Постанова

від 29.07.2019 по справі 160/1471/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/1471/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року в адміністративній справі №160/1471/19 (головуючий суддя у 1 інстанції Віхрова В.С., повний текст рішення складено 12.04.2019 року)

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.07.2018 року № 994722-1310-0463, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, згідно з яким донараховано податкове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2016, 2017, 2018 роки на загальну суму 33043,96грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесене з порушенням норм Податкового кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідачем перед винесенням оскаржуваного рішення взагалі не проведено перевірку у розумінні ст. 75 ПК України, а від так контролюючим органом порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, так як за приписами ст.102 ПК України самостійне визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань можливе лише тільки після проведення відповідної перевірки. Також у відповідача були відсутні правові підстави для винесення (донарахування) у 2018 році податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.07.2018 року № 994722-1310-0463, оскільки ст. 286 ПК України покладає на контролюючий орган позитивний обов`язок здійснити до 1 липня поточного року надіслання (вручення) платнику податків відповідних рішень. При цьому, відповідачем протиправно застосовано коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель за 2014 рік та 2015 рік.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 26.11.2014 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 29.10.2014 року № 283/56 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар), був укладений договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. зареєстрований в реєстрі за № 2985 (надалі - Договір), згідно якого Орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 0,1293 га. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 (надалі - земельна ділянка).

Відповідно до пункту 5 Договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки зазначена у довідці про нормативну грошову оцінку (або витягу з технічної документації із землеустрою щодо нормативної грошової оцінки), що додається до договору. Ця довідка є невід`ємною частиною договору та є підставою для вирахування державного мита та розрахунку орендної тати за землю. Довідка (витяг) надається згідно з чинним законодавством територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 9 Договору передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками до даного договору.

У пункті 13 Договору вказано, що розмір орендної плати переглядається щорічно, на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року. При перегляді орендної плати аналізу підлягають нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації, цільове призначення та функціональне використання земельної ділянки. Порядок перегляду орендної плати встановлюється податковим законодавством України.

Пунктом 34 Договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. - тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Крім того, пунктом 41.2 Договору перелічено невід`ємні частини договору, серед яких зокрема зазначено наступні: розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року № 280/24, між позивачем та Дніпровською міською радою 15.05.2018 р. укладено договір про розірвання договору оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є., зареєстровано в реєстрі під № 1199, державна реєстрація припинення права оренди зареєстрована 15.05.2018 р.

Таким чином, договір оренди землі від 26.11.2014 р. було достроково розірвано сторонами за взаємною згодою.

Відповідно до пункту 6 договору про розірвання, право оренди земельної ділянки припиняється з моменту державної реєстрації припинення цього права.

Відповідно до пункту 7 договору про розірвання, земельна ділянка вважається повернутою орендодавцю (Дніпровська міська рада) з моменту державної реєстрації припинення права оренди.

Протягом всього періоду користування земельною ділянкою, позивачем сплачено орендну плату за земельну ділянку у розмірі, а саме: за 2014 рік - у сумі 4 048,96 грн.; за 2015 рік - у сумі 51 273,85 грн.; за 2016 рік - у сумі 75 615,35 грн.; за2017 рік--у сумі 80 152,47 грн., за 2018 рік (з 01.01.2018 по 15.05.2018 р. (дата розірвання договору оренди) - у сумі 29 645,43 грн.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом 17.05.2018 №72/100518/03-07 та 17.05.2018 №71/100518/03-07 повідомило ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 станом на 01.01.2016 р. визначена у розмірі 2 969 711,88 грн, станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3 147 902,18 грн.

На підставі вищезазначеного, податковим органом донараховано позивачу суму орендної плати з фізичних осіб за 2016, 2017 та 2018 роки та вручено податкове повідомлення-рішення від 27.07.2018 року №994722-1310-0463 на загальну суму 33043,96 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.287.10 ст.287 ПК України, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного, подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, положення ст.102 Податкового кодексу України не передбачають обов`язку відповідача провести перевірку для визначення суми грошового зобов`язання, в той час контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків.

Таким чином, твердження позивача, що відповідачем перед винесенням спірного рішення не проведено перевірку у розумінні ст. 75 ПК України, чим порушено приписи ст.102 ПК України є безпідставними.

Також винесення позивачу податкового повідомлення-рішення після 01 липня року базового податкового періоду свідчить про недотримання відповідачем процедури надіслання (вручення) оскаржуваного рішення та є підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно п.287.5 ст.287 ПКУ ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, вказані обставини не впливають на правомірність самого податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №80/144/18 (№К/9901/53065/18).

Відповідно до п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Підпунктом 271.1.1 п.271 ст.271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Дніпропетровської міської ради №4/65 від 15.07.2015 р. визначено, що нормативна грошова оцінка базової вартості одного квадратного метра землі становить 306,35 грн.

Крім того, п.3 рішення Дніпропетровської міської ради №4/65 від 15.07.2015 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська" затверджено, що нормативна грошова оцінка земель міста Дніпропетровська підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що базова вартість 1 кв.м землі визначається для всього населеного пункту в цілому та залежить від рівня його освоєння та облаштування його територій, а також від статусу населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва і розселення й рівня освоєння та облаштування території.

В подальшому базова вартість диференціюється в межах міста на економіко- планувальні зони, які встановлюються залежно від неоднорідності функціонально- планувальних якостей території, котрі впливають на розмір рентного доходу: різниця в доступності, рівні інженерного забезпечення та благоустрою території, розвитку сфери обслуговування населення, в екологічній якості території та привабливості середовища.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання позивача на необхідність застосування базової вартості при обчисленні земельного податку не відповідають дійсності.

При цьому, орендна плата за земельні ділянки, яка перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, може бути переглянута за згодою сторін.

Також слід зазначити, що законодавством відокремлено механізм справляння орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності, повноту та своєчасність справляння якої покладено на органи фіскальної служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відмови у задоволені позову.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року в адміністративній справі №160/1471/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року в адміністративній справі №160/1471/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29.07.2019 року.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва