Рішення

від 30.07.2019 по справі 420/1639/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1639/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі її заяви про передачу у власність земельної ділянки площею до 2,00 га, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області для ведення особистого селянського господарства; зобов`язати головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2019 року про передачу їй у власність земельної ділянки загальною (орієнтованою) площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області та надати відповідний дозвіл або відмовити в його наданні виключно з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона 30.01.2019 року звернулась до відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області. До заяви позивач надала всі необхідні документи. Разом з тим, листом від 04.03.2019 року №К-136/0-192/0/20-19 головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області їй було відмолено у наданні такого дозволу, з посиланням на лист Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківській області від 15.02.2019 року №68/02.02-11/18, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи та погоджена виконкомом Яблуницької сільської ради для відведення та передачу у приватну власність.

Разом з тим, позивач зазначає, що статтею 118 ЗК України встановленою вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, рішення про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою повинно бути належним чином оформлено та вмотивовано. В свою чергу лист, яким позивачці було надано відмову не є актом індивідуальної дії та не породжує жодних правових наслідків.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання.

17.07.2019 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник відповідача у судове засідання 26.07.2019 року не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно. Позивачем надано до суду письмове клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від представника головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 120-125), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що ним на виконання доручення Віце-прем`єра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року Про обов`язкове направлення на розгляду до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , було направлено на погодження до Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківській області заяву позивача про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Разом з тим, листом від 15.02.2019 року №68/02.02-11/18 Яблуницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківській області не погодила головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області надання ОСОБА_1 зазначеного дозволу, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи та погоджена виконкомом Яблуницької сільської ради для відведення та передачу у приватну власність.

З огляду на зазначене відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову позивачці у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, наданнями сторонами заяв по суті справи та письмових пояснень, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати в подальшому справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом у справі встановлено наступне.

30.01.2019 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,0 га, ля ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області; зобов`язати головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. При цьому ОСОБА_1 у своїй заяві було зазначено, що бажана земельна ділянка розташована між земельною ділянкою з кадастровим номером № НОМЕР_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером № НОМЕР_2 (а.с. 17).

Разом із заявою позивачем було подано: копію паспорта громадянина України та копію ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с. 18-24).

07.02.2019 року головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на виконання доручення Віце-прем`єра - Міністра регіонального розівитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 року Про обов`язкове направлення на розгляду до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , листом №11-9.0.332.756/0/2-19 направило на погодження до Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківській області заяву позивача про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області (а.с. 127).

Листом від 15.02.2019 року №68/02.02-11/18 Яблуницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківській області відмовила головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області у погоджені надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи та погоджена виконкомом Яблуницької сільської ради для відведення та передачу у приватну власність (а.с. 128).

На підставі вищезазначеного, листом від 04.03.2019 року №К-136/0-192/0/20-19 відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 15).

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що полягала у ненаданні позивачу вмотивованого та обґрунтованого рішення суб`єкта владних повноважень, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Дослідивши адміністративний позов позивача та відзив головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно частини 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара

Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічні приписи містяться і в частині 3 статті 123 ЗК України. Так, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 року №328 було введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності , п. 2 якого передбачено, що начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, необхідно забезпечити обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Також, згідно із п. 2.1, 2.3, 2.4 вказаного рішення передбачено, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності слід надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.

У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною 7 статті 118 та частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Судом встановлено, що у клопотанні позивача від 30.01.2019 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тобто вимоги ч.6 ст.118 ЗК України щодо таких клопотань позивачем дотримано. Викопіювання з схеми розташування бажаної земельної ділянки містить посилання на адресу цієї земельної ділянки, на зазначеній схемі виділено її місце розташування.

З огляду на зазначене, позивач при зверненні до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подав всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів адміністративної справи відповідачем було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із посиланням на лист Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківській області від 15.02.2019 року №68/02.02-11/18.

Так у зазначеному листі містить лише загальне посилання, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач знаходиться у користуванні іншої особи та погоджена виконкомом Яблуницької сільської ради для відведення та передачу у приватну власність.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у листі від 15.02.2019 року №68/02.02-11/18, відповідачем до суду надано не було. Крім того, головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області ані позивачу, ані суду не було зазначено кому саме та на підставі яких розпорядчих документів запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи.

Також відповідачем не доведено суду, що запитувана позивачем земельна ділянка і ділянка, яка знаходиться у користуванні іншої особи та погоджена виконкомом Яблуницької сільської ради, є однією і тією ж земельною ділянкою, щодо якої позивач мала намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Наведене дозволяє суду констатувати факт про те, що суб`єкт владних управлінських функцій діяв не у відповідності до норм чинного законодавства, а саме відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, з підстав які не передбачені положеннями ст.118 ЗК України, а ні частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України (містять вичерпний перелік підстав для відмови).

Крім того, суд зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в цьому, повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічний правовий висновок містить у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі № 815/905/17.

Суд зазначає, що в межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

При цьому відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову в цьому у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, з огляду на що допустив бездіяльність.

За таких умов суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльність головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтованою площею 2, 00 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Також для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2019 року про передачу у власність земельної ділянки загальною (орієнтованою) площею до 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області та прийняти за результатами її розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі наказу в порядку, визначеному ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано квитанцію від 19.03.2019 року №47264 про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у загальній сумі 768,40 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 768,40 грн. з головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-78, 173, 179-181, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 291, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

Зобов`язати головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2019 року про передачу у власність земельної ділянки загальною (орієнтованою) площею до 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, та прийняти за результатами її розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі наказу в порядку, визначеному ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Стягнути з головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.