Рішення

від 22.07.2019 по справі 909/484/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/484/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Дирекція Замовника"

до відповідача: Приватного підприємства "Галичанка- ІФ"

про стягнення заборгованості в сумі 9350 грн 34 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

від відповідача: Бордун Зоя Михайлівна

Сікомас ОСОБА_3 Володимирович

встановив : Комунальне підприємство "Дирекція Замовника" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Приватного підприємства "Галичанка- ІФ"

про стягнення заборгованості в сумі 9350 грн 34 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

16.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі на 11.06.2019.

Відповідач у судовому засіданні 11.06.19 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати відзив на позовну заяву, яке суд задовольнив та відклав розгляд справи на 18.07.19.

В судовому засіданні 18.07.19 суд оголосив перерву до 22.07.19.

В судовому засіданні 22.07.19 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог вх.№14244/19 від 22.07.19, яку суд прийняв до розгляду.

Відповідач подала письмові пояснення вх.№12672/19 від 19.07.19, які суд долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.07.19 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань, згідно з умовами укладеного між сторонами Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (для суб"єктів господарювання) від 02.01. 2013 року, відповідач не оплатив надані позивачем послуги та витрати дольової участі в капітальному ремонті будинку, в результаті чого виникла заборгованість. Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в розмірі, згідно із заявою про зменшення позовних вимог та підстав, викладених у позовній заяві.

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позовних вимог у сумі 20611 грн 19 к. заперечила та зазначила, що позивач при розрахунку позовних вимог невірно виходив із площі приміщень 220 м.кв., оскільки в укладеному між сторонами договорі зазначена площа приміщень 106,5 м.кв. В судовому засіданні 22.07.19 визнала наявність заборгованості в сумі 3455 грн 04 к. за капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж водопостачання. Висловила заперечення щодо обсягу наданих послуг та якості виконаних робіт, однак документальних доказів не подала.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, згідно Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та витрат дольової участі в капітальному ремонті будинку.

02.01.2013 між сторонами спору КП "Дирекція замовника" (виконавець) та ПП "Галичанка -ІФ" (споживач) укладений Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (для суб"єктів господарювання) (далі - договір).

Предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі-послуги) у житловому будинку (гуртожитку) АДРЕСА_1 , а споживачем-забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Споживачу належить нежитлове приміщення площею 106,5 м.кв та використовується для офісу та кафетерію (п.1 договору).

Відповідно до п.2 договору виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішеннями органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, додатки до яких додаються до цього договору.

Згідно з п.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту укладення договору виконавцем надавалися послуги згідно тарифів, визначених у рішеннях виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.06.2012 №427, від 09.07.2015 №372, від 23.02.2017 №111, від 18.01.2018 №66, від 18.11.2008 №558 та в обсязі, визначеному Типовим договором із застереженням, зробленим відповідачкою, що не заперечується сторонами.

Позивач у підтвердження факту проведення капітального ремонту внутрішньобудинкових мереж водопостачання подав Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3) та Акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) за квітень 2017 року на суму 20694 грн, за березень 2017 року на суму 12964 грн 80 к., за січень 2017 року на суму 11928 грн та грудень 2016 року на суму 49784 грн 40 к.

Дослідивши подані позивачем докази, суд встановив що загальна вартість капітального ремонту внутрішньобудинкових мереж водопостачання становила 95371 грн 20 к., що у пропорційному відношенні до площі приміщень відповідача, згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт склала 3455 грн 04 к. та визнана відповідачем у судовому засіданні.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями про сплату боргу, проте вони залишені без задоволення, у зв"язку із чим останній змушений звертатися до суду за захистом порушених прав.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно з ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 № 390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 р. за № 1380/21692 та чинним на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, відповідно до п 2.4. якого суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться інформація шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. №529, чинною на день укладення сторонами Типового договору, затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір 02.01.2013 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

Суд встановив факт оприлюднення на офіційному веб-сайті виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - www.mvk.if.ua, відповідно до вимог чинного законодавства, рішень органу місцевого самоврядування, якими встановлений тариф та якими вносились зміни щодо розміру тарифів; надання обслуговуючою організацією (позивачем) послуг особам, які є їх споживачами, зокрема відповідачу та перевірив правильність нарахування заборгованості за послуги згідно з існуючими тарифами.

Суд також встановив, що відповідач у встановленому розмірі та строк свого обов`язку з оплати отриманих послуг та витрат дольової участі в капітальному ремонті будинку не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не навів; доводи позивача не спростував, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7667 грн 07 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

У зв"язку із порушенням відповідачем свого зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг та витрат дольової участі в капітальному ремонті будинку, у суду відповідно є правові підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем за період травень 2016 - березень 2019 інфляційних втрат та за період з 10.04.2016 року - 01.04. 2019 року 3 % річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" більші за суми заявлені позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 7667 грн 07 к. - основного боргу, 1319 грн 27 к. - інфляційних втрат та 364 грн - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2385 від 08 травня 2019 року.

Враховуючи клопотання позивача про зменшення позовних вимог та задоволення позову, судовий збір в розмірі 871 грн 47 к. суд покладає на відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Дирекція Замовника" до Приватного підприємства "Галичанка- ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 9350 грн 34 к. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Галичанка- ІФ", вул. Заклинських, 8, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 30609532)на користь Комунального підприємства "Дирекція Замовника" вул. Гетьмана Мазепи, 185, м. Івано-Франківськ, 76026 (код 36321958) - 9350 (дев"ять тисяч триста п"ятдесят гривень) 34 к., з яких 7667 (сім тисяч шістсот шістдесят сім гривень) 07 к. основного боргу, 1319 (одну тисячу триста дев"ятнадцять гривень) 27к. - інфляційних втрат, 364 ( триста шістдесят чотири гривні) - 3% річних, а також 871 (вісімсот сімдесят одну гривню) 47 к. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.07.2019

Суддя Т.В. Максимів