Рішення

від 10.07.2019 по справі 910/3938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2019Справа № 910/3938/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е. за участю представників сторін: від позивача, Долот В.Д., , ; від відповідача, Бохенко С.Ю., , ; вільний слухач, ОСОБА_1 , за позовомБлагодійної організації Муніципальна лікарняна каса міста Києва до проТовариства з обмеженою відповідальністю Медичний комплекс - МК стягнення грошових коштів, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 березня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Благодійної організації Муніципальна лікарняна каса міста Києва (позивач) надійшла позовна заява б/н від 26.03.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний комплекс - МК (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 253 753, 00 грн. за договором №53МК/0918ФП від 26 вересня 2018 року безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору № 53МК/0918ФП від 26 вересня 2018 року позивач передав відповідачу у строкове безпроцентне поворотне користування грошові кошти в розмірі 300 000 грн., які відповідач зобов`язався повернути до 25.12.2018 року згідно з п. 4.1. договору № 53МК/0918ФП від 26 вересня 2018 року безпроцентної поворотної фінансової допомоги. Проте, сума фінансової допомоги не була повернута відповідачем в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 року у справі № 910/3938/19 позовну заяву б/н від 26.03.2019 року Благодійної організації Муніципальна лікарняна каса міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний комплекс - МК про стягнення заборгованості залишено без руху, надано Благодійній організації Муніципальна лікарняна каса міста Києва строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 910/3938/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/3938/19 призначено на 22.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 року повідомлено сторін про оголошену в підготовчому засіданні перерву на 05.06.2019 року.

05.06.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву №71/19 від 04.06.2019 року.

У судовому засіданні 05.06.2019 року судом на оголошено перерву на 19.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року повідомлено сторін про оголошену в підготовчому засіданні перерву на 10.07.2019 року.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 року між Благодійною організацією Муніципальна лікарняна каса міста Києва (надалі за текстом - Позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний комплекс - МК (надалі за текстом - Відповідач ) був укладений договір № 53МК/0918ФП безпроцентної поворотної фінансової допомоги надалі за текстом - Договір ).

Відповідно до цього Договору Позивач передав Відповідачу у строкове безпроцентне поворотне користування суму в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок. Дану суму фінансовою допомоги Відповідач зобов`язався повернути до 25 рудня 2018 року включно шляхом її перерахування на поточний рахунок Позивача.

Станом на 26 грудня 2018 року зазначена сума фінансової допомоги повернута в повному обсязі не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

26 грудня 2018 року Позивачем було складено та надіслано за адресою місцезнаходження Відповідача лист № 311, відповідно до якого Позивачем було зазначено, що станом на 26.12.2018 року у Відповідача є заборгованість перед Позивачем у сумі 248 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем було сплачено на рахунок Позивача грошову суму у розмірі 65 000 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд звертає увагу, що відповідно до преамбули оскаржуваного договору, позика є безпроцентною.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного Кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України, статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нормами статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня, інфляційні втрати, не є заборгованістю за договором, а являється штрафними санкціями, вимоги про сплату інфляційних втрат, у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 27.03.2019 Благодійної організації Муніципальна лікарняна каса міста Києва 6 000 здійснено оплату послуг адвоката згідно договору про надання послуг №03/19-1 від 03.03.2019 року, на суму 6 000 грн.

Проте, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Відповідача грошових коштів, а саме: основного боргу - 233 000 грн., інфляційних втрат - 5 000 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 598,22 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Медичний комплекс - МК (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 32856504)

на користь Благодійної організації Муніципальна лікарняна каса міста Києва (адреса місцезнаходження: 01034, м. Київ, Георгіївський провулок, 9; адреса для листування: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 121, корпус 3, кімн. № 642, код ЄДРПОУ 37404922 )

грошові кошти, а саме: основного боргу - 233 000 грн. (двісті тридцять три тисячі грн.), інфляційних втрат - 5 000 грн. (п`ять тисяч грн.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі грн.) та судовий збір у розмірі 3 598,22 грн. (три тисячі п`ятсот дев`яносто вісім грн. 22 коп.)

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 липня 2019р.

Суддя М.В. Данилова