Рішення

від 18.07.2019 по справі 299/3455/18

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3455/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк , третя особа без самостійних вимог: Виноградівський РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.05.2018 року старшим державним виконавцем Виноградівського РУЮ Чонка Д.В. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника в рамках ВП №55849099, а саме на цех по переробці сільгосппродукції площею 397 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_1 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2643 га по АДРЕСА_1 та кран балка вантажопідйомністю 2 т., в тому числі кран-підйомник, балка 5 штук, багатожильний кабель та електрощитові. Вказує, що рішенням Виноградівського районного суду від 03.04.2018 року у справі №299/350/18 за нею визнано право власності, зокрема, на 1/2 частину нежитлової будівлі, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2643 га по АДРЕСА_1 . Зазначає, що старший державний виконавець має право накладати арешт виключно на те майно, що належить на праві власності боржнику і в межах суми стягнення, яка складає 249168,37 грн. Оскільки актами законодавства України не передбачено та не надано державному виконавцю повноважень накладати арешт на майно, яке належить іншій особі, яка не має відношення до іпотечного договору між боржником та стягувачем, позивач просить суд зняти арешт накладений на підставі постанови державного виконавця від 31.05.2018 року про опис та арешт майна боржника по ВП №55849099.

У свою чергу представником відповідача ПАТ Державний ощадний банк України в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ Ощадбанк подано до суду відзив на позовну заяву, у якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог. На обґрунтування своїх заперечень представник банку вказує, що позивач звертаючись до суду з позовною заявою у порядку цивільного судочинства не зазначає причини за якими державний виконавець не може зняти арешт з майна, не вказує підстави такої неможливості, натомість обґрунтовує неправомірність постанови про опис та арешт майна боржника від 31.05.2018 року, тобто оскаржує дії державного виконавця під час виконання судового рішення. Представник звертає увагу суду на ту обставину, що рішення Виноградівського районного суду від 03.04.2018 року у справі №299/350/18, на яке посилається позивач як на підставу виникнення права власності на спірне майно, не набуло законної сили, оскаржено АТ Ощадбанк в апеляційному порядку. Крім того, умовами для зняття арешту з майна є те, що арешт нерухомого майна має бути зареєстрований у порядку встановленому ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Однак, така реєстрація не проводилася. Крім того, на час звернення до суду, позивачем не набуто права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, тобто не проведено державної реєстрації речового права, що підтверджується Інформаційною довідкою від 19.11.2018 року.

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді на відзив вказує, що станом на квітень 2018 року під час визнання права власності у судовому порядку не було арешту спільного майна, про яке йде мова вище, а на січень 2019 року назначено примусову реалізацію, у зв`язку з чим вона змушена захищати свої майнові права. Вказує, що твердження про те, що рішення від 03.04.2018 року у справі №299/350/18 не набуло законної сили є формальним та не має особливого значення для встановлення прав на спірне майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому процесі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 18.07.2019 року не з`явився, повідомлений про час та місце проведення судового розгляду справи, заяв та клопотань не надходило.

Представником відповідача АТ Ощадбанк Мартиняк В.В., який діє на підставі довіреності від 17.10.2018 року, подано до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника АТ Ощадбанк , прохає про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, при цьому повідомляє, що проведення переговорів щодо позасудового врегулювання спору результатів не дало.

Представник третьої особи Виноградівського РВ ДВС, у судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце проведення судового розгляду справи, заяв та клопотань не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуюче вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи.

Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні доказів, підставою звернення позивача до суду з цим позовом стало те, що постановою старшого державного виконавця Виноградівського РВ ДВС від 31.05.2018 року було описано та накладено арешт на майно в межах виконавчого провадження №55849099 щодо примусового виконання наказу №16/111, виданого 02.11.2010 року Господарським судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 249168,37 грн. боргу. Стягувачем у постанові вказано Державний ощадний банк. Так, описано та накладено арешт на цех по переробці сільгосппродукції площею 397 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2643 га по АДРЕСА_1 та кран балка вантажопідйомністю 2 т., в тому числі кран-підйомник, балка 5 штук, багатожильний кабель та електрощитові.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до п.6 ч.3 ст.18 Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.56 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону.

Згідно із ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Таким чином, за змістом ст.59 Закону до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Як роз`яснено в п.п.1-2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 4 ч.4 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав ні нерухоме майно та їх обтяжень , державній реєстрації підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Таким чином, умовами для зняття арешту з майна є його накладення на майно, що належить іншій особі ніж боржнику та також те, що арешт нерухомого майна зареєстрований у порядку встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Позивачем на ствердження своїх позовних вимог до позовної заяви у якості доказу додано копію рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03.04.2018 року у справі №299/350/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під частиною житлового будинку та необхідна для його обслуговування, яка розташована в АДРЕСА_2 , площею 0,0700 га; на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 1,1676 га; на 1/2 частину нежитлової будівлі, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2643 га по АДРЕСА_1 ; на 1/2 частину будівлі автомагазину в АДРЕСА_3 , площею 35,7 кв.метри; на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва гаражу в АДРЕСА_3 , площею 0,0045 га.

Однак, у ході судового розгляду справи, зокрема, у відзиві представника відповідача АТ Ощадбанк , звернуто увагу суду на той факт, що рішення Виноградівського районного суду від 03.04.2018 року, на яке посилається позивач як на підставу виникнення права власності на спірне майно не набуло законної сили, оскільки оскаржено АТ Ощадбанк в апеляційному порядку. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02.07.2018 року поновлено банку строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження, що підтверджується копією ухвали апеляційної інстанції.

Що стосується реєстрації арешту у встановленому законом порядку, то така також не проводилась (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майне від 19.11.2018 року).

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1, 2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є обов`язковою у Державному реєстрі прав Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З досліджених у судовому засіданні доказів, вбачається, що на час звернення до суду з даним позовом, крім іншого, позивачем не набуто права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, цеху по переробці сільгосппродукції по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, тобто не проведено державної реєстрації речового права, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2018 року.

Крім того, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ОСОБА_2 являється іпотекодержателем за договором іпотеки, предметом іпотеки за яким є цех по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 397 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_1 /н.

Про ці вказані позивачем обставини зазначається також представником відповідача АТ Ощадбанк у відзиві на позов, де йдеться про те, що у зв`язку із порушенням позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.10.2010 року старшим державним виконавцем Виноградівського РВ ДВС відкрито виконавче провадження №55849099.

Вказаний вище цех по переробці сільськогосподарської продукції загальною площею 397 кв.м., який знаходиться у АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 04.06.2003 року, виданого Виноградівською РДА.

Як вбачається із відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі іпотечного договору 01-07/07, 2460, від 16.07.2007 року, 23.11.2019 року реєстратором Закарпатською філією ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України стосовно іпотечного майна було зареєстровано заборону на нерухоме майно, номер запису про обтяження 26897127.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги, яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 23 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовною заявою у порядку цивільного судочинства, вимоги про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно не заявляв, не зазначив причин за якими державний виконавець не може зняти арешт із майна, не вказав підстави такої неможливості, натомість обґрунтовує неправомірність постанови про опис та арешт майна боржника від 31.05.2018 року.

Таким чином, доказів на підтвердження того, що станом на час звернення до суду із позовом, а також станом на час розгляду справи, позивач є власником або особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ "Ощадбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виноградівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управліня юстиції у Закарпатській області про звільнення майна з-під арешту - відмовити повністю.

Заходи забезпечення позову, обрані ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.12.2018 року у справі №299/3455/18 у вигляді зупинення реалізації з прилюдних торгів арештованого майна, яке є предметом спору по справі №299/3455/18 (ІПОТЕКА): Цех по переробці сільгосппродукції, загальною площею 397,0 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,2643 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що проводиться в рамках виконавчого провадження №55849099 на сайті https://setam.net.ua/auction/319866 - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.07.2019 року.

ГоловуючийГ. І. Рішко