Постанова

від 18.11.2019 по справі 420/1639/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1639/19

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 30 листопада 2019 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Яковлєва О.В.,

суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, а саме: визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви про передачу у власність земельної ділянки, площею до 2,00 га, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання повторно розглянути відповідну заяву та надати дозвіл або відмовити в його наданні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що Держгеокадастром не порушено вимог чинного законодавства при розгляді клопотання позивача та правомірно відмовлено йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

При цьому, на думку апелянта судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту відсутності у позивача права на отримання спірної земельної ділянки, а також порушено його дискреційні повноваження.

В свою чергу, позивачем подано відзив на вказану апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято правомірне рішення про задоволення позовних вимог, так як Держгеокадастром порушено процедуру розгляду поданого клопотання.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 січня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2 гектара, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована біля села Яблуниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області.

При цьому, позивачем зазначено, що бажана земельна ділянка розташована між земельною ділянкою з кадастровим номером № 2611093000:06:001: 0006 та земельною ділянкою з кадастровим номером № 2611093001: 16 : 002 :0048.

В свою чергу, 07 лютого 2019 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області листом № 11-9.0.332.756/0/2-19 направило на погодження до Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківській області заяву позивача про надання їй дозволу на розроблення проекту (а.с. 127).

Листом від 15 лютого 2019 року № 68/02.02-11/18 Яблуницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківській області відмовила головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області у погоджені надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи та погоджена виконкомом Яблуницької сільської ради для відведення та передачі у приватну власність (а.с. 128).

На підставі вищезазначеного, листом від 04 березня 2019 року № К-136/0-192/0/20-19 Держгеокадастр відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 15).

В свою чергу, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що полягала у ненаданні вмотивованого та обґрунтованого рішення суб`єкта владних повноважень, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що контролюючим органом порушено порядок розгляду заяви позивача, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивачем подано до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, листом Головного управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 04 березня 2019 року відмовлено позивачу у задоволенні вищевказаної заяви, так як бажана ним земельна ділянка знаходиться у користуванні іншої особи.

Між тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.

Так, з аналізу вищевикладених нормативно-правових актів вбачається, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останній має видавати відповідний наказ.

При цьому, листи Держгеокадастру складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В даному випадку, вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 16 травня 2019 року (справа № 826/9569/17).

При цьому, в межах спірних правовідносин позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в області з відповідною заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а не із зверненням про надання інформації.

Між тим, за наслідками розгляду отриманої заяви суб`єкт владних повноважень мав прийняти відповідне управлінське рішення, а не направляти особі відповідь у формі листа.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що відправлений Головним управлінням Держгеокадастру лист, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду поданої позивачем заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Між тим, колегією суддів не приймаються посилання апелянта на відсутність у позивача права на отримання бажаної земельної ділянки, так як правова оцінка останнім може бути надана судом лише при перевірці правомірності прийнятого за наслідком розгляду заяви позивача наказу Держгеокадастру.

В свою чергу, вирішуючи питання обрання способу захисту порушеного права позивача у межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Держгеокадастру повторно розглянути подану позивачем заяву у встановленому порядку.

При цьому, відповідний спосіб захисту порушеного права особи не може вважатись порушенням дискреційних повноважень відповідача, так як судом не зобов`язано його прийняти конкретне рішення за наслідком повторного розгляду заяви позивача.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення його права участі у судовому засіданні суду першої інстанції в режимі відеоконференції, так як його завчасно сповіщалось про дату та час судових засідань.

При цьому, відмова у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що викладена у відповідній ухвалі суду, не може вважатись позбавленням права особи на доступ до суду, так як його представники могли особисто прибути на призначене судове засідання.

Тому, враховуючи, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.