Рішення
від 25.07.2019 по справі 826/13601/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 826/13601/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промпартнер доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промпартнер (далі по тексту - позивач, ТОВ Промпартнер ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідача, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00006531402 від 05 червня 2018 року форми Р .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки контролюючого органу про порушення ним норм Податкового кодексу України, вмотивовані тим, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн фактично не здійснювались, викладені в акті від 21 травня 2018 року №328/26-15-14-02-04/38883156 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Промпартнер з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн за період з 01 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року , є необґрунтованими. Додаткового позивач зазначає, що при винесенні вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року по справі № 760/14661 /17-к, яким ОСОБА_1 (засновник та директор Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень, судом не досліджувались господарські операції названого товариства з позивачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволенні позовних вимог представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року по справі № 760/14661/17-к засновника Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України та встановлено, що від імені названого товариства діяли особи, які не мали повноважень на здійснення представництва такого товариства. Отже, господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн фактично не здійснювались.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року витребувано від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві належним чином завірених копій первинних документів фінансово-господарської діяльності, що відображають взаємовідносини ТОВ Промпартнер код ЄДРПОУ 38883156 з ТОВ Форс Лайн код ЄДРПОУ 40047945 за перевіряємий, згідно акту перевірки від 21 травня 2018 року №328/26-15-14-02-04/38883156, період - з 01 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року. Також судом витребувано від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві належним чином завірені копії листа від 11 травня 2018 року №23925/7/26-15-14-02-04 та вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі №760/14661/17-к, на які посилається представник контролюючого органу в обґрунтування відзиву на адміністративний позов.

31 січня 2019 року контролюючим органом подано до Окружного адміністративного суду міста Києва витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року матеріали.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 78.14 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Промпартнер з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн за період з 01 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року, за результатом якої складено акт від 21 травня 2018 року №328/26-15-14-02-04/38883156 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 114335,00 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано документів щодо підтвердження факту виконання робіт, які є предметом договорів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн , та документів, в яких зафіксовано місце виконання робіт, їх об`єм та суть. Також відсутня інформація стосовно залучення сторонніх організацій до виконання задекларованих робіт.

Крім того, контролюючий орган вказує, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року по справі № 760/14661/17-к засновника Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України. Так, судом встановлено, що засуджений пояснив, що підписав документи про перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Форс Лайн за грошову винагороду, наміру здійснювати господарську діяльність він не мав.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 05 червня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00006531402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 171 503,00 грн (за основним платежем 114 335,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 57 168,00 грн).

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №00006531402 від 05 червня 2018 року рішенням Державної фіскальної служби України від 20 серпня 2018 року №26304/1199-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Так, судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн укладено наступні договори надання послуг (юридичні послуги, пошиття спецодягу), а саме: від 15 січня 2016 року №36/15, від 20 січня 2016 року №20/16, від 01 лютого 2016 року №01/16, віл 11 лютого 2016 року №11/16, від 15 лютого 2016 року №15/16, від 21 січня 2016 року №21/16, від 08 лютого 2016 року №02/16, від 18 лютого 2016 року №02/16, від 20 грудня 2015 року, на виконання умов яких були виписані видаткові накладні, акти надання послуг, податкові накладні, які підписані від виконавця (Товариства з обмеженою відповідальністю Форс Лайн ) громадянином ОСОБА_2 , перелік яких зазначено в акті перевірки.

Судом встановлено, що вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі №760/14661/17-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, і призначено покарання у вигляді 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі пункту в статті 1 Закону України Про амністію у 2016 році .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 , будучи лише формально учасником та директором очолюваної юридичної особи, не виконував функцій, покладених на нього згідно зі статутом підприємства, не вчиняв дій щодо управління Товариством з обмеженою відповідальністю Форс Лайн та не приймав участі у його фінансово-господарській діяльності.

У контексті вищезазначених обставин суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №823/128/16 ( №К/9901/25140/18), від 27 березня 2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30 січня 2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01 грудня 2015року у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14 березня 2017 року у справі №21-1513а16.

За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00006531402 від 05 червня 2018 року відсутні.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Промпартнер відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення25.07.2019
Оприлюднено01.08.2019
Номер документу83322370
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/13601/18

Рішення від 25.07.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

Ухвала від 26.12.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

Ухвала від 29.08.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні