Постанова

від 06.11.2019 по справі 200/5006/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року справа №200/5006/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Ястребової Л.В., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Жеболенко Г.М., представника відповідача Гламаздіна О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 р. (повний текст рішення виготовлено 25 липня 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/5006/19-а (головуючий І інстанції суддя Галатіна О.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 лютого 2019 року № 0000584609, № 0000574609,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року Приватне акціонерне товариство "ГЛИНИ ДОНБАСУ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому, з урахування доповнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2019 року № 0000584609 на суму 13333, 00 грн. та від 05 лютого 2019 року № 0000574609 на суму штрафних (фінансових) санкцій 1041, 75 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 4-13, 121-122).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 200/5006/19-а адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року № 0000584609 на загальну суму 13333,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року № 0000574609 на суму штрафних (санкцій) 1041,75 грн.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 161-166).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача та встановлено порушення останнім п.п. а п. 198.1, п.п. 198.3, ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит за жовтень 2018 року у сумі 17 500 грн., що призвело до завищення: суми від`ємного значення до декларації за жовтень 2018 року у розмірі 13 333 грн. та суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2018 року, у розмірі 4 167 грн.

Офісом великих платників податків ДФС 05.02.3019 року було прийняті податкові повідомлення-рішення.

Апелянт звертає увагу на те, що ТОВ УТК В УКРАЇНІ не є фактичним надавачем послуг з перевезення вантажу, а придбаває послуги з перевезення вантажу у інших контрагентів; відсутність зареєстрованих податкових накладних ТОВ АБР ТРАНС по взаємовідносинах з ТОВ УТК В УКРАЇНІ свідчить про розірвання ланцюга постачання робіт/послуг та вказує на наявність фактів, що свідчать лише про документальне оформлення операцій з придбання постачання робіт/послуг або зі штучного збільшення вартості робіт/послуг по ланцюгу постачання без доведення побічних витрат на таке зростання.

Таким чином, надані в ході перевірки позивачем на підтвердження реальності операцій первинні документи не є доказом її проведення безпосередньо з ТОВ УТК В Україні на суму ПДВ 4166, 67 грн.

В ході перевірки також встановлено, що у жовтні 2018 року на підставі договору перевезень вантажів автомобільним транспортом від 09.06.2016 року № 090616/1 ТОВ ЮТ-СЕРВІС надано транспортні послуги на загальну суму 80000 грн., в т.ч. ПДВ-13333, 34 грн. Разом з тим, під час аналізу господарської діяльності щодо фактичного надання послуг від ТОВ ЮТ-СЕРВІС встановлено, що у ТОВ ЮТ-СЕРВС відсутні основні засоби, в т.ч. транспортні засоби, недостатня кількість трудових ресурсів - кваліфікованого персоналу. Згідно відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам за жовтень 2018 року водії, що здійснювали перевезення, не отримували виплати, в т.ч. заробітну плату від ТОВ ЮТ-СЕРВІС .

Таким чином, не було встановлено ланцюг постачання послуги до позивача по взаємовідносинах з ТОВ ЮТ-СЕРВІС .

Тобто, позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції, з придбання послуг перевезення вантажів у ТОВ ЮТ-СЕРВІС на загальну суму 80000 грн., в т.ч. ПДВ - 13333, 34 грн.

Також, апелянт в обґрунтування своєї позиції посилається на рішення Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив згоду з правовим обґрунтуванням мотивувальної частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство "ГЛИНИ ДОНБАСУ" зареєстроване в якості юридичної особи за номером 23354002, місцезнаходження юридичної особи: 85053, Донецька обл., Добропільський район, с. Дорожнє, ст. Мерцалово (а.с. 91-97).

На підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 20.12.2018 № 2451 та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств базових галузей економіки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС Івановим Д.П. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Глини Донбасу (код ЄДРПОУ 23354002) з питання формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2018 року (вх. від 19.11.2018 за №9255511514).

За підсумками перевірки складено Акт від 16.01.2019 року № 12/28-10-46- 09/23354002, у висновку якого зазначено, що ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ на порушення п. а п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ПрАТ „Глини Донбасу" завищено податковий кредит за жовтень 2018 року у сумі 17500 грн., що призвело до завищення: суми від`ємного значення по декларації за жовтень 2018 року у розмірі 13333 грн., суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2018 року у розмірі 4167 грн. (а.с. 16-37).

На підставі висновків акта № 12/28-10-46-09/23354002 прийнято податкові повідомлення - рішення від 05 лютого 2019 року № 0000584609 на загальну суму 13333,00 грн. та від 05 лютого 2019 року № 0000574609 на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій 1041,35 грн. (а.с. 38-41).

28.01.2019 ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ подано до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України заперечення на акт № 12/28-10-46-09/23354002 від 16.01.2019 (а.с. 42-46).

04.02.2019 Офіс великих платників ДФС, розглянувши заперечення ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ , залишив акт № 12/28-10-46-09/23354002 від 16.01.2019 без змін, а заперечення ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ без задоволення (а.с. 47-51).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень від 05 лютого 2019 року № 0000584609, № 0000574609.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За унормуванням пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України окреслено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Визначенням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи 22.08.2018 між ТОВ УНІВЕРСАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНИ та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ укладено договір № 22-08/18 транспортно-експедиторського обслуговування, за умовами якого Виконавець (ТОВ УТК В УКРАЇНІ ) зобов`язується за плату і за рахунок, та за дорученням Клієнта (ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ ) надати послуги з організації перевезення вантажу залізничним транспортом по території України та/або іноземних дер- жав, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с. 52-57).

09.06.2016 між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ укладено договір № 090616/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Виконавець (ТОВ ЮТ-СЕРВІС ) приймає на себе перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Замовник (ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ ) передає вантаж (а.с. 58-60).

10.06.2016 між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ укладено додаткову угоду до договору № 090616/1, яким доповнено п.4.12, а саме - Виконавець має право залучати третіх осіб, при цьому зберігаючи повну юридичну та матеріальну відповідальність перед Замовником за результат виконання усіх умов Договору залученими Виконавцем третіми особами (а.с. 61).

20.09.2018 між ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ (замовник) та ТОВ ЮТ-СЕРВІС (Експедитор) укладено договір-замовлення № 20092018 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с. 62).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ надано:

- протокол узгодження цін № 1, № 2 (а.с. 56-57);

- накладні від 22.10.2018, 28.10.2018, 28.10.2018,27.10.2018, 26.10.2018, 27.10.2018, 29.10.2018 (а.с. 63-69);

- акт надання послуг № 1583 від 02.10.2018 на суму 40000,00 грн., від 01 .10.2018 року № 1562 та від 31.10.2019 року № 297 (а.с. 70, 73, 76);

- товарно-транспортні накладні № 122, № 123 від 01.10.2018 (а.с. 171-172);

- рахунок на оплату № 1582 від 01 жовтня 2018 року, № 1585 від 02 жовтня 2018 року (а.с. 87-88);

- платіжне доручення № 5711 від 25.10.2018, від 30 жовтня 2018 року № 5749 (а.с. 89);

- акт надання послуг № 1562 від 01.10.2018 на суму 40000,00 грн. (а.с. 73);

- товарно-транспортні накладні № 120, № 121 від 28.09.2018 (а.с. 74-75);

- акт надання послуг № 297 від 31.10.2018 на суму 175000,00 грн. (а.с. 76);

- податкову накладну № 62 на суму 25000,00 грн. (а.с. 78);

- квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.11.2018 № 9246870965;

- податкову накладну № 73 на суму 150000,00 грн. квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.11.2018 № 9246851906;

- податкову накладну № 12 на суму 40000,00 грн. квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.10.2018 № 9214008051;

- податкову накладну № 7 на суму 40000,00 грн. квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.10.2018 № 9213997215;

- платіжне доручення № 5464 від 09.10.018 на суму 220000,00 грн. (оплата за перевезення вантажу); № 5711 від 25.10.2018 на суму 250000,00 грн. (попередня оплата вартості послуг перевезення вантажів); платіжне доручення № 5749 від 30.10.2018 на суму 150000,00 грн. (відшкодування вартості послуг з перевезення вантажів територією України) (а.с. 79-86).

Позивачем також надано документи на подальше оприбуткування товару, а саме: договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом з додатками № 090616/1від 09.06.2016 р. згідно умов якого, перевізник ТОВ ЮТ-СЕРВІС зобов`язався доставити вантаж, глину марки DBX-2 на умовах поставки FOB UA ТОВ МСП Ніка-Тера , Миколаївська митниця ДФС для подальшого відправлення відповідно до Контракту № 1- 17/18 від 27.04.2018 р., відповідно до електронної декларації ЕК 10 ДР, довідковий № 854, інвойс 00000001060, CARGO MANIFEST 20.10.2018 р. (а.с. 123-144).

Досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку, складені при виконанні договорів транспортно-експедиторського обслуговування, договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, суд вважає належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується дійсне виконання сторонами умов договорів, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта на те, що ТОВ УТК В УКРАЇНІ не є фактичним надавачем послуг з перевезення вантажу, а придбаває послуги з перевезення вантажу у інших контрагентів, що на думку останнього свідчить про розірвання ланцюга постачання робіт/послуг та вказує на наявність фактів, що свідчать лише про документальне оформлення операцій з придбання постачання робіт/послуг або зі штучного збільшення вартості робіт/послуг по ланцюгу постачання без доведення побічних витрат на таке зростання, оскільки згідно додаткової угоди від 10.06.2016 року між ТОВ ЮТ-СЕРВІС та ПрАТ ГЛИНИ ДОНБАСУ вбачається, що виконавець має право залучати третіх осіб, при цьому зберігаючи повну юридичну та матеріальну відповідальність перед Замовником за результат виконання усіх умова Договору залученими Виконавцем третіми особами (а.с. 61).

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не бере до уваги посилання відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій лише на підставі податкової інформації та аналізу бази даних АІС щодо контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність ТОВ УТК В УКРАЇНИ та ТОВ ЮТ-СЕРВІС в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв`язку з чим висновки відповідача про безтоварність укладених позивачем договорів з вищезазначеними контрагентами є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірних рішень.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16 та від 15 травня 2018 року у справі № 810/4391/16.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не доведено порушення позивачем пункту а п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" правильно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.

За унормуванням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 р. у справі № 200/5006/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

І.В. Геращенко