Постанова

від 23.07.2019 по справі 520/9867/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 р.Справа № 520/9867/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 30.05.19 року) по справі № 520/9867/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот"

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, накладення арешту на кошти платника податків,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 року, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ортопрот (далі - відповідач), в якому просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків, прийнятого на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна позивача; накласти арешт коштів на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, а саме: МФО 322313, АТ Укрексімбанк , номер рахунку НОМЕР_1 , МФО 322313, АТ Укрексімбанк , номер рахунку НОМЕР_2 , МФО 322313, АТ Укрексімбанк , номер рахунку НОМЕР_3 , МФО 307123, ПАТ БАНК ВОСТОК , номер рахунку НОМЕР_4 , МФО 351533, Харків ГРУ АТ КБ Приватбанк , м. Харків, номер рахунку НОМЕР_5 , МФО 315533, Харків. ГРУ АТ КБ ПРИВ АТБ АНК , м. Харків, номер рахунку НОМЕР_6 , МФО 307123, ПАТ БАНК ВОСТОК , номер рахунку НОМЕР_7 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 позов задоволено частково.

Накладено арешт на кошти, які перебувають на рахунках позивача, відкритих в банківських установах, а саме: МФО 322313, АТ Укрексімбанк , номер рахунку НОМЕР_1 , МФО 322313, АТ Укрексімбанк , номер рахунку НОМЕР_2 , МФО 322313, АТ Укрексімбанк , номер рахунку НОМЕР_3 , МФО 307123, ПАТ БАНК ВОСТОК , номер рахунку НОМЕР_4 , МФО 351533, Харків ГРУ АТ КБ Приватбанк , м. Харків, номер рахунку НОМЕР_5 , МФО 315533, Харків. ГРУ АТ КБ ПРИВ АТБ АНК , м. Харків, номер рахунку НОМЕР_6 , МФО 307123, ПАТ БАНК ВОСТОК , номер рахунку НОМЕР_7 .

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову, та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції норм фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідача, та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.94.2, п.94.3 ст.94 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача - підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом позивача №7577 від 09.10.2018 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 11.10.2018 тривалістю 5 робочих днів.

Працівниками позивача здійснено вихід за адресою відповідача, а саме: АДРЕСА_1 .

З огляду на відсутність за даною адресою директора та бухгалтера відповідача, та знаходження їх за іншою адресою, а саме: м. Харків, вул. Боротьби, 6, неможливості за цих підстав, вручення наказу та направлення керівнику відповідача від 11.10.2018 №10156, складені про це акти від 11.10.2018 №8122/20-40-14-11-11/194770004 та від 12.10.2018 №8160/20-40-14-11-11/19470004.

Перед початком проведення перевірки відповідача за адресою: м. Харків. вул. Боротьби, 6, працівниками вручено копію наказу №7577 від 09.10.2018 та направлення №10156 від 11.10.2018 директору відповідача.

З огляду на не допуск працівників позивача до проведення перевірки 16.10.2018 з підстав незгоди з її проведенням, складений акт від 16.10.2018 №8227/20-40-14-11-11/19470004 про відмову в допуску до проведення перевірки.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущений встановлений Податковим кодексом строк судової перевірки обґрунтованості рішення про накладення арешту на майно платника податку.

Судом першої інстанції був накладений арешт на кошти відповідача з підстав правомірності вимог позивача про допуск на здійснення перевірки відповідача.

Колегія суддів, розглянувши судове рішення в межах апеляційних скарг сторін, частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З приводу частини позовних вимог про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача на підставі рішення від 17.10.2018, то колегія суддів зазначає на таке.

Стаття 94 Податкового кодексу України містить підстави для застосування адміністративного арешту майна.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

На підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

На підставі п.94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 КАС України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

За обставинами справи, наказ №7577 від 09.10.2018 про проведення перевірки відповідача визнаний правомірним у судовому порядку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №520/9045/18 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019.

За змістом пояснень директора відповідача від 16.10.2018 (а.с. 13) підставою для здійснення недопуску працівників позивача до перевірки є протиправність наказу про перевірку.

Пунктами 1-2 розділу ІV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632, встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

За змістом рішення про накладення арешту на майно відповідача дата його прийняття - 17.10.2018, тоді як позовна заява подана - 08.11.2018.

За таких підстав, колегія суддів, вважає що на час подання позову до суду встановлений строк, для перевірки судом обґрунтованості рішення позивача, сплинув, тому застосований адміністративний арешт майна та коштів платника податків є припиненим відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 ст.94 ПК України.

Щодо посилань апеляційної скарги позивача на наявність судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі № 520/9054/18 за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту в порядку ст. 283 КАС України, застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС України у Харківській області від 17.10.2018 №4357/20-40-14-11-18 та зупинення видаткової операції платника податків на його банківських рахунках, то колегія суддів зазначає на таке.

Дані твердження не спростовують висновків суду, оскільки не змінюють порядку застосування адміністративного арешту майна, дотримання якого є передумовою для забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.03.2019 у справі №815/1613/16.

В своїй апеляційній скарзі позивач каже про неврахування судом першої інстанції правових позицій висловлених у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі №820/5122/18, від 12.04.2019 у справі №820/2564/18.

Колегія суддів, вважає що такі посилання необґрунтованими, оскільки наведені судові рішення не спростовують висловлені висновки суду.

Частина 5 статті 242 КАС України каже, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення не підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

З приводу частини позовних вимог про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують позивача, то колегія суддів зазначає на таке.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 ПК України. Відповідно до пункту 94.4 цієї статті арешт можу бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положення пп.94.6.2 п.96.2 ст.94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При чому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), а або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Частина 4 ст. 5 КАС України каже, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявність підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/а бо балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 15.05.2018 у справі №820/4710/16.

За обставинами справи, підставою для звернення позивача з позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку є недопуск перевіряючих до перевірки.

Колегія суддів, вважає що ця підстава не є передбаченою правовою підставою визначеною положеннями податкового законодавства для накладення арешту на кошти, які перебувають на банківських рахунках позивача, відкритих в банківських установах.

За цим доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, пп.20.1. 33 п.20.1 ст.20, пп.94.6.2 п.96.2 ст.94 ПК України, тому судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортопрот" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року по справі № 520/9867/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 по справі № 520/9867/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 30.07.2019 року