Рішення

від 16.07.2019 по справі 200/5006/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 р. Справа№200/5006/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Пустовіт Ю.С.

за участю

представника позивача Жиболенка Г.М. ,

представника відповідача Гламаздіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 лютого 2019 року № 0000584609, № 0000574609, суд -

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2019 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 лютого 2019 року № 0000584609, № 0000574609.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 20.12.2018 № 2451 та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств базових галузей економіки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Івановим Дмитром Петровичем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Глини Донбасу (код ЄДРПОУ 23354002) з питання формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (вх. від 19.11.2018 за №9255511514). За підсумками перевірки було складено Акт від 16.01.2019 року № 12/28-10-46-09/23354002 у висновку якого зазначено, що ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ на порушення п. а п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України ПрАТ "Глини Донбасу" завищено податковий кредит за жовтень 2018 року у сумі 17500 грн., що призвело до завищення: суми від`ємного значення по декларації за жовтень 2018 року у розмірі 13333 грн., суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2018 року у розмірі 4167 грн. На підставі висновків акта № 12/28-10-46-09/23354002 прийнято податкові повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року №0000584609 на загальну суму 13333,00 гривень та від 05 лютого 2019 року №0000574609 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 1041,35 гривень.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентів: ТОВ УТК В УКРАЇНІ , ТОВ ЮТ-СЕРВІС , оскільки у позивача наявні всі документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Представник позивача під час судового засідання надав пояснення аналогічні викладені у позовній заяві на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача проти позову заперечував, про що надав відзив, відповідно до якого зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентами ТОВ УТК В УКРАЇНІ та ТОВ ЮТ-СЕРВІС . Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу. Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач - приватне акціонерне товариство "ГЛИНИ ДОНБАСУ" зареєстроване в якості юридичної особи за номером 23354002, місцезнаходження юридичної особи: 85053, Донецька обл., Добропільський район, с. Дорожнє, ст. Мерцалово.

Судом встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 20.12.2018 № 2451 та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств базових галузей економіки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Івановим Дмитром Петровичем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Глини Донбасу (код ЄДРПОУ 23354002) з питання формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (вх. від 19.11.2018 за №9255511514).

За підсумками перевірки було складено Акт від 16.01.2019 року № 12/28-10-46- 09/23354002 у висновку якого зазначено, що ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ на порушення п. а п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України ПрАТ „Глини Донбасу" завищено податковий кредит за жовтень 2018 року у сумі 17500 грн., що призвело до завищення: суми від`ємного значення по декларації за жовтень 2018 року у розмірі 13333 грн., суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2018 року у розмірі 4167 грн.

На підставі висновків акта № 12/28-10-46-09/23354002 прийнято податкові повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року №0000584609 на загальну суму 13333,00 грн. та від 05 лютого 2019 року №0000574609 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 1041,35 грн.

28.01.2019 ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ подано до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України заперечення на акт № 12/28-10-46-09/23354002 від 16.01.2019.

04.02.2019 Офіс великих платників ДФС розглянувши заперечення ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ залишив акт № 12/28-10-46-09/23354002 від 16.01.2019 без змін, а заперечення ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ без задоволення.

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 22.08.2018 між ТОВ УНІВЕРСАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНИ та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ укладено договір № 22-08/18 транспортно-експедиторського обслуговування, за умовами якого Виконавець (ТОВ УТК В УКРАЇНІ ) зобов`язується за плату і за рахунок, та за дорученням Клієнта (ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ ) надати послуги з організації перевезення вантажу залізничним транспортом по території України та/або іноземних дер давни, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

09.06.2016 між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ укладено договір № 090616/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Виконавець (ТОВ ЮТ-СЕРВІС ) приймає на себе перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Замовник (ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ ) передає вантаж.

10.06.2016 між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ укладено додаткову угоду до договору № 090616/1, яким доповнено п.4.12, а саме - Виконавець має право залучати третіх осіб, при цьому зберігаючи повну юридичну та матеріальну відповідальність перед Замовником за результат виконання усіх умова Договору залученими Виконавцем третіми особами

20.09.2018 між ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ (замовник) та ТОВ ЮТ-СЕРВІС (Експедитор) укладено договір-замовлення № 20092018 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ надано:

протокол узгодження цін № 1, № 2;

накладні від 22.10.2018, 28.10.2018, 28.10.2018,27.10.2018, 26.10.2018, 27.10.2018, 29.10.2018, акт надання послуг № 1583 від 02.10.2018 на суму 40000,00 грн.;

товарно-транспортні накладні № 122, № 123 від 01.10.2018;

акт надання послуг № 1562 від 01.10.2018 на суму 40000,00 грн.;

товарно-транспортні накладні № 120, № 121 від 28.09.2018;

акт надання послуг № 297 від 31.10.2018 на суму 175000,00 грн.;

податкову накладну № 62 на суму 25000,00 грн.;

квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.11.2018 № 9246870965;

податкову накладну № 73 на суму 150000,00 грн. квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.11.2018 № 9246851906;

податкову накладну № 12 на суму 40000,00 грн. квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.10.2018 № 9214008051;

податкову накладну № 7 на суму 40000,00 грн. квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.10.2018 № 9213997215;

платіжне доручення № 5464 від 09.10.018 на суму 220000,00 грн. (оплата за перевезення вантажу); № 5711 від 25.10.2018 на суму 250000,00 грн. (попередня оплата вартості послуг перевезення вантажів); платіжне доручення № 5749 від 30.10.2018 на суму 150000,00 грн. (відшкодування вартості послуг з перевезення вантажів територією України);

Позивачем також надано документи на подальше оприбуткування товару, а саме: договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом з додатками №090616/1від 09.06.2016 р. згідно умов якого, перевізник ТОВ ЮТ-СЕРВІС зобов`язався доставити вантаж, глину марки DBX-2 на умовах поставки FOB UA ТОВ МСП Ніка-Тера , Миколаївська митниця ДФС для подальшого відправлення відповідно до Контракту №1- 17/18 від 27.04.2018 р., відповідно до електронної декларації ЕК 10 ДР, довідковий № 854, інвойс 00000001060, CARGO MANIFEST 20.10.2018р.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 14.1.202. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов`язані з рухом активів, виконанням зобов`язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем, п. 44.1 ст.44, пп. а п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, пп. в п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції, з придбання послуг, що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 17 декларації), у зв`язку з тим, що дані операції є безтоварними, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Пунктом 61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пп.72.1.1 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування висновків про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача лише на підставі податкової інформації та аналізу бази даних АІС щодо контрагентів позивача.

Суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ УТК В УКРАЇНИ та ТОВ ЮТ-СЕРВІС в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв`язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність укладених позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірних рішень.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. "б" 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов`язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Позивач не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

На підтвердження обґрунтованості спірних рішень відповідач посилається на неподання позивачем окремих документів, що підтверджують дані податкових декларацій, під час здійснення перевірки.

У зв`язку з цим суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 24.05.2019 року №826/7423/16.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів з контрагентами, суд дійшов висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ УТК В УКРАЇНІ та ТОВ ЮТ-СЕРВІС за спірний період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, копії якої досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує стягнути судові витрати позивача у розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 лютого 2019 року № 0000584609, № 0000574609 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року № 0000584609 на загальну суму 13333,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року № 0000574609 на суму штрафних (санкцій) 1041,75 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" (ЄДРПОУ 23354002, 85053, Донецька обл., Добропільський район, с. Дорожне, ст. Мерцалово) судові витрати у сумі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 16 липня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Галатіна