Рішення

від 17.07.2019 по справі 640/1965/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2019 року № 640/1965/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Літвінової А.В., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Садоховій В.С., розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомГромадської організації Правозахисний ромський центр до треті особи про 1. Кабінету Міністрів України 2. Міністерства внутрішніх справ України 3. Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича 1. Національна поліція України 2. Державний комітет телебачення та радіомовлення України визнання протиправною бездіяльності,

за участю представників:

позивача - Кондур В.А.,

відповідача 1 - Пулинець А.С. ,

відповідача 2 - Скригонюк І.В. ,

відповідача 3 - не з`явився,

третьої особи 1 - Євчук Г.В. ,

третьої особи 2 - не з`явився,

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація Правозахисний ромський центр (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач 2), Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича (далі - відповідач 3), у якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягала у не спрямуванні та не скоординуванні роботи відповідних міністерств таким чином, щоб:

а) зазначені проекти змін до Плану заходів щодо реалізації Стратегії (розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701) були виконані та подані;

б) було забезпечено фінансування заходів, передбачених національним та регіональними планами реалізації вказаної Стратегії до 31 грудня 2020 року;

в) зобов`язати вчинити дії направлені на видалення бюджетних коштів на реалізацію Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року;

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справі України, яка полягала у не проведенні інформаційно - просвітницької роботи, спрямованої на протидію упередженого ставлення до осіб, які належать до ромської національної меншини та зобов`язати провести таку роботу;

3. Визнати протиправною бездіяльність Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. , яка полягала у:

а) не визначенні шляхів виконання покладених на Національну поліцію завдань у сфері забезпечення прав ромів;

б) не забезпеченні включення заходів по недопущенню порушень прав ромів у плани роботи Національної поліції;

в) не спрямуванні та не координуванні роботи Національної поліції таким чином, щоб не допустити тимчасових поселень ромів та насильницькі виселення ромів з місць їх проживання та зобов`язати провести таку роботу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Указом Президента України №201/2013 від 08 квітня 2013 року було схвалено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, метою якої є визначення засад захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав та можливостей для її участі в соціально - економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об`єднаннями ромів, відповідальни за реалізацію якої призначено Кабінет Міністрів України.

З метою реалізації Стратегії розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701-р затверджено План заходів.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року №1106 Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони , пункту 62 Плану заходів для забезпечення належної реалізації Стратегії, відповідальні міністерства повинні були розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект змін до Плану заходів щодо реалізації Стратегії (розпорядження КМУ від 11 вересня 2013 року №701), в частині запровадження конкретних індикаторів, що характеризують поліпшення стану дотримання прав та умов життя для ромського населення України, а також забезпечити належне функціонування заходів, передбачених національними та регіональними планами реалізації Стратегії до 31 грудня 2020 року. Також, серед заходів Плану передбачено, зокрема проведення інформаційно - просвітницької роботи, спрямованої на протидію упередженому ставленню до осіб, які належать до ромської меншини, виконавцем якого зазначено Міністерство внутрішніх справ України, а Міністр внутрішніх справ України спрямовує та координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади, до яких відноситься і Національна поліція, заходів з питань, що належать до компетенції МВС України.

Позивач посилається також на те, що незважаючи на викладене, в Україні протягом тривалого часу вчиняються серйозні протиправні дії проти ромів та такі порушення прав представників ромської громади є дискримінацією за ознакою національності, яка стала можливою внаслідок невиконання Україною, в особі відповідачів, своїх позитивних обов`язків по недопущенню дискримінації ромського населення в Україні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року за вказаною позовною заявою було відкрито загальне позовне провадження та справу призначено в підготовче судове засідання на 14 березня 2019 року.

Також, зазначеною ухвалою було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Національну поліцію України, якій запропоновано подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

13 березня 2019 року представником відповідача - Міністерства внутрішніх справ України був наданий відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701-р затверджено План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, у відповідності до пункту 1 якого, головним виконавцем роботи щодо проведення інформаційно - просвітницької роботи, спрямованої на протидію упередженому ставленню до осіб , які належать до ромської національності покладено на Держкомтелерадіо, співвиконавцями залучено, зокрема МВС України та КМУ.

Також, пунктами 10 та 11 Плану заходів передбачено забезпечення співробітництва між органами виконавчої влади і громадськими об`єднаннями ромів з питань життєдіяльності ромської національної меншини та залучення громадських об`єднань ромів до громадської оцінки ефективності здійснення заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період з 2020 року, головним виконавцем яких визначено Мінкультури.

У той же час, пунктом 7 вказаного Плану заходів, забезпечення у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, спрямованої на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насильству в сім`ї, наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму покладено саме на МВС України.

Крім того, представник відповідача зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року №993 було утворено Міжвідомчу робочу групу з питань виконання Плану заходів та затверджено положення про неї, головою Міжвідомчої робочої групи визначено Віце-прем`єр-міністра України. На першому засіданні Міжвідомчої робочої групи погоджено питання щодо утворення постійно діючої групи х юридично - правових і фінансових питань, відповідальним визначено заступника Міністра внутрішніх справ України. Вважає, що у зв`язку з викладеним, належним відповідачем у даній справі є Міністр внутрішніх справ України.

Також, зазначив, що МВС України на виконання пукнту 7 Плану заходів забезпечено у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, спрямованої на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насильству в сім`ї, наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму.

13 березня 2019 року представником відповідача - Міністра внутрішніх справ Авакова А.Б. наданий відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що між МВС України та коаліцією ромських неурядових громадських організацій України постійно проводиться співпраця. За фактами випадків протиправним дій на яких акцентована увага у позовній заяві, скоєних радикально налаштованими групами осіб відносно представників ромської національної меншини, Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. надано доручення Голові Національної поліції України щодо забезпечення дієвого контролю у місцях компактного проживання осіб ромської національної меншини та їх стихійних поселень, а також щодо контролю за станом досудового розслідування злочинів скоєних відносно представників ромської національної меншини. Представник відповідача посилається на те, що керівництвом МВС України визначені шляхи виконання покладених на Національну поліцію України завдань у сфері забезпечення прав ромів, включені заходи по недопущенню порушень прав ромів у плани роботи Національної поліції України , постійно спрямовується та координується робота Національної поліції України щодо недопущення погромів тимчасових поселень ромів та насильницьких виселень ромів з місць їх проживання, у зв`язку з чим, позовні вимоги до Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. також задоволенню не підлягають.

14 березня 2019 року протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний комітет телебачення та радіомовлення України.

01 квітня 2019 року представником відповідача - Кабінету Міністрів України надано суду відзив на позовну заяву, у якому він посилається на те, що позовні вимоги до Кабінету Міністрів України є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що пунктом 2 указу Президента України №201/2013 від 08 квітня 2013 року на Кабінет Міністрів України було покладено затвердження у шестимісячний строк План заходів щодо реалізації Стратегії, схваленої цим указом, на виконання чого, Уряд своїм розпорядженням від 11 вересня 2013 №701-р затвердив План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Також, постановою КМУ від 25 листопада 2015 року №993 утворена Міжвідомча робоча група з питань виконання Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, як тимчасовий консультативно - дорадчий орган КМУ. Таким чином, Урядом в межах повноважень прийнято необхідні організаційні рішення щодо належного виконання Указу Президента України та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, що стосуються питань захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини. Також, представник відповідача зазначив, що позивачем не наведено жодних доказів щодо неможливості виконання певних пунктів Плану заходів через брак коштів.

02 квітня 2019 року представником третьої особи - Національної поліції України надав суду пояснення на адміністративний позову, у яких зазначив, що не визнає позовні вимоги, оскільки Національною поліцією упродовж 2016-2018 років та 2 місяців 2019 року на виконання Плану заходів спільно з МВС України проведено ряд заходів, спрямованих на захист ромської народності та її інтеграції в українське суспільство. З цією метою, підрозділами поліції у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, проводилась профілактична робота, спрямована на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насильству в сім`ї, наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму.

19 квітня 2019 року позивачем була надана відповідь на відзив Кабінету Міністрів України, у якій він зазначив, що КМУ стверджує про забезпечення належного фінансування заходів, передбачених національним та регіональними планами реалізації Стратегії до 31 грудня 2020 року, проте ним не наведено конкретних даних та доказів стосовно своїх тверджень про те, що заходи, які передбачені національним планом реалізації Стратегії фінансувалися з державного бюджету, а також не надав жодного документу розробки такого бюджету.

Крім того, 19 квітня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. , у якому зазначив, що та обставина, що у деяких пунктах Плану заходів МВС не є головним виконавцем не знімає відповідальності з цього суб`єкта, адже зазначення його співвиконавцем свідчить про те, що він також несе обов`язок виконання цього пункту відповідно до своїх повноважень. Всі перелічені МВС України дії, які, на його думку, спрямовані на виконання Плану заходів, позивач вважає такими, що направлені на профілактику правопорушеньу ромській спільноті, натомість у позові ставиться питання про невиконання МВС України своїх обов`язків по забезпеченню прав ромів шляхом недопущення дискримінаційних проявів по відношенню до ромів від іншої частини українського суспільства.

Також, 19 квітня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства внутрішніх справ України, у якій позивач зазначив, що у зв`язку з тим, що відзив на позовну заяву Міністра внутрішніх справ України та МВС є майже ідентичними, відповідь на вказаний відзив надана ним у відповіді на відзив до Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті, а також вирішено питання щодо подальшого розгляду справи колегією суддів під головуванням судді Погрібніченка І.М.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Національної поліції України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Державного комітету телебачення та радіомовлення України, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Письмових пояснень по суті справи суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013 схвалено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року (далі - Стратегія).

Пунктом 2 вказаного Указу Президента України було доручено Кабінету Міністрів України затвердити у шестимісячний строк план заходів щодо реалізації Стратегії, схваленої цим Указом.

Також, у відповідності до пункту 2 якої, метою Стратегії є визначення засад захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав і можливостей для її участі в соціально-економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об`єднаннями ромів.

Пунктом 4 Стратегії визначено основні завдання з реалізації Стратегії, якими є:

1) щодо правового захисту ромів:

- залучення в установленому порядку представників громадських об`єднань ромів до участі у вирішенні питань суспільного життя, зокрема до розроблення та обговорення відповідних проектів актів і рішень, що впливають на становище ромської національної меншини;

- підвищення рівня правової обізнаності ромів;

- здійснення заходів щодо запобігання дискримінації ромів;

- сприяння в отриманні ромами, які на законних підставах перебувають на території України, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

- розвиток співробітництва з міжнародними організаціями з питань захисту ромів;

- сприяння формуванню у суспільстві толерантного ставлення до ромів;

2) щодо соціального захисту і зайнятості ромів:

- реалізація соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціального захисту ромів, у тому числі сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пенсіонерів і одиноких непрацездатних та бездомних осіб, а також сприяння ромам у пошуку роботи;

- проведення серед ромів системної інформаційно-просвітницької роботи із запобігання насильству та жорстокому поводженню в сім`ї, недопущення використання найгірших форм дитячої праці;

- здійснення заходів щодо унеможливлення проявів дискримінації під час працевлаштування ромів;

- залучення ромів до суспільно-корисної праці;

- забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості із громадськими об`єднаннями ромів;

3) щодо підвищення освітнього рівня ромів:

- проведення громадськими об`єднаннями, педагогічними колективами навчальних закладів, посадовими особами місцевих органів виконавчої влади роз`яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

- забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об`єднань ромів;

- здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання у загальноосвітніх навчальних закладах;

- проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної та вищої освіти;

4) щодо охорони здоров`я ромів:

- поширення серед ромів інформації про систему охорони здоров`я та порядок звернення до закладів охорони здоров`я;

- забезпечення інформування працівників закладів охорони здоров`я про традиції, культуру, житлово-побутові умови та звичаї ромів для врахування такої інформації при наданні ромам медичної допомоги;

- приділення особливої уваги стану здоров`я ромських дітей;

- проведення роботи із пропагування серед ромів здорового способу життя та поліпшення стану їх здоров`я;

5) щодо поліпшення житлово-побутових умов ромів:

- здійснення заходів стосовно вдосконалення соціальної інфраструктури в місцях проживання ромів;

- сприяння ромам у вирішенні відповідно до законодавства питань щодо забезпечення житлом, участі у програмах пільгового кредитування придбання та будівництва житла;

6) щодо задоволення культурних та інформаційних потреб ромів:

- сприяння збереженню та розвитку культури і мистецтв ромів;

- сприяння поширенню інформації про життя та культурну самобутність ромів у засобах масової інформації.

Реалізація Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел (пункт 5 Стратегії).

Пунктом 6 Стратегії визначено, що реалізація Стратегії дасть змогу:

- створити умови для виконання рекомендацій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України;

- забезпечити інтеграцію в українське суспільство ромської національної меншини;

- запобігти дискримінації ромів;

- підвищити освітній рівень ромів;

- поліпшити стан здоров`я ромів;

- поліпшити житлово-побутові умови ромів;

- забезпечити сприяння зайнятості ромів;

- розв`язати проблеми, пов`язані з отриманням ромами документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

- забезпечити збереження та розвиток культурної самобутності ромів.

Позивач, вважаючи бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не забезпечення виконання вказаної Стратегії, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку бездіяльності Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Кабінет Міністрів України №794-VII від 27 лютого 2014 року (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Вказані положення також відповідають приписам статті 113 Конституції України.

Частиною 2 Закону №794-VII визначено основні завдання Кабінету Міністрів України, до яких належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно частини 2 статті 3 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону №794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Згідно з частиною 1 №794-VII та частини 1 статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу 1 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (далі - Регламент), визначено, що Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві держадміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність зазначених органів.

Кабінет Міністрів є колегіальним органом, який здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на засіданнях.

Діяльність Кабінету Міністрів спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України (далі - Верховна Рада), вирішення питань державного управління у сферах, віднесених до його компетенції.

Кабінет Міністрів видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов`язкові для виконання.

Так, на виконання пункту 2 Указу Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013, з метою реалізації Стратегії, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701-р було затверджено План заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року (далі - План заходів №701-р).

Згідно з пунктом 1 Плану заходів №701-р, визначено провести інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на протидію упередженому ставленню до осіб, які належать до ромської національної меншини.

Виконання вказаного заходу покладено на Держкомтелерадіо, співвиконавцями визначено Мін`юст, Мінкультури, МОН, МВС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об`єднання (за згодою).

Пунктом 7 Плану заходів №701-р передбачено забезпечення у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, спрямованої на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насильству в сім`ї, наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму.

Забезпечення вказаних заходів було покладено на МВС, співвиконавцями визначено Мінсоцполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації протягом 2013 - 2020 років.

Відповідно до пункту 8 Плану заходів №701-р, передбачено залучення експертного і технічного потенціалу міжнародних організацій до виконання завдань щодо інтеграції в українське суспільство осіб, які належать до ромської національної меншини.

Виконання вказаних заходів покладено на Мінкультури, співвиконавцями визначено МЗС, МОН, Мінсоцполітики, МВС, МОЗ, Мінекономрозвитку, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації протягом 2013 - 2020 років.

Згідно з пунктом 10 Плану заходів №701-р, ухвалено забезпечити співробітництво між органами виконавчої влади і громадськими об`єднаннями ромів з питань життєдіяльності ромської національної меншини.

Виконання вказаного заходу покладено на Мінкультури, співвиконавцями визначено Мінсоцполітики, МОЗ, МОН, МВС, Мін`юст, Мінрегіон, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об`єднання ромів (за згодою) протягом 2013-2020 років.

Також, згідно з пунктом 11 Плану заходів №701-р, вирішено залучити громадські об`єднання ромів до громадської оцінки ефективності здійснення заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

Виконання цих заходів покладено на Мінкультури, співвиконавцями визначено Мінсоцполітики, МОН, МОЗ, МВС, Мін`юст, Укрдержреєстр, ДМС, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, громадські об`єднання ромів (за згодою) протягом 2014-2020 років.

У той же час, на виконання вказаного Плану заходів, постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року №993, було утворено Міжвідомчу робочу групу з питань виконання плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, а також затверджено Положення про Міжвідомчу робочу групу з питань виконання плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

Крім того, 25 жовтня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1106 Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі - Постанова №1106), згідно з пунктом 1 якої з метою забезпечення виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Кабінет Міністрів України затвердив План заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - План заходів №1106).

У відповідності до пункту 62 Плану заходів №1106, забезпечення належної реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року повинно відбутись шляхом подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту змін до Плану заходів щодо реалізації Стратегії (розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року № 701) в частині запровадження конкретних індикаторів, що характеризують поліпшення стану дотримання прав та умов життя для ромського населення України до 2020 року.

Відповідальними за виконання вказаних заходів визначено Мінсоцполітики, Міністерство охорони здоров`я, Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ, Державну міграційну службу, Національні Обласні держадміністрації.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України з метою реалізації Стратегії, схваленої Указом Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013, було затверджено План заходів №701-р, утворено Міжвідомчу робочу групу з питань виконання плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, а також прийнято Постанову №1106, якою затверджено План заходів №1106, якими визначив напрямок та скоординував дії відповідних суб`єктів владних повноважень щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо не спрямування та не скоординування Кабінетом Міністрів України, усупереч його повноваженням, передбаченим Законом №794-VII, роботу відповідних міністерств, з метою реалізації Стратегії, схваленої Указом Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013.

У той же час, на думку позивача, бездіяльність Кабінету Міністрів України також полягала у незабезпеченні належного фінансування заходів, передбачених національними та регіональними планами реалізації Стратегії до 31 грудня 2020 року, на що слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону №794-VII, серед основних завдань Кабінету Міністрів України є, зокрема забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

У відповідності до пунктів 1 та 2 розділу 34 Регламенту, під час розроблення проекту акта Кабінету Міністрів розробник аналізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання, причини, які зумовлюють необхідність підготовки проекту, визначає предмет правового регулювання, механізм вирішення питання (зокрема із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій), що потребує врегулювання, передбачає правила і процедури, які, зокрема, унеможливлювали б вчинення корупційних правопорушень, а також робить прогноз результатів реалізації акта та визначає критерії (показники), за якими оцінюватиметься ефективність його реалізації.

Якщо реалізація акта потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, розробник проводить необхідні фінансово-економічні розрахунки.

Під час розгляду справи, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неналежне фінансування Плану заходів щодо реалізації Стратегії.

У той же час, суд неодноразово наголошував на уточненні позивачем вимог щодо неналежного фінансування Плану заходів щодо реалізації Стратегії, а саме зазначити у чому саме полягала бездіяльність Кабінету Міністрів України, чи були випадки відмови відповідача від надання такого фінансування, проте будь - яких вагомих аргументів на підтвердження своїх доводів щодо протиправної бездіяльності відповідача позивачем надано не було.

Що стосується вимог позивача про визнання бездіяльності Міністерства внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (далі - Положення №878) Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах:

забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг;

захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

МВС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Положення №878, основними завданнями МВС є забезпечення формування державної політики у сферах:

1) охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг;

2) захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні;

3) цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

4) міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

У відповідності до пунктів 7 та 8 Положення №878, МВС здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а також заклади та установи.

МВС у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.

МВС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням (пункт 9 Положення №878).

Судом встановлено, що пунктом 7 Плану заходів №701-р, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701-р на виконання пункту 2 Указу Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013 було покладено на МВС виконання заходів щодо забезпечення у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, проведення правоохоронними органами та соціальними службами профілактичної роботи, спрямованої на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення їх втягування у злочинну та іншу протиправну діяльність, запобігання насильству в сім`ї, наркоманії, тютюнопалінню та алкоголізму.

На виконання вказаного пункту Плану заходів №701-р, територіальними підрозділами ювенальної превенції у продовж 2018 року забезпечено проведення у місцях компактного проживання осіб, які належать до ромської національної меншини, спільно із соціальними службами профілактичних заходів, спрямованих на запобігання бездоглядності, безпритульності дітей, недопущення втягнення у злочинну діяльність, запобігання домашньому насильству, тютюнопалінню та алкоголізму.

Під час проведення заходів у 2018 році відвідано майже 350 місць компактного проживання (поселень) ромів. Заходами охоплено понад 17 тисяч дорослих осіб та понад 14 тисяч дітей.

Також, з метою попередження правопорушень стосовно представників ромської національної меншини відповідно до доручення Міністра внутрішніх справ України та Голови Національної поліції України у квітні - травні 2018 року відбулись відео селекторні наради керівництва Національної поліції України, під час яких визначено конкретні детальні завдання щодо протидії органами та підрозділами Національної поліції конфліктам на етнічному ґрунті та здійснення вичерпних превентивних (профілактичних) заходів.

Крім того, для забезпечення дієвого взаємообміну інформацією між органами поліції, представниками ромської національної меншини та іншими заінтересованими установами та відомствами за місцями компактного та стихійного поселення ромів закріплено дільничих офіцерів поліції, працівників підрозділів ювенальної превенції та керівників територіальних відділів (відділень) поліції.

Поряд із цим, проведено робочі зустрічі з представниками органів виконавчої влади, територіальними громадами, громадськими об`єднаннями ромів, іншими заінтересованими установами та організаціями, а також представниками (старійшинами) ромської національної меншини щодо налагодження взаємодії.

Зокрема, у рамках проведення інформаційно - просвітницької роботи серед ромів, а також залучення їх громадських об`єднань до оцінки ефективності здійснення заходів щодо реалізації Стратегії проведено зустрічі та налагоджено співпрацю з такими громадськими організаціями ромів: Чачуно алав , Рома Поділля та Давлеса ромале (Вінницька область), Доброжян , Роман кхам (Дніпропетровська область), Рома-Роман Донбасу (Донецька область), Черген (Чернігівська область), Херсонське міське товариство циган (Херсонська область), Терне Рома (Волинська область), Терніпе (Львівська область), Ромале (Сумська область), Альянс Ромен Черкащини ( Черкаська область ), Де Девла Бахт (Кіровоградська область), Центр обєднання та захисту прав ромів та Ромський жіночий фонд Чіркілі (м. Київ).

За подіями, пов`язаними з протиправними діями відносно осіб, які належать до ромської національної меншини, органами поліції розпочато дев`ять кримінальних проваджень, чотири з яких за фактами хуліганства (стаття 296 Кримінального кодексу України), три за ознаками порушення рівноправності громадян (стаття 161 Кримінального кодексу України), одне за фактом втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 Кримінального кодексу України) та одне за фактом умисного вбивства (стаття 115 Кримінального кодексу України).

З метою виявлення на інтернет - ресурсах, соціальних мережах створених груп, які пропагують вчинення правопорушень на ґрунті нетерпимості за ознаками расової, національної належності та поширення таких закликів, у головних управліннях Національної поліції створено моніторингові групи з числа працівників структурних підрозділів.

Крім того, у рамках виконання Стратегії, МВС України створено постійно діючу робочу групу з питань правоохоронної та міграційної діяльності у складі Міжвідомчої групи з питань виконання Плану заходів, яку очолює заступник Міністра Ковальчук Т.І .

Згідно з дорученням Віце-премєр-міністра України Розенка П.В. від 06 червня 2018 року №10440/5/1-18, до складу робочої групи увійшли представники МВС, Національної поліції України, Державної міграційної служьи України, Міністерства соціальної політики України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Мінінформполітики України, Київської міської державної адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, народний депутат України, а також представники Офісу Ради Європи в Україні та ромських громадських організацій.

Основним завданням цієї робочої групи є напрацювання спільних заходів з попередження та недопущення протиправних дій по відношенню до представників ромської національності.

Засідання цієї робочої групи відбувались у липні та листопаді 2018 року, за результатами яких було затверджено Плани діяльності групи на 2018 та 2019 роки.

Здійснення усіх перелічених вище заходів, підтверджується матеріалами справи, а саме:

- листом Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України від 18 липня 2018 року №3951/20/5/02-2018;

- листом Управління взаємодії з Національної поліцією України МВС України від 19 липня 2018 року №38/3123;

- листом Національної поліції України від 23 серпня 2018 року №9874/04/20-2018;

- листом Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в м. Києві від 23 серпня 2018 року №6557кб/175/19/02-2018;

- листом Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2018 року №12982/05/38-2018;

- листом Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2018 року №12981/05/38-2018;

- листом Національної поліції України від 12 липня 2018 року №8241/05/24-2018;

- протоколом Міжвідомчої робочої групи з питань виконання Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року №1 від 07 листопада 2018 року;

- протоколом Міжвідомчої робочої групи з питань виконання Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року №2 від 11 травня 2018 року.

Також, матеріалами справи встановлено, що працівниками Управління моніторингу дотримання прав людини МВС України неодноразово проводяться зустрічі з представниками неурядових ромських організацій з питань захисту прав ромських меншин в Україні, під час яких представники неурядових організацій висловлювали занепокоєння з приводу заяв та висловлювань окремих посадових осіб поліції у засобах масової інформації та на Інтернет - ресурсах, де зазначалась приналежність осіб, які вчинили чи підозрювались у вчиненні правопорушень, до ромської національності.

У зв`язку з цим, Управління моніторингу дотримання прав людини МВС України листом від 16 березня 2018 року №37/161 звернулось до Національної поліції України з вимогою здійснити моніторинг офіційних Інтернет - ресурсів Національної поліції та видалити (відкоригувати) повідомлення, в яких міститься інформація про приналежність особи до певної національності, зокрема ромської, а також з вимогою забезпечити проведення відповідної роз`яснювальної роботи з працівниками підрозділів комунікації органів та підрозділів Національної поліції для недопущення подібних випадків надалі.

У свою чергу, Національної поліцією України вжито комплекс необхідних заходів з порушеного питання, що підтверджується листом Національної поліції України від 04 квітня 2018 року №286/028-2018.

Наявність постійної співпраці між МВС України та коаліцією ромських неурядових організацій України Стратегія 2020 також підтверджується листами коаліції Стратегія 2020 від 12 березня 2018 року №32, Управління моніторингу дотримання прав людини МВС України від 16 березня 2018 року №37/159 та від 27 березня 2018 року №37/198, листом Управління забезпечення прав людини Національної поліції України від 27 березня 2018 року №335/3711/01-2018.

Аналіз вище викладеного, дає суду підстави дійти висновку про те, що доводи позивача щодо бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, що полягала у не проведенні інформаційно - просвітницької роботи, спрямованої на протидію упередженого ставлення до осіб, які належать до ромської національної меншини не знайшли свого документального підтвердження, а навпаки, матеріали справи свідчать про вчинення МВС України таких дій.

Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. протиправною, суд зазначає наступне.

Пунктами 9 та 11 Положення №878 передбачено, що МВС очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України, та який, зокрема:

1) очолює МВС, здійснює керівництво його діяльністю;

2) спрямовує та координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції МВС;

3) спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема:

забезпечує формування державної політики у сферах, визначених цим Положенням, та контролює її реалізацію;

погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

визначає пріоритетні напрями роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, та шляхи виконання покладених на них завдань, затверджує плани роботи таких центральних органів виконавчої влади;

вносить Прем`єр-міністрові України пропозиції стосовно кандидатур на посади керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, крім посад керівників центральних органів виконавчої влади, які віднесені до посад державної служби категорії "А";

вносить Прем`єр-міністрові України пропозиції щодо кандидатур на посади заступників керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, за пропозицією керівників зазначених органів, крім посад заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які віднесені до посад державної служби категорії А , та заступників керівника Національної поліції;

призначає на посаду та звільняє з посади першого заступника та заступників керівника Національної поліції за поданням керівника Національної поліції;

погоджує структуру апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, а також структуру територіальних органів Національної поліції;

погоджує пропозиції керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, щодо утворення, реорганізації та ліквідації їх територіальних органів, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України відповідні подання;

визначає структурний підрозділ апарату МВС, що відповідає за взаємодію з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр;

установлює порядок обміну інформацією між МВС та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, періодичність її подання;

ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, їх заступників, інших державних службовців і працівників апаратів таких органів та їх територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери їх управління;

видає обов`язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до компетенції таких органів;

погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр;

погоджує призначення на посаду та звільнення з посади керівників та заступників керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, крім заступників керівників територіальних органів Національної поліції;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, повністю чи в окремій частині;

порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, та їх заступників;

ініціює питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів апаратів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, їх територіальних органів та їх заступників, а також керівників закладів, установ і підприємств, що належать до сфери їх управління;

приймає рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, їх територіальних органів;

заслуховує звіти про виконання покладених на центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, завдань та планів їх роботи;

визначає посадових осіб МВС, які включаються до складу колегій центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр;

доручає керівникам центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, скасувати акти їх територіальних органів повністю чи в окремій частині, а в разі відмови скасовує такі акти повністю чи в окремій частині;

забезпечує контроль за станом виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, покладених на них завдань і функцій;

вирішує інші питання, пов`язані із спрямуванням і координацією діяльності центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр;

4) визначає пріоритети роботи МВС та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи МВС, звіти про їх виконання;

5) організовує та контролює виконання у МВС Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України;

6) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є МВС;

7) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є МВС та центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції МВС, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України;

8) веде переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень;

9) представляє МВС у відносинах з іншими органами, закладами, установами і підприємствами в Україні та за її межами;

10) утворює, реорганізовує і ліквідує оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії, їх органи військового управління, з`єднання, військові частини і підрозділи, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади Національної гвардії в межах загальної чисельності та виділених коштів на їх утримання;

11) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату МВС, визначає персональний склад патронатної служби Міністра;

12) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника, заступників Міністра та державного секретаря МВС;

14) затверджує положення про органи військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії, військові частини і підрозділи з охорони важливих державних об`єктів та спеціальних вантажів, військові частини і підрозділи з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, з`єднання, військові частини і підрозділи з охорони громадського порядку, підрозділи (загони) спеціального призначення, військові частини оперативного призначення, авіаційні військові частини, військові частини і підрозділи зв`язку, органи і підрозділи забезпечення Національної гвардії;

15) затверджує за пропозицією командувача Національної гвардії структуру головного органу військового управління Національної гвардії, територіальних управлінь Національної гвардії, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, установ та закладів Національної гвардії;

16) затверджує положення про територіальні органи МВС;

17) відповідно до законодавства присвоює спеціальні звання поліції до полковника поліції включно керівнику Національної поліції;

18) установлює відомчі заохочувальні відзнаки та вирішує питання про нагородження ними;

19) вносить подання щодо представлення в установленому порядку військовослужбовців, поліцейських та працівників закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, до відзначення державними нагородами;

20) утворює, реорганізовує і ліквідує заклади, установи і підприємства, що належать до сфери управління МВС, затверджує їх положення (статути);

22) порушує в установленому порядку питання щодо присвоєння рангу державного службовця державному секретарю МВС;

23) визначає обов`язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра та заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності;

24) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;

25) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є МВС;

26) підписує накази МВС;

27) дає обов`язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату МВС доручення;

28) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Враховуючи те, що Міністр внутрішніх справ України Аваков А.Б. очолює Міністерство внутрішніх справ України, здійснює керівництво його діяльністю, а також зважаючи на визначені законом його повноваження, суд зазначає, що усі перелічені вище дії Міністерства внутрішніх справ України здійснюються під його керівництвом, а тому, у зв`язку з відсутністю підстав для визнання бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України протиправною, відсутні і підстави для визнання бездіяльності її діючого керівника - Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б .

Крім того, у матеріалах справи міститься лист Національної поліції України від 04 червня 2018 року №6649/04/20-2018, згідно з яким на виконання доручення Міністра внутрішніх справ України Національною поліцією України було вжито комплекс додаткових заходів, спрямованих на попередження протиправної діяльності відносно ромської національної меншини, а саме за фактами протиправних дій, скоєних радикально налаштованими групами осіб відносно представників ромської національної меншини, зокрема розгін стихійних ромських поселень у м. Києві (Лиса гора) 21 квітня 2018 року, м. Львів 09 травня 2018 року, Тернопільська область 22 травня 2018 року, Міністром внутрішніх справ України були надані наступні доручення Голові Національної поліції України Князєву С.М .:

- провести робочі зустрічі з представниками ромської національної меншини та територіальних громад у місцях компактного проживання ромів та їх стихійних поселень;

- забезпечити посилене патрулювання у місцях компактного проживання осіб ромської національної меншини та їх стихійних поселень;

- забезпечити дієвий контроль за станом досудового розслідування злочинів, скоєних відносно представників ромської національної меншини.

Вказані доводи представника відповідача підтверджується також копією доповідної записки від 25 травня 2018 року №16293 з резолюцією Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б .

Позивач у своїй позовній заяві посилався на невиконання відповідачами пункту 11 Плану заходів №701-р, згідно з яким необхідно вчинити дії щодо залучення громадські об`єднання ромів до громадської оцінки ефективності здійснення заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року.

У той же час, у матеріалах справи міститься довідка про неучасть президента громадської організації Правозахисний ромський центр Кондура Володимира , у засіданнях з питань виконання Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року з питань правоохоронної та міграційної діяльності у складі міжвідомчої робочої групи від 26 квітня 2019 року, згідно з якою Кондур Володимир двічі запрошувався на засідання робочої групи, а саме на 10 липня 2018 року та на 21 листопада 2018 року, проте жодного разу не з`явився та про причини неявки не повідомив.

В ході судового розгляду позивач визнав вказані доводи безпідставними та погодився з тим, що такі дії відповідачами вчиняються.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії можливе лише у разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити такі дії (або прийняти відповідне рішення) згідно з законодавством і, невчинення цих дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.

Слід наголосити, що під діями суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних чи юридичних осіб.

В той же час, під бездіяльністю розуміється пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка також може вплинути на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб. При цьому така бездіяльність призвела або могла призвести до певних негативних наслідків для громадянина чи юридичної особи і за своїм призначенням спрямована на зміну юридичного та фактичного стану цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладе в рішенні Верховного суду від 19 березня 2018 року, справа № 9901/414/18, провадження № П/9901//414/18.

З огляду на вище викладене вбачається, що Кабінетом Міністрів України, Міністерством внутрішніх справ України та Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. вчиняються відповідні дії щодо виконання Плану заходів №701-р, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701-р на виконання пункту 2 Указу Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013.

Тобто, фактично бездіяльності відповідачами допущено не було, оскільки останніми вчинялись активні дії на виконання цього Плану заходів №701-р.

Окрім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що вищевказаним Планом заходів №701-р передбачено проведення вказаних у пунктах 1, 7, 8, 10 та 11 заходів до 2020 року, тобто на час звернення до суду позивача, такий строк ще не сплив, а проведення визначених відповідачем заходів триває.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідачі вчиняючи дії щодо виконання Плану заходів №701-р, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року №701-р на виконання пункту 2 Указу Президента України від 08 квітня 2013 року №201/2013 діяли згідно приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, дії відповідача правомірними, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені адміністративного позову Громадської організації Правозахисний ромський центр (код ЄДРПОУ 39099576, 65038, м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 140) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: А.В. Літвінова

В.П. Шулежко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 липня 2019 року.