Постанова

від 29.07.2019 по справі 807/1321/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4426/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Бруновська Н.В.,

суддя Глушко І.В.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представника позивача - Митровицій В.І.

представника відповідача - Крупа-Газуда М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГНУ Експорт на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м.Ужгород, проголошено 08:44:56) у справі № 807/1321/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГНУ Експорт до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17.10.2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0003011401 від 07.07.2017 року, яким ТОВ "ГНУ Експорт" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 5334035 (п`ять мільйонів триста тридцять чотири тисячі тридцять п`ять) гривень 00 копійок, в тому числі 4532439,00 гривень за основним платежем та 801596 гривень за штрафними санкціями та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позов обгрунтовує тим, що в період з 30 березня 2017 року по 29 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ГНУ Експорт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.05.2015р. по 31.12.2016р.Вважає податкове повідомлення-рішення №0003011401 від 07.07.2017 протиправним з огляду на те, що бухгалтерські та податкові документи ТОВ ГНУ Експорт за період охоплений перевіркою були вилучені працівниками Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області) під час обшуку 16.02.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32017070000000001, суцільним порядком, без складання відповідних описів документів у протоколі обшуку від 16.02.2017 та на момент перевірки підприємству не повернуті. Зазначає, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ ГНУ Експорт відповідачем не в повній мірі враховано зміст контрактів між Golden Nektar GmbH Magyarorszagi та ТОВ ГНУ Експорт , вимог Цивільного кодексу України щодо встановлення моменту переходу права власності на товар до покупця, внаслідок чого мало місце помилкове застосування відомостей, зазначених у вантажно-митній декларації від 12.08.2016 №305090006/2253, як таких, що визначають суму доходу позивача.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

В період з 30.03.2017 року по 29.05.2017 року, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст..77, п.82.1ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 14.03.2017 року №219, посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ГНУ Експорт , код ЄДРПОУ 39796630, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.05.2015р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено Акт від 01.06.2017р. 3472/07-16/14-01/39796630, яким встановлено наступне.

На підставі вантажно-митної декларації від 12.08.2016 №305090006/2253 від 12.08.2016 та інвойсу від 11.08.2016 №40 ТОВ ГНУ Експорт експортовано нерезиденту Golden Nektar GmbH Magyarorszagi товарно-матеріальні цінності (мед натуральний бджолиний гомогенізований, без добавок, без ферментів і антибіотиків, без ГМО, урожай 2015 року) у кількості 20100 кг по ціні 1,40 євро/кг на загальну суму 28140 євро, що по курсу НБУ на дату здійснення операції складало 779 919 грн. Однак, по вказаній господарській операції в бухгалтерському обліку підприємством відображено дохід від реалізації продукції на загальну суму 724 210 грн. У періоді, який перевірявся, товариство придбавало продукти бджільництва (мед та віск) на підставі укладених договорів-доручення та агентських договорів та оприбутковувало на баланс товарно-матеріальні цінності на підставі накладних та/або актів прийому передачі. При реалізації цих товарно-матеріальних цінностей ТОВ ГНУ Експорт відображало їх собівартість у складі витрат відповідних звітних періодів. Відповідно до поданих Звітів про фінансові результати за період 2015-2016 року, товариством відображено у складі витрат собівартість реалізованих товарів на загальну суму 99 166 800 грн. При цьому, згідно з документами, представленими товариством до перевірки та документами, наявними в матеріалах кримінального провадження, судом першої інстанції встановлено, що обсяг придбання за період 2015-2016 роки склав 73 307 861 грн. Також, первинними документами, які досліджувалися під час перевірки, не підтверджено формування ТОВ ГНУ Експорт інших витрат на загальну суму 93 300 грн. та витрат на придбання товарів, робіт, послуг на загальну суму 1 236 544 грн. На підставі акта перевірки №472/07-16/14-01/39796630 від 01.06.2017, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003011401 від 07.07.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5 334 035 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у Закарпатській області винесено податкове повідомлення-рішення №0003011401 від 07.07.2017.

26.07.2017 ТОВ ГНУ Експорт звернулося зі скаргою до Державної фіскальної служби України в порядку адміністративного оскарження, передбаченого п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України на податкове повідомлення-рішення №0003011401 від 07.07.2017. Рішенням Державної фіскальної служби України №21698/6/99-99-11-01-01-25 від 28.09.2017 скаргу товариства залишено без задоволення.

ГУ ДФС у Закарпатській області направлено на підприємство листи від 05.05.2017 № 1186/10/07-16-14-01-09 та від 03.05.2017 № 1153/10/07-16/14-01-09 щодо представлення до перевірки первинних документів. У відповідь на які, підприємством надано документи, що підтверджують придбання різного роду послуг (оренда, гомогенізація, послуги ветеринарно-санітарного контролю, транспортні послуги, брокерські послуги, тощо), вартість яких підприємством відображено у складі адміністративних та інших витрат відповідних звітних періодів. Відповідачем в частині перевірки повноти визначення доходів за період з 20.05.2015 року по 31.12.2016 року встановлено заниження доходів позивачем на загальну суму 55 708 грн., у тому числі за 3 квартал 2016 року.

За умовами контракту від 22.06.2016 №13/2016, Продавець (ТОВ ГНУ Експорт ) продає, а Покупець (Golden Nektar GmbH) придбає на умовах EXW (Берегово) мед натуральний бджолиний гомогенізований. У вартість меду включено вартість меду, митні витрати на українській стороні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до Податкового кодексу України та згідно з приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міжнародною торговою палатою прийняті правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які введені в дію 01.01.2011 року. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Згідно з Інкотермс 2010 термін EXW Франко завод означає, що продавець виконує своє зобов`язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі, тощо).

При митному оформленні товару по МД №305090006/2016/002253 від 12.08.2016 був наданий інвойс №40 від 11.08.2016, згідно з яким ціна постановленого товару складає 28 140 євро.

Інвойс у міжнародній комерційній практиці - документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість та ціну, за якою вони поставлені, формальні особливості товару тощо і засвідчує фактичне постачання товару.

Згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за наступними групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) загальний дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів;

- інші операційні доходи, до складу яких включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо;

- фінансові доходи, до складу яких включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

- інші доходи, до складу яких, зокрема, включається дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених умов, а саме: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про те, що при проведенні документальної планової перевірки ТОВ ГНУ Експорт контролюючим органом не враховано зміст контрактів, а також вимог чинного законодавства, внаслідок чого мало місце помилкове застосування відомостей, зазначених у МД №305090006/2016/002253 на суму 779 919 грн. як таких, що визначають суму доходу ТОВ ГНУ Експорт замість задекларованого ним розміру, спростовується матеріалами справи та матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32017070000000001 в якому містяться первинні документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності ТОВ ГНУ експорт .

Щодо висновку перевірки про завищення витрат ТОВ ГНУ Експорт , то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, зокрема первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документу, назву підприємства, від імені якої складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704 (Положення), за змістом якого, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. При цьому, відповідно до визначень, наведених у п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, активи ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем за період з 20.05.2015 року по 31.12.2016 року задекларовано загальну суму витрат 106 092 400,0 грн. Придбання товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі типових договорів доручення та агентських договорів.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 1003, 1004 та 1006 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному, що є його обов`язком, а також до обов`язків повіреного відноситься: повідомлення довірителя на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

За умовами Договорів доручення та Агентських договорів сторони погодили, що Повірені зобов`язані надавати Довірителю звіти про виконання умов договору (п.3.4. Договору доручення, п.2.1. Агентського договору).

Колегія суддів зазначає, що закупівельні акти, які містяться в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32017070000000001, без належним чином оформлених звітів про виконання в порядку передбаченому наведеними Договорами, не свідчать про правомірність формування валових витрат у фінансовій звітності. Доводи апелянта також спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32017070000000001 документами, які не є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV та не підтверджують задекларовані витрати позивача, зокрема на суму понад 20000000 грн.

Право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об`єкту оподаткування податку на прибуток виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що документообіг між товариством і комерційними агентами здійснювався за допомогою електронного зв`язку, документи надсилалися на їх електронні адреси, а відтак документи, на яких міститься копія підпису постачальника та оригінал підпису посадової особи товариства є належним підтвердженням понесених витрат, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.5 п.2 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплено печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За аналогією закону щодо використання факсиміле при підписанні договору, задля використання факсиміле при підписанні первинних документів має бути укладено угоду між сторонами зі зразками власноручних підписів. Тобто, первинні документи можуть бути оформленні за допомогою факсиміле за умови, якщо між сторонами укладено договір, в якому прописана можливість використання факсиміле та міститься зразок відповідного аналога власноручного підпису особи, аналог підпису якої планується використовувати.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл підписувати первинні документи на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем накладні за 2015-2016 року від імені товариства підписано п. ОСОБА_2 . Відповідно до копії наказу ТОВ ГНУ Експорт від 22.06.2016 №2 ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду заступника директора з 23.06.2016 року. Згідно з довіреністю, на якій відсутня дата видачі такої, ТОВ ГНУ Експорт , в особі директора ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 бути представником товариства в усіх державних, громадських та інших органах і організаціях на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, галузевої належності, перед усіма юридичними та фізичними особами з усіма необхідними повноваженнями з будь-яких питань господарської діяльності підприємства, в тому числі по питаннях реєстрації іноземних інвестицій. Окрім того, йому надається право за цією довіреністю подавати, підписувати та отримувати всі необхідні для виконання цієї довіреності документи, включаючи документи фінансової звітності, дозволи, свідоцтва та інші документи, що стосуються прав та законних інтересів товариства, розписуватися за товариство, сплачувати мито збори та інші платежі, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України для такого роду повноважень. Згідно з написом у довіреності Довіреність дійсна протягом одного року, тобто до 20.06.2017 .

Отже, у ОСОБА_2 до 20.06.2016 року не було повноважень, передбачених чинним законодавством України, необхідних для підпису первинних документів від імені ТОВ ГНУ Експорт .

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що окружний адміністративний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому доводи апелянта слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГНУ Експорт залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 807/1321/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повне судове рішення складено 30 липня 2019 року.