Постанова

від 23.07.2019 по справі 460/3184/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5243/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника відповідача Нестерчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРАНССЕРВІС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Борискін С.А. о 16 год. 41 хв. у м. Рівне, повний текст судового рішення складено 25 березня 2019 року) у справі № 460/3184/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРАНССЕРВІС до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 № 0011241405, яким позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 129500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що на письмовий запит відповідача були надані усі первинні документи щодо господарської операції між ТОВ Новотранссервіс та ТОВ Сантекс-Строй , а тому у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, передбачені пунктом 78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України. Факт надання документів, податковим органом не заперечується. Позивач вказує, що господарська операція з контрагентом ТОВ Сантекс-Строй оформлена у встановлено порядку, договір, укладений з вказаним контрагентом є чинним, розрахунки здійсненні у відповідності до законодавства. Відсутність в обліку контрагента позивача ТОВ Сантекс-Строй основних засобів не є підставою вважати його неспроможним здійснювати господарську діяльність, оскільки такі основні засоби могли залучатись останнім на умовах оренди. Крім того, чинне законодавство не ставить можливість здійснення підприємницької, господарської діяльності в залежність від наявності власних основних засобів. В акті перевірки відповідач не навів, яких саме основних засобів не вистачало ТОВ Сантекс-Строй для здійснення господарської діяльності з продажу паливних карток. Позивач вказує, що до документів, які можуть бути використані посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки, не відносяться окремі документи кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчого. В акті перевірки відповідач покликається на протокол допиту, в якому зафіксовані відомості про обставини, відомі не особі, яка допитувалась, а третій особі, яка проживає у іншому регіоні. В акті не наведено, яким чином інформація допиту пов`язана з ТОВ Сантекс-Строй . Зважаючи на зазначене такі документи та відомості, що містяться в них, не можуть бути покладені в основу акту перевірки. Крім того, за Договором поставки № 28/08 від 28.08.2017 згідно з видатковою накладною від 28.08.2017 № 44 на суму 777000, 00 грн., в тому числі ПДВ 129500 грн, ТОВ Сантекс-Строй для ТОВ Новотранссервіс передано у власність паливні картки, що дають право на отримання дизпалива на АЗС у кількості 37000 літрів. Податковому органу двічі надавались документи про походження товару: на письмовий запит у серпні 2017 року та під вас перевірки. Позивач вказує, що фіскальний чек РРО, як вказано в акті, є розрахунковим документом про підтвердження оплати за отримане пальне. Оскільки паливні картки уже були раніше оплачені для ТОВ Сантекс-Строй шляхом безготівкового розрахунку платіжним дорученням № 388 від 28.08.2017 на суму 777000 грн, тому провести розрахунок за теж пальне двічі не можливо. Враховуючи викладене висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а рішення, прийняте на його підставі, є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами використання у власній господарській діяльності пального придбаного в ТОВ Сантекс-Строй на підставі податкової накладної № 103 від 28.08.2017 на суму 777000, 00 грн, у ТОВ Новотранссервіс відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 129500, 00 грн по вказаній господарській операції.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що судом не враховано вимоги що ч. 3 п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, якою передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь- якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Позивач отримав право на податковий кредит за господарською операцією з ТОВ Сантекс-Строй оскільки, вказаним товариством за результатами операції видана податкова накладна № 103 від 28.08.2017, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних , що витягом з реєстру та квитанцією (Додаток 8 до Позовної заяви). Зважаючи на викладене вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам та документом, та не врахував, що починаючи з 01.07.2017 у діє спеціальна норма податкового законодавства, щодо виникнення права покупця на податковий кредит на підставі зареєстрованої податкової накладної не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. А тому платник податку не повинен надавати будь - які додаткові документальні підтвердження, у тому числі документи використання придбаного пального у господарській діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апелянт в судове засідання, явку свого представника не забезпечив, на виклик суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що в період з 14.11.2018 по 20.11.2018 на підставі наказу від 12.11.2018 № 2787 та направлення від 13.11.2018 № 4 223/17-00-14-05 (а.с. 40-41 т. 1, 218 т. 2), відповідно до ст. 20 розділу І, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, ст. 82, ст. 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, уповноваженою особою Головного управління ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Новотранссервіс (код за ЄДРПОУ 40911166) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Сантекс-Строй (код ЄДРПОУ 39644444) за серпень 2017 року та січень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.11.2018 № 2581/17-00-14-05/40911166 (а.с. 26-38 т. 1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст.185, пп. а п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198, п. 201.7 та п. 201.10 ст.201 розділу III Податкового кодексу України, а саме: завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в січні 2018 року на 129500 грн.

Позивачем подавалося заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту залишені без змін (а.с. 149-156 т. 2).

13.12.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі акту перевірки від 27.11.2018 № 2581/17-00-14-05/40911166 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011241405, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за січень 2018 року в сумі 129500, 00 грн, згідно з декларацією від 19.02.2018 № 9024450809 (а.с. 24 т. 1).

Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області 04.07.2018 за №5457/10/17-00-14-03-06 направлено запит ТОВ Новотранссервіс з метою отримання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин з ТОВ Сантекс-Строй в серпні 2017 року та повідомленням про можливість відкоригувати завищену суму податкового кредиту згідно п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (а.с. 177-178 т.2).

На письмовий запит контролюючого органу, ТОВ Новотранссервіс листом від 18.07.2018 № 1 надано інформацію та документи на її підтвердження, коригування податкового кредиту не проведено (а.с. 146-148 т. 2).

Під час проведення даної перевірки, заступнику головного бухгалтера ТОВ Новотранссервіс ОСОБА_1 вручено під підпис запит про надання документів (копій документів) № б/н від 13.11.2018 (а.с. 31 т. 1).

Згідно з листом ТОВ Новотранссервіс № 14-11 від 14.11.2018, до перевірки надано завірені копії документів, а саме: договір поставки № 28/08 від 28.08.2017, виписку банку від 28.08.2017, договори оренди автомобілів на 17 аркушах., оборотно-сальдова відомість по рах.631 по взаєморозрахунках з ТОВ Сантекс-Строй за серпень 2017 року та вересень 2017 року, оборотно-сальдова відомість по рах.10 за серпень і вересень 2017 року, оборотно-сальдова відомість по рах.203 з серпня 2017 року по жовтень 2017 року, видаткову накладну №44 від 28.08.2017р., накази на призначення директора та головного бухгалтера (а.с. 42 т. 1).

Оскільки позивачем на запит відповідача не надано весь пакет документів зазначений в листі від 13.11.2018, відповідач дійшов висновку про наявність підстав для призначення перевірки у відповідності до пп. 78.14 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

В акті перевірки зазначено, що згідно з представленими копіями документів та інформаційних ресурсів контролюючим органом встановлено, що ТОВ Новотранссервіс у серпні 2017 року здійснювало документальне оформлення операцій придбання смарт карток на дизпаливо, що дають право на його отримання на АЗС у ТОВ Сантекс-Строй .

Перевіркою встановлено нереальність господарської операції з поставки карток на дизпаливо ТОВ Сантекс-Строй для ТОВ Новотранссервіс у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та, відповідно, відсутністю одержання ТОВ Новотранссервіс цього товару у ТОВ Сантекс-Строй . Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності. Наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях, що фактично не здійснювались у межах господарської діяльності підприємства. Оскільки ТОВ Сантекс-Строй постачання карток на дизпаливо фактично не здійснювало, тому оформлена податкова накладна з реквізитами ТОВ Сантекс-Строй не є підставою для формування ТОВ Новотранссервіс податкового кредиту.

В результаті цього порушення податковий орган дійшов висновку, що ТОВ Новотранссервіс завищено податковий кредит по операціям з ТОВ Сантекс-Строй на суму ПДВ 129500 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в січні 2018 року на 129500 грн.

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій з ТОВ Сантекс-Строй , позивачем надано до суду першої інстанції посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки.

Згідно наданих документів слідує, що 28.08.2017 між ТОВ Сантекс-Строй (Постачальник) та ТОВ Новотранссервіс (Покупець) укладено Договір поставки № 28/08 (а.с. 43-44 т. 1), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Дизельне Пальне за ціною, з якісними характеристиками та зі строками і умовами поставки неведеними в Специфікаціях до цього Договору.

Розділом 3 вказаного Договору визначено, що кількість та якість товару, що постачається за цим Договором, повинна відповідати вимогам, які зазначені у відповідних Специфікаціях до Договору. Якість товару Постачальник засвідчує посвідченням якості виробника або сертифікатом якості незалежної експертної установи.

Відповідно до розділу 4 Договору поставки від 28.08.2017 № 28/08 фактична ціна на поставлений товар для розрахунків з Постачальником є договірною, визначається виходячи з ціни, що узгоджена Сторонами у Специфікаціях до цього Договору. Загальна вартість товару, що продається за цим договором буде розрахована по факту приймання товару з урахуванням положень цього договору. Покупець здійснює оплату товару на умовах передплати запланованої до відвантаження кількості товару, якщо інший порядок не буде передбачений у специфікаціях або додаткових угодах до договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до Договору від 28.08.2017 № 28/08 Постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити дизельне пальне ДП-Л-Євро 5-ВО (картки) 37000 літри на загальну суму 777000, 00грн, в тому числі ПДВ в сумі 129500 грн. Умови поставки: DDU. Строк поставки: серпень 2017 року (а.с. 44 т. 1).

Так факт виконання умов вказаного Договору підтверджується видатковою накладною від 28.08.2017 № 44 на суму 777000, 00 грн, в тому числі ПДВ 129500, 00 грн. (а.с. 45 т. 1).

Оплату за поставлений товар проведено безготівково відповідно до платіжного доручення № 388 від 28.08.2017, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ Новотранссервіс (а.с. 46 т. 1).

ТОВ Сантекс-Строй за результатами господарської операції з поставки товару виписано для ТОВ Новотранссервіс податкову накладну № 103 від 28.08.2017 на суму на суму 777000, 00грн, в тому числі ПДВ 129500, 00 гр., яка зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.01.2018 (а.с. 47, 48 т. 1).

ТОВ Новотранссервіс відобразило право на податковий кредит за вказаною господарською операцією у Декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року (а.с. 49-52 т. 1).

На підтвердження використання отриманого від ТОВ Сантекс-Строй пального у власній господарській діяльності ТОВ Новотранссервіс надано договори купівлі-продажу та оренди транспортних засобів, подорожні листи, акти списання пального, документи на підтвердження наявності на підприємстві працівників (60-250 т. 1, 1-143 т. 2)

Відтак керуючись наведеним вище колегія суддів вважає, що відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на коригування фінансового результату до оподаткування та податкового.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне дослідити обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та надання послуг, що в результаті має на меті встановити обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов`язань.

Так згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку та належним чином зареєстрована податкова накладна.

За визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивач задокументував господарські правовідносини із ТОВ Сантекс-Строй , відповідно до укладеного договір поставки № 28/08 (а.с. 43-44, т. 1), за умовами якого відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Дизельне Пальне за ціною, з якісними характеристиками та зі строками і умовами поставки неведеними в Специфікаціях до цього Договору.

На підтвердження факту отримання дизельного пального позивачем було надано видаткову накладну № 44 від28.08.2017 (а.с. 45, т. 1), в якому зазначалося про передачу Дизельне Пальне ДП-Л-Євро 5-ВО (картки), кількість 37000 літрів за ціною 17, 50 грн (ціна без ПДВ), всього 647500, 00 грн, сума ПДВ 129500, 00 грн, всього з ПДВ 777000, 00 грн.

Пунктом 216.9 ст. 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

При цьому колегія суддів виходить з поняття талонів на пальне, яке міститься у п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2.09.2008 за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281). Зокрема, талонами на пальне є спеціальні талони, придбані за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджують право їх власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки на АЗС, а платіжна картка це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у статті 2 визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (далі - Правила № 1442), розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Згідно з п. 10.3.1.1 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1315.

Відповідно до пп. 10.2.10 п. 10.2 Інструкції № 281 на підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №1 3-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

При цьому п. 10.3.1.3 цієї Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пункт 10.3.4.2 Інструкції № 281), за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Відтак при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Крім цього відповідно до пп. 10.3.1.3 п. 10.3 Інструкції № 281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.

Статтею 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), визначено що, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відтак при здійсненні фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів на підставі паливних карток (талонів) АЗС зобов`язані видати чек РРО.

Так під час апеляційного розгляду справи представник відповідача покликалася саме на факт відсутності видачі розрахункових документів при відпуску пального на АЗС на підставі попередньо оплаченого талона на пальне.

Крім цього позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було надано суду чеки РРО, видані АЗС при відпуску пального за талонами, придбаними у ТОВ Сантекс-Строй .

Також колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що талонний спосіб придбання паливно-мастильних матеріалів повинен передбачатися договором між продавцем та покупцем, тобто в договорі має бути чітко прописано, що у власність Покупця передаються талони на певний вид пального. В такому догові повинен бути прописаний момент переходу права власності від продавця до покупця. Це може бути або момент фактичного отримання талонів або паливно-мастильних матеріалів.

Отримані талони покупець оприбутковує на баланс по вартості паливно-мастильних матеріалів, на які вони виписані.

При видачі талону на пальне водію, підприємство повинне оформити відповідний документ, це може бути як накладна (для окремого водія), так і відомість (якщо водіїв декілька). На основі накладних чи відомостей, а також чеків РРО талони списуються з балансу підприємства.

Однак під час апеляційного розгляду справи встановлено, що Договір поставки від 28.08.2017 № 28/08, укладений між ТОВ Сантекс-Строй та ТОВ Новотранссервіс , не містить вказаних вище вимог стосовно продажу пального саме по талонах. Крім того, ні договором, ні Специфікацією №1 до договору не передбачено, на яких АЗС має зберігатися придбане пальне, не обумовлений спосіб його отримання та строки. Фактично умови поставки товару, зазначені у договорі - DDU дотримані не було, оскільки дизельне пальне, за твердженням позивача, відпускалося окремими партіями водіями товариства під час заправки автомобілів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено факту використання придбаного у ТОВ Сантекс-Строй пального в господарській діяльності, оскільки необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є, зокрема, факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку.

Щодо доводів апелянта про реальність господарської операції, а саме належно оформленої 28.08.2017 податкової накладної № 103 на суму 777000, 00 грн, в тому числі 129500, 00 грн то колегія суддів зазначає наступне.

Так належним чином оформлені документами первинного бухгалтерського обліку не є достатньою підставою для отримання податкової вигоди у разі відсутності доказів реальності здійснення задокументованих господарських операцій. Про це неодноразово висловлювався Верховий Суд, за правовими висновками якого господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими, на що має бути документальне підтвердження, яке відображає реальність таких операцій, зважаючи на спричинення реальних змін майнового стану платника податків. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Зокрема, відповідні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 10.04.2018 по справі за № 815/24/17, згідно яких при вирішенні питання визначення податкових пільг в аспекті реальності здійснення господарських операцій вказано на певний перелік обставин, наявність яких свідчить про необґрунтованість податкової вигоди. Зокрема: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; наявність ділової мети (економічного ефекту) в результаті господарської операції, здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку котрі не підтверджують фактичного здійснення господарської операції не можуть нести доказової сили у межах провадження господарської діяльності платника податку.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НОВОТРАНССЕРВІС залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 460/3184/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 30 липня 2019 року