Постанова

від 24.07.2019 по справі 826/11161/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11161/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електростандарт ЛТД до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №00003971402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, з 28 лютого 2018 року по 21 березня 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Електростандарт ЛТД податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 28 березня 2018 року №186/26-15-14-02-05/39003119.

За результатами перевірки щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток контролюючим органом зроблено наступний висновок: за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 160627 грн. перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2015 по 30 вересня 2017 року встановлено його заниження на загальну суму 2064637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805016 грн., за 2016 рік на суму 758940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500681 грн. (в результаті порушень, викладених в п.3.1.1.2 акта перевірки). Зведені дані щодо задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки сум податку на прибуток платника податків за період з 01 січня 2015 по 30 вересня 2017 року наведено в додатку 9 до акта перевірки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2064637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805016 грн., за 2016 рік на суму 758940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500681 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 12 квітня 2018 року винесено податкове повідомлення-рішення №00003971402, яким позивачу за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2379542 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 2064637 грн. та за штрафними санкціями 314905 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано скаргу до ДСФ України, яка рішенням від 15 червня 2018 року №20464/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

У зв`язку з зазначеними вище обставинами позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , з урахуванням чого спірне податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №00003971402 є протиправним та підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться лише на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені позивачем за звітний період, на підставі облікових регістрів, відображається у податковій звітності.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Позивачем витрати, понесені у перевіряємому періоді, формувались на підставі первинних документів, які відображені у відображених на рахунках 90, 92, 93, 94, 95 бухгалтерського обліку. На підтвердження формування собівартості реалізованих за перевіряємий період товарів в матеріалах справи міститься регістр 90 рахунку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №246 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №751/4044

Згідно п.4 даного Положення запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Пунктом 16 Положення визначено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Відповідачем проведеною перевіркою встановлено порушення заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 2064637 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 805016 грн., за 2016 рік на суму 758940 грн., за три квартали 2017 року на суму 500681 грн.

Проте, такі висновки контролюючого органу стосовно порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , спростовуються наданими позивачем реєстрами товарних чеків, які не включені відповідачем при здійсненні розрахунку собівартості товарів та копії фіскальних звітних чеків, витягами з книги РРО за перевіряємий період: за 2015 рік - копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.2, а.с. 130-166), згідно яких неврахована собівартість товарів становить 444934,37 грн.; за 2016 рік - копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.3, а.с. 276-278, т.5 а.с.71-82), згідно яких неврахована собівартість товарів становить 58276,77 грн.; за 9 місяців 2017 року - копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.7, а.с.184-187), згідно яких неврахована собівартість товарів становить 9712,48 грн.

Загальна сума реалізації товару за готівку склала у 2015 році - 22230698,07, з яких ПДВ - 3705118,72, відп. без ПДВ - 18525583,95 грн., що підтверджується реєстром товарних чеків за 2015 рік (т.1, а.с.18-144), таблицею собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року (т.2. а.с.44-128) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 70 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т.6 а.с.1); у 2016 році - 25831111,18 грн., з яких ПДВ - 4305188,26 грн., відп. без ПДВ 21525928,40 грн., що підтверджується реєстром товарних чеків за 2016 рік (т.2 а.с.168-287), таблицею собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року (т.2. а.с.188-274), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 70 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (т.6 а.с.2); за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року - 17828846,83 грн., з яких ПДВ - 2971476,54 грн., відп. без ПДВ 14857374,24 грн., що підтверджується реєстром товарних чеків за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.57-136), таблицею собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року (т.7. а.с.125-182) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 70 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.3).

Також колегія суддів зазначає, що відповідачу надано для перевірки аналізи рахунку 70, 90, регістри рахунку 70, 90 в розрізі аналітики по контрагентам покупцям, пояснювальний лист щодо розбіжностей у фінансовій та податковій звітності, оборотно-сальдові відомості, копії податкових, видаткових накладних, розрахунків коригування, фіскальних чеків, рахунків-фактур, платіжних доручень, витяг з книги реєстрації довіреностей, договору, наказ про облікову політику, інвентаризаційні описи, регістри реалізації по безготівкових та готівкових рахунках, по поверненню товару, копії головної книги по рахунках 70,90, оборотно-сальдові відомості по рахунках 70, 90, регістри придбання товару по рахунку 28, оборотно-сальдова відомість по рахунку 28.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем надано суду за 2015 рік: реєстр товарних чеків за 2015 рік (т.1, а.с.18-144) - сума відп. - 22230698,07, з яких ПДВ - 3705118,72, відп. без ПДВ - 18525583,95 грн.; на підтвердження собівартості реалізованих кінцевим споживачам товарів за період 2015 рік - копії товарних чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.145-303, т.2, а.с.1-42, т.6 а.с.7-55); таблиця собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року (т.2. а.с.44-128), з якої вбачається, що відпускна сума з ПДВ за вказаний період склала 22230698,07 грн., а собівартість реалізованої продукції без ПДВ - 18064664,02 грн.; реєстр повернення реалізованого товару за товарними чеками за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (відпр. сума склала 20807 грн., а облікова сума - 11918,69 грн. (т.2, а.с.129); на підтвердження викладених у позові доводів стосовно не включення окремих товарних чеків до додатку №14 до акту перевірки за 2015 рік позивачем долучено до матеріалів справи копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.2, а.с. 130-166); оборотно-сальдова відомість по рахунку 70 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (т.6 а.с.1).

За 2016 рік: реєстр товарних чеків за 2016 рік (т.2 а.с.168-287) - сума відпр. - 25831111,18 грн., ПДВ - 4305188,26 грн., відп. без ПДВ 21525928,40 грн.; на підтвердження собівартості реалізованих кінцевим споживачам товарів за період 2015 рік - копії товарних чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.288-295, т.3 а.с.1-186, 279-307, т.4 а.с.1- 311, т.5 а.с.1-71); таблиця собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року (т.2. а.с.188-274), з якої вбачається, що відпускна сума з ПДВ за вказаний період склала 25831111,18 грн., а собівартість реалізованої продукції без ПДВ - 20776698,56 грн.; згідно реєстру повернення реалізованого товару за товарними чеками за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 відпр. сума склала 11571,25 грн., а облікова сума - 7174,78 грн. (т.3, а.с.275); на підтвердження викладених у позові доводів стосовно не включення окремих товарних чеків до додатку №14 до акту перевірки за 2016 рік позивачем долучено до матеріалів справи копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.3, а.с. 276-278, т.5 а.с.71-82); оборотно-сальдова відомість по рахунку 70 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (т.6 а.с.2).

За 9 місяців 2017 року: реєстр товарних чеків за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.57-136) - сума відпр. - 17828846,83 грн., ПДВ - 2971476,54 грн., відп. без ПДВ 14857374,24 грн.; на підтвердження собівартості реалізованих кінцевим споживачам товарів за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 - копії товарних чеків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, вантажно-митних декларацій (т.6 а.с.137-307, т.7 а.с.1-123); таблиця собівартості товарів за даними бухгалтерського обліку позивача за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року (т.7. а.с.125-182), з якої вбачається, що відпускна сума з ПДВ за вказаний період склала 17828846,83 грн., а собівартість реалізованої продукції без ПДВ - 14094924,06 грн.; згідно реєстру повернення реалізованого товару за товарними чеками за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 відпр. сума склала 3313,55 грн., а облікова сума - 1833,76 грн. (т.7, а.с.183); на підтвердження викладених у позові доводів стосовно не включення окремих товарних чеків до додатку №14 до акту перевірки за 9 місяців 2017 року позивачем долучено до матеріалів справи копії вказаних товарних чеків (реєстрів), копії фіскальних звітних чеків та копії сторінок РРО (т.7, а.с.184-187); оборотно-сальдова відомість по рахунку 70 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 (т.6 а.с.3).

Колегія суддів аналізуючи подані позивачем письмові документи приходить висновку про відповідність фактичної собівартості реалізованих ТМЦ з показниками собівартості, відображеними в фінансовій та податковій звітності.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електростандарт ЛТД до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2019