Рішення

від 29.07.2019 по справі 240/4983/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/4983/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Овруцької міської ради Житомирської області щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ;

- скасувати рішення 23 сесії сьомого скликання Овруцької міської ради Житомирської області №1082 від 25.01.2019 в частині відмови громадянину в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 у власність на території Невгодівської сільської ради Овруцького району Житомирської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач 09 лютого 2016 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши до заяви всі необхідні документи визначені статтею 118 Земельного кодексу. На підставі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Невгодівської сільської ради Овруцького району Житомирської області загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства позивач замовив розробку такого проекту. 16 березня 2018 згідно рішення 9 сесії 7 скликання Овруцької міської ради Житомирської області №401 погоджено ГУ Держгеокадастру у Житомирській області затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, рішенням 22 позачергової сесії 7 скликання Овруцької міської ради Житомирської області №1004 вказані землі прийнято у комунальну власність Овруцької міської об`єднаної територіальної громади, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 . 10 грудня 2018 року позивач звертався до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою. Рішеннями 21 та 23 сесії сьомого скликання Овруцької міської ради Житомирської області №950 від 20.12.2018 та №1082 від 25.01.2019 йому було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає такі рішення неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Овруцька міська рада Житомирської області просить відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.05.2016 №6-1541/14-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Овруцького району Житомирської області, за межами населених пунктів Невгодівської сільської ради (а.с.23).

На підставі вказаного наказу позивачем 24.05.2016 укладено договір №37 на виготовлення проекту землеустрою (а.с.28).

В подальшому проект землеустрою було виготовлено (а.с.39-50), земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НОМЕР_1 (а.с.30).

16 березня 2018 року рішенням 9 сесії 7 скликання Овруцької міської ради Житомирської області №401 погоджено Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирський області затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до додатку 1 (додається) для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населених пунктів Невгодівського старостинського округу Овруцької міської об`єднаної територіальної громади відповідно до додатку 1 (додається) (а.с.73).

Додатком №1 визначено перелік земельних ділянок. Так п.2 визначено, що земельну ділянку площею 2,0 га за кадастровим номером НОМЕР_1 погоджено для затвердження проекту ОСОБА_1 (а.с.73 зворот).

Рішенням 22 сесії сьомого скликання Овруцької міської ради Житомирської області №1004 від 27.12.2018 прийнято в комунальну власність Овруцької міської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки державної власності, загальною площею - 5119,4065 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення - землі запасу згідно додатку 1 (додається). Додатком №1 зокрема, передано земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.75, та зворот).

10.12.2018 позивач звертався із заявою до відповідача про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки (а.с.84).

Рішенням 23 сесії сьомого скликання Овруцької міської ради Житомирської області №1082 від 25.01.2019 ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність громадянам згідно додатку № 1 (додається), у зв`язку з внесенням земельних ділянок у перелік земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів Овруцької міської об`єднаної територіальної громади, для продажу права оренди на них на земельних торгах окремими лотами (а.с.79,79 зворот).

06.02.2019 позивач звернувся до Овруцького міського голови із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки відповідно до ст.118 Земельного кодексу України (а.с.81).

На звернення позивача Овруцька міська рада Житомирської області надавала відповіді з посиланням на прийняте рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою (а.с.87).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно статті 144 Основного Закону органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Приписами статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №280/97-ВР), передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями ч.3 ст.22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

Натомість, відповідно до п."є-1" ч.1 ст.15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 122 ЗК України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з частиною першою та частиною четвертою вищезазначеної статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, тоді як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок у власність громадянам визначений ст.118 ЗК України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України, в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою).

Як зазначалось раніше, наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.05.2016 №6-1541/14-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Овруцького району Житомирської області, за межами населених пунктів Невгодівської сільської ради.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому зазначений дозвіл було надано уповноваженим на це суб`єктом - Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, який відповідно до закону був наділений повноваженнями право на розпорядження бажаною позивачем земельною ділянкою.

Кабінетом Міністрів України 31 січня 2018 року було прийнято розпорядження № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".

Зазначеним розпорядженням Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було зобов`язано, починаючи з 1 лютого 2018 року забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок.

Крім того, розпорядженням від 31 січня 2018 року № 60-р Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було зобов`язано забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

На виконання зазначеного розпорядження Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було передано, а Овруцькою міською радою Житомирської області прийнято у комунальну власність землі, зокрема земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.75, 75 зворот).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою, розробленого позивачем на підставі наказу компетентного органу зазначено, що вказані земельні ділянки внесені у перелік земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів Овруцької міської об`єднаної територіальної громади, для продажу права оренди на них на земельних торгах окремими лотами (а.с.79, 79 зворот).

Підстав продажу правда оренди на земельну ділянку, на яку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою уповноваженим органом та в подальшому позивачем розроблено проект землеустрою у відповідача не було.

Таким чином, зазначена у рішенні Овруцької міської ради Житомирської області підстава для відмови позивачу у наданні погодження щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, не відповідає дійсним обставинам справи та є такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведених обставин, дії відповідача з приводу відмови в затвердженні проекту землеустрою є неправомірними, а рішення 23 сесії сьомого скликання Овруцької міської ради Житомирської області №1082 від 25.01.2019 в частині відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню.

З приводу вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність на території Невгодівської сільської ради Овруцького району загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення селянського господарства суд зазначає наступне.

Питання щодо затвердження проекту землеустрою або відмова у такому затвердженні, так само як і передача земельної ділянки у власність у даному випадку належить до дискреційних повноважень Овруцької міської ради Житомирської області.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Овруцької міської ради Житомирської області затвердити проект землеустрою.

Водночас, з метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Невгодівської сільської ради Овруцького району Житомирської області, загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення селянського господарства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 (справа №824/332/17-а).

Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Овруцьку міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Невгодівської сільської ради Овруцького району Житомирської області, загальною площею 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення селянського господарства.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, позивачем та наявними у матеріалах справи доказами доведено протиправний характер відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, про що свідчать квитанції №0.0.1316899804.1 від 05.04.2018 та №0.0.1316900028.1 від 05.04.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Овруцької міської ради Житомирської області сплаченого судового збору у сумі 384,20 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року N 3674-VI, із змінами і доповненнями, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було переплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, про, що свідчить квитанція, суд роз`яснює право позивача на звернення до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення в даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Овруцької міської ради Житомирської області (вул. Тараса Шевченка,43, м.Овруч, Овруцький р-н, Житомирська обл., 11106, ЄДРПОУ 04053370) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . код НОМЕР_2 ) в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати рішення 23 сесії сьомого скликання Овруцької міської ради Житомирської області №1082 від 25.01.2019 в частині відмови ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Овруцьку міську раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Невгодівської сільської ради Овруцького району Житомирської області за цільовим призначенням - для ведення селянського господарства.

Стягнути з Овруцької міської ради Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 384,20 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 29 липня 2019 року.

Суддя В.А. Панкеєва