Ухвала

від 22.07.2019 по справі 213/717/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/871/19 Справа № 213/717/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

заявника (в режимі відео конференції) ОСОБА_6

адвоката (в режимі відео конференції) ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018040740001317 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року клопотання старшого слідчого СВ Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 , було задоволено та накладено арешт на грошові кошти ПП «НВП Строймонтажналадка», які знаходяться на рахунках в банках із забороною користування, розпорядження за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, зупинивши видаткові операції з грошовими коштами, що надходять на адресу ПП «ПВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ 34488677) та вже знаходяться на вказаних рахунках, за винятком видаткових операцій виключно з платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, а саме: КР. Філія АТКБ "Приватбанк", м. Кривий Ріг, рахунок НОМЕР_1 .

Рішення суду обґрунтовано тим, що, до ЄРДР 07.12.2018 року внесена заява про те, що посадові особи приватного підприємства вчинили заволодіння коштами місцевого бюджету в особливо великих розмірах. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження №12018040740001317 за ч.5 ст.191 КК України. При цьому, санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає, зокрема, конфіскацію майна.

25.02.2019 року про підозру повідомлено ОСОБА_6 , який є власником ПП «НВП Строймонтажналадка».

Слідчим суддею було встановлено, що у ПП «НВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ: 34488677) відкриті рахунки, а саме: КР. Філія АТКБ "Приватбанк", м. Кривий Ріг, рахунок НОМЕР_1 . Кількість грошових коштів на вищезазначеному рахунку не встановлена, оскільки це є банківською таємницею.

Крім того, відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 є засновником, керівником та єдиним підписантом ПП «ПВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ 34488677), тобто кінцевим бенефіціарним власником, який використовує юридичну особу для незаконного заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету.

Слідчим суддею було встановлено, що необхідність у накладені арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП «НВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ: 34488677) виникла з метою їх збереження та подальшої конфіскації, оскільки вони свідчать про протиправну діяльність службових осіб вказаної юридичної особи, яка полягає у заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах.

Заявник ОСОБА_6 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.04.2019 року, скасувати її та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні слідчого про накладення арешту на майно відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувану ухвалу винесено слідчим суддею 17.04.2019 року без виклику особи, яка її оскаржує. Копію ухвали до цього часу не отримано ані підозрюваним, ані юридичною особою, на чиї банківські рахунки накладено арешт.

Вважає, що дану ухвалу прийнято із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України і відтак, її має бути скасовано.

Зазначає, що про розгляд клопотання про арешт майна власника цього майна повідомлено не було. Саме ця обставина відіграла свою роль у визначенні обставин справи та, власне, підстав для арешту майна.

Вказує на те, що слідчим суддею при винесенні ухвали не враховано, що суб`єктом статті 191 ч.5 КК України є приватна посадова особа, а не юридична особа (стаття 96-3 ККУ чітко описує випадки, коли до юридичної особи може бути застосовано конфіскацію як міру кримінально-правового характеру і не містить випадки ст.191 ККУ) а так конфіскація в даному випадку може бути застосована лише до особистого майна підозрюваного, що свідчить про неправильне застосування передбачених законом підстав для арешту майна.

Також банківський рахунок, на який накладено арешт, було відкрито в 2019 році, тобто за межами строків вчинення протиправних дій, які інкримінуються підозрюваному. Крім того, зазначений рахунок передбачений для зарахування авансових платежів бюджетних організацій - замовників за договорами підряду з ПП «НВП Строймонтажналадка» з метою закупівлі будівельних матеріалів для виконання цих договорів. Зазначені грошові кошти підлягають негайному поверненню на рахунки бюджетних організацій - замовників у разі припинення дії договорів підряду з даною юридичною особою.

Таким чином, кошти, що знаходяться на банківському рахунку, на який накладено арешт, не можуть свідчити про протиправну діяльність службових осіб вказаної юридичної особи. Ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не зазначено відомості, які підтверджують, що кошти на вищезазначеному банківському рахунку були об`єктом протиправних дій та яким саме кримінально протиправним шляхом вони набуті. Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів. А також не досліджено приналежність коштів, що знаходяться на банківському рахунку, на який накладено арешт. Адже на зазначеному рахунку можуть знаходитись не лише власні кошти підприємства, а й позикові кошти, які не є власністю даної юридичної особи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку заявника ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Вирішуючи питання про дотримання скаржником строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику апелянта, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останнього обчислюється з дня отримання ними копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

Оскільки наданими матеріалами не спростовуються доводи апелянта про те, що копія даної ухвали у встановленому порядку ним не отримувалася, колегія суддів вбачає наявність підстав для поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

?існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

?потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

?може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, щопри вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів випливає, що об`єктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи власником ПП «НВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ: 34488677), призначений на посаду директора зазначеного підприємства відповідно до рішення №1 від 14 червня 2006 року, вчинивши за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, спричинили матеріальний збиток місцевому бюджету в особі Управління охорони здоров`я Криворізької міської ради, який відповідно до висновку судово-економічної експертизи №3873/3874-18 від 22.08.2018 склав 1530279 гривень, 20 копійок.

По вказаному факту 07.12.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040740001317 внесено відомості за ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у ПП «НВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ: 34488677) відкриті рахунки, а сааме КР. Філія АТКБ "Приватбанк", м. Кривий Ріг, рахунок НОМЕР_1 .

Кількість грошових коштів на вищезазначених рахунках не встановлено, оскільки це є банківською таємницею.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 є засновником, керівником та єдиним підписантом ПП «ПВП Строймонтажналадка» (ЄДРПОУ 34488677), тобто кінцевим бенефіціарним власником, який використовує юридичну особу для незаконного заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету.

З наданих матеріалів випливає, що існує підозра, що грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках суб`єкта господарювання, мають важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні та є ключовими доказами, які допоможуть встановити джерела їх надходження, а також необхідні для забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна або цивільного позову з метою відшкодування спричинених місцевому бюджету збитків, а отже це є достатньо обґрунтованим і вагомим для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження.

Наявність такої підозри дає підстави ґрунтовно припускати, що грошові кошти на банківських рахунках даного підприємства є такими, що отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, ці кошти відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів, оскільки арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, та процесуального статусу останнього, а отже оскаржувана ухвала слідчого судді є обґрунтованою та відповідає вимогам процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

До того ж, 25.02.2019 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Що стосується доводів апелянта про те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий рівень втручання у його діяльність, то це належить вважати суб`єктивною оцінкою зацікавленої особи. На думку колегії суддів, вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є необхідним на стадії з`ясування обставин, які мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, і має на меті тимчасове унеможливлення на даному етапі досудового розслідування розпорядження грошовими коштами шляхом їх переведення на інші рахунки чи отримання готівкою.

До того ж, з наданих матеріалів вбачається, що досудове розслідування кримінального провадження № 12018040740001317, у межах якого було постановлено оскаржувану ухвалу слідчого судді, закінчене, та передано з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України до суду першої інстанції для здійснення судового розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Зважаючи на викладене, оскільки дане кримінальне провадження вже перебуває у стадії судового провадження в суді першої інстанції, питання щодо арештованого у цьому провадженні майна буде вирішуватися судом, що розглядає справу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає на даний час підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування ухвали слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018040740001317 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018040740001317 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4