Рішення

від 22.07.2019 по справі 546/1169/17

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1169/17

номер провадження 2-а/546/4/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

представника позивача Казакова О.А. ,

представників відповідача Міхеєвої М.А., Педак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №546/1169/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій щодо відмови у наданні пільг на житлово-комунальні послуги неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить визнати дії відповідача щодо відмови у наданні пільг на житлово-комунальні послуги неправомірними та зобов`язати відповідача відновити надання пільг на житлово-комунальні послуги пенсіонеру МВС України, особою з інвалідністю армії другої групи з 01.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером МВС України, особою з інвалідністю армії 2 групи. 10.06.2015 йому було видано довідку Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України УМВС України в Полтавській області про те, що він та члени його сім`ї мають право довіку відповідно до Закону України Про міліцію від 20.12.1990 № 565-ХІІ на безкоштовне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користується іншими пільгами, передбаченими законодавством. Він отримував ці пільги. Але відповідач повідомив його, що з 01.10.2017 йому припинено надання пільг на житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідно до роз`яснень Міністерства оборони України, згідно зі ст. 16 Закону України Про міліцію , який втратив чинність, особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким присвоєно спеціальні звання міліції. Такі особи не відносяться до категорії військовослужбовців, тому підстави для поширення на них Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відсутні, підстав для надання зазначеним особам пільг з оплати житлово-комунальних послуг враховуючи лист Мінсоцполітики від 01.08.2017 - немає. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його законні права, посилаючись, зокрема, на ч. 3 ст. 22 Конституції, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод, а також ст. 22 Закону України Про міліцію , згідно якої працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

07.12.2017 суддею ОСОБА_3 відкрито провадження і призначено попереднє судове засідання.

15.12.2017 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено судового розгляду по суті. Розгляд справи не завершено, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку 27.03.2018.

15.12.2017 відповідачем надано до суду заперечення на позовну заяву щодо користування пільгами звільненими з військової служби особами, які стали інвалідами під час проходження служби в ОВС (Решетилівський район). Згідно вказаних заперечень, позивач перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 12.06.2015 з категорією Сільський міліціонер на пенсії . Він звернувся до відповідача у відповідності до Закону України Про міліцію , заповнивши декларацію про доходи та надав відповідні довідки про нараховані доходи за попередні 6 місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім`ї становив 1795,92 грн, що перевищувало податкову соціальну пільгу (1710,00 грн), про що було повідомлено позивача. З 19.08.2015 позивач користувався пільгами у вигляді 50% знижки плати за користування житлово-комунальними послугами, як інвалід армії відповідно до поданої заяви та документів, на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей . Оскільки працівники ОВС не є військовослужбовцями, на них не поширюється чинність Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей . Надання пільг особам з інвалідністю врегульовано Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (а.с. 18-21).

04.05.2018 справу прийнято до провадження суддею ОСОБА_4 і призначено судовий розгляд, який не відбувся у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку 27.09.2018.

Автоматизований розподіл справи між суддями за вказаним адміністративним позовом не відбувся, у зв`язку з відсутністю у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, уповноважених на здійснення правосуддя, що підтверджується протоколом про неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018.

На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19 до Решетилівського районного суду Полтавської області відряджена суддя Лизенко І.В., тому 19.02.2019 проведено повторний автоматизований розподіл справ між суддями за результатами якого справу передано на розгляд новому складу суду із головуючою Лизенко І.В.

14.03.2019 суддею Лизенко І.В. справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 05.06.2019, який відкладено за клопотанням позивача на 20.06.2019.

20.06.2019 розпочато судовий розгляд, однак оголошено перерву для витребування доказів від відповідача на 15.07.2019.

Ця справа предметно підсудна Решетилівському районному суду Полтавської області як місцевому адміністративному суду на підставі пп.10 п.1 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017, згідно якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що провадження у цій справі відкрито Решетилівським районним судом 07.12.2017, тобто до набрання чинності КАС України у новій редакції, то згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України підстави для передачі справи на розгляд окружного адміністративного суду відсутні.

У судове засідання позивач не з`явився, надавши повноваження на представництво його інтересів адвокату Казакову О.А.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. У вступному слові послався на обставини та аргументи, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову на підставах, викладених у запереченні на позовну заяву. Суду повідомили, що спеціалістом управління помилково внесено до бази ЄДАРП відомості стосовно позивача, а саме помилково надано категорію Особа з інвалідністю внаслідок військової служби , тобто позивач не мав права на надані пільги, так як не є особою з інвалідністю внаслідок війни. Статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та посвідчується виданим відповідно до законодавства посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни. Позивач не має такого статусу, так як отримав інвалідність за захворюванням, не пов`язаним із проходженням військової служби, та не має відповідного посвідчення. З приводу надання йому такого статусу позивач до УСЗН не звертався.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 11.09.2006 по 15.05.2015, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.59).

Згідно свідоцтва про хворобу № 140-С від 30.04.2015 позивач має захворювання, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.6).

ОСОБА_2 з 12.05.2016 є особою з інвалідністю другої групи, захворювання, пов`язані з проходженням служби в ОВС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою 18.05.2016 на строк до 01.06.2018 (а.с.7).

22.06.2016 позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 з терміном дії до 31.05.2018, у якому зазначено вид пенсії: по інвалідності 2 групи, інвалід армії (а.с. 5). 07.06.2018 термін дії посвідчення продовжено до 31.05.2021 (а.с.60).

Згідно підпункту 7 пункту 1 Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, в пенсійних посвідченнях, виданих особам, які є інвалідами, та особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", використовуються скорочення назв причин інвалідності та назв органів, в яких особа перебувала на військовій службі, зокрема: інвалід армії - інвалідність внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Із письмових заперечень відповідача вбачається та не заперечується позивачем, що з 12.06.2015 позивач перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за категорією "Сільський міліціонер". Згідно постанови КМУ №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" 13.08.2015 позивача повідомлено про припинення надання цієї пільги, так як сукупний дохід його сім`ї перевищував податкову соціальну пільгу (1710 грн).

З 19.08.2015 ОСОБА_2 користувався пільгами на житлово-комунальні послуги у вигляді 50% знижки плати за користування житлово-комунальними послугами, як інвалід армії, відповідно до поданої заяви та документів, на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей .

Згідно додаткових пояснень представника відповідача від 27.06.2019 така пільга була надана позивачу помилково.

Листом Управління соціального захисту населення від 04.10.2017 позивача повідомлено про те, що з 01.10.2017 йому припинено надання пільг на житлово-комунальні послуги, оскільки особовий склад міліції не відноситься до категорії військовослужбовців та підстави для поширення на них дії Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відсутні. (а.с.9-10).

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

Позивачу у передбаченому законом порядку не встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідного посвідчення він не має.

З питань встановлення такого статусу до органів соціального захисту позивач не звертався, що визнано сторонами.

Отже, позивач не має права на пільги, надані Законом для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

За відсутності права на отримання пільги, суд вважає відсутніми підстави для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо її припинення.

Позивач є колишнім співробітником органів внутрішніх справ, на яких поширюється дія спеціальних законів.

10.06.2015 Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку позивачу видано довідку у тому, що він, пенсіонер МВС України, і члени його сім`ї мають право довіку, відповідно до Закону України Про міліцію від 20.12.1990 № 565-ХІІ на безкоштовне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користується іншими пільгами, передбаченими законодавством. (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про міліцію , чинного на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ, особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України Про міліцію , чинного на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ, працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Частинами 4-6 ст. 22 Закону України Про міліцію передбачено соціальні гарантії для працівників міліції. Зокрема працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством. Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, з відзиву відповідача вбачається та не заперечується представником позивача, що ОСОБА_2 звертався до відповідача для отримання 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами у відповідності до ст. 22 Закону України Про міліцію . Однак, оскільки розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищували величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, позивач не отримав такої знижки.

Крім того, 07.11.2015 у зв`язку з набуттям чинності Закону України Про Національну поліцію втратив чинність Закон України Про міліцію , відповідно до ст. 22 якого позивач мав право на 50-відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальними послугами.

Згідно абзацу 2 п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про Національну поліцію , встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб.

Отже, наведеною нормою прямо закріплено застереження щодо можливості збереження за пенсіонерами МВС та членами їх сімей лише тих пільг, які наразі передбачені Законом України Про Національну поліцію для колишніх поліцейських, членів їх сімей, інших осіб.

Закон України Про Національну поліцію не містить норм, які б передбачали пільги, а саме 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. (справі № 484/655/16-а).

Окрім цього, враховуючи те, що останнім в часі є Закон України Про Національну поліцію , то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

Щодо довідки від 10.06.2015, відповідно до якої позивач і члени його сім`ї мають право на отримання спірних пільг довічно, слід зазначити, що довічний термін дії довідки не абсолютизує права позивача на отримання зазначених у ній пільг.

Наявність у позивача пільг, які в подальшому скасовані у встановленому законом порядку, не є позбавленням позивача права власності, оскільки зміни у законодавстві відбулись у встановленому Конституцією України порядку, докази протилежного відсутні.

Доводи позивача про те, що діями відповідача звужено соціальні права позивача на пільги, тоді як Конституцією України не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає необґрунтованими, оскільки Законом України "Про Національну поліцію", на підставі якого втратив чинність Закону України "Про міліцію", встановлено нові соціальні гарантії для поліцейських, які поширюють свою дію і на колишніх працівників міліції, які мають право на пільги та соціальний захист, передбачений Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у відповідача наразі відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, а також палива, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (який проживає за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (яке розташоване за адресою: м. Решетилівка Полтавської області, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 03195079) про визнання дій щодо відмови у наданні пільг на житлово-комунальні послуги неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня складення в повному обсязі до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 15 липня 2019 року, повне рішення суду складено протягом п`яти днів, з урахуванням вихідних днів, - 22 липня 2019 року.

Суддя: І.В. Лизенко