором не припинились, отже є дійсною іпотека, яка забезпечує виконання зобов`язань боржника за цим договором.

Відтак підстави для припинення дії Договору іпотеки відсутні.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував і не довів свої позовні вимоги, а тому у позові слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В., відповідно до ч. 4 ст. 116 ГПК України повне рішення складено 08.10.2019.

Суддя В.В. Шморгун