Постанова

від 26.06.2019 по справі 923/829/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/829/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

позивач - Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском",

відповідач - Стрілківська сільська рада Генічеського району Херсонської області,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, ,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019

у складі колегії суддів : Принцевської Н.М., (головуючий), Разюка Г.П., Колоколова С.І.,

у справі за позовом

Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском"

до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області,

про стягнення 453 992, 74грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" (далі - позивач) звернулось з позовом до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі - відповідач) про стягнення 416 847,88 грн. інфляційних втрат та 37 144,86 грн. - 3% річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятого Господарським судом Херсонської області рішення від 14.08.2009 у справі №7/146-09 про стягнення з останнього на користь позивача 760 574,93 грн. заборгованості за Контрактом № 4 від 13.09.1994, укладеним між Приватним спеціалізованим виробничим підприємством "Аском" та Радгоспом імені газети "Радянська Україна".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі №923/829/17 позовні вимоги задоволено повністю;

стягнуто зі Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 416 847,88 грн. інфляційних втрат, 37 144,86 грн 3% річних та 6 809,89 грн витрат по оплаті судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 є самостійною правовою підставою для виконання відповідачем обов`язку щодо сплати стягнутої суми, а визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996, на підставі якої у відповідача виникли грошові зобов`язання перед позивачем, не зумовлює автоматичних наслідків для рішення від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, оскільки воно не було переглянуто за нововиявленими обставинами. При цьому, місцевим господарським судом було визнано поважними причини пропуску строку позовної давності за вимогами по нарахованим інфляційним втратам та 3% річним за період з 01.01.2014 по 29.08.2014.

5. Під час розгляду справи, судом встановлено:

5.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, з відповідача на користь позивача стягнуто 760574, 93 грн.

5.2. 07.09.2009 господарським судом виданий наказ № 7/146-09 для примусового виконання прийнятого судом рішення.

5.3. 10.04.2012 між Стрілківською сільською радою (відповідач, сторона-1); ПСВП "Аском" (позивач, сторона-3) та виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради (третя особа, сторона-2) укладено угоду на забезпечення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 та стягнення коштів з Стрілківської сільської ради згідно наказу господарського суду № 7/146-09 у розмірі 760 574, 93 грн.

5.4. Пунктом 1 угоди передбачено, що сторона - 1 (відповідач), на підставі рішення сесії сільської ради № 338 від 06.04.2012, доручає стороні - 2 (третя особа) виконати на користь сторони - 3 (позивач) рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09, а саме, сплатити стороні - 3 760574, 93 грн., а сторона - 2 погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання у розмірі 760574, 93 грн., що визначено рішенням суду.

5.5. Суму боргу, зазначену у п. 1 угоди, сторона - 2 зобов`язується сплатити стороні - 3, шляхом перерахування на рахунок останнього, починаючи з квітня 2012 рівними частинами у розмірі 50 000, 00 грн. до повного погашення суми боргу. Останній платіж у розмірі 60 574,93 грн. сторона - 2 вносить на рахунок сторони - 3 у червні 2013.

5.6. За умовами п. 3 Угоди сторона - 3 (позивач) взяла на себе зобов`язання надати до ВДВС Генічеського РУЮ у Херсонській області лист про відзив постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню із сторони - 1 (відповідач) суми боргу у розмірі 760 574, 93 грн.

5.7. Відповідно до п. 6 Угоди, угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх печатками, діє до повної сплати боргу до 01.07.2013.

5.8. На виконання умов Угоди, стороною - 2 перераховано стороні - 3 грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., після чого виплати було припинено.

5.9. Станом на дату звернення та подачі позову, залишок непогашеного боргу становить 660 574, 93 грн., з яких 412 720, 67 грн. - основний борг.

5.10. Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку сума інфляційних втрат складає 416 847, 88 грн.; річних 37 144, 86 грн., разом - 453 992, 74 грн.

6. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 апеляційну скаргу Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області задоволено; рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі № 923/829/17 скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, зазначив, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає не з рішення суду у справі № 7/146-09, а внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих за контрактом № 4 від 13.09.1994 у редакції додаткової угоди від 10.01.1996. За таких обставин, не має вирішального значення переглянуто у зв`язку з визнанням недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 рішення Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09 за нововиявленими обставинами чи ні.

7. Постановою Верховного Cуду від 10.12.2018 касаційну скаргу Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 у справі №923/829/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском", що між ним та Стрілківською сільською радою до контракту № 4 від 13.09.1994 було підписано декілька додаткових угод, а саме: від 28.06.1995, від 10.01.1996 та від 10.01.1999, що встановлено у судових рішеннях, які набрали законної сили, а тому визнання недійсною однієї із декількох додаткових угод не має вирішального значення для всіх підрядних відносин.

При цьому, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд правильно зазначив, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає не з рішення суду у справі № 7/146-09, як зазначено судом першої інстанції, а внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за контрактом № 4 від 13.09.1994.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області задоволено;

рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 у справі №923/829/17 скасовано;

відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про стягнення 416 847, 88 грн.;

стягнуто з Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" на користь Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області 10214,83 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Постанова мотивована тим, що в даному випадку право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає не з рішення суду у справі №7/146-09, а внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за контрактом №4 від 13.09.1994 у редакції додаткової угоди від 10.01.1996.

10. За висновками апеляційного суду, визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 (рішення Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 у справі №923/952/15, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016), за якою Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов`язання замовника за контрактом №4 від 13.09.1994, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 04.03.2019, Приватне спеціалізоване виробниче підприємство "Аском" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 скасувати, рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2017 залишити без змін.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/829/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2019 прийнято касаційну скаргу Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" до провадження.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням викладеного, вирішено здійснити перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

14. 14.05.2019 до Верховного Суду від Стрілківської сільської ради надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

15. 24.05.2019 до Суду від ПрСВП "Аском" надійшли пояснення на Відзив.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском")

16. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 2, 7, 11, 13, 18, 42, 86, 75, 118, 119, 236, 256, 266, ч.2 ст. 261 ГПК України, ст.ст. 8, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 4, 41 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 241, 625, 638, 528, 837 ЦК України, ст.ст. 173, 181, 194 ГК України.

Доводи інших учасників справи

(Стрілецька сільська рада)

17. Відповідач доводить, що недійсність угод до Контракту № 4 від 13.09.1994, на підставі яких у сільради виник обов`язок щодо сплати боргу ПрСВП "Аском", зумовлює відсутність обов`язку сплачувати цей борг, а як наслідок й відсутність у позивача права на стягнення 3% річних та інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за контрактом №4 від 13.09.1994.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

19. Предметом спору є вимога про стягнення із Стрілківської сільської ради на користь Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" 416 847,88 грн. інфляційних втрат та 37 144,86 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за контрактом № 4 від 13.09.1994. Розмір заборгованості встановлений рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.08.2009 у справі № 7/146-09.

Згідно зі ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

При розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами , чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Таким чином, застосування приписів ст. 625 ЦК України, на сам перед, залежить від існування грошового зобов`язання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду даної справи, з чим погодився Верховний Суду, під час попереднього касаційного розгляду (постанова від 10.12.2018), право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат у позивача виникає внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за контрактом №4 від 13.09.1994, а не з судового рішення у справі № 7/146-09.

Щодо зобов`язань за контрактом №4 від 13.09.1994, слід вказати наступне.

13.09.1994 між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" укладено контракт №4 на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району.

До вказаного Контракту було укладено декілька Додаткових угод, серед яких, зокрема, Додаткова угода від 10.01.1996.

Так, за умовами Додаткової угоди від 10.01.1996 Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов`язання замовника за контрактом №4 від 13.09.1994, у тому числі щодо сплати вартості виконаних робіт.

Листом від 22.04.1996 голова виконавчого комітету Стрілківської селищної Ради народних депутатів повідомив позивача, що виконком Стрілківської селищної Ради просить виготовити проект газифікації Стрілківської дільничної лікарні, а також провести будівельно-монтажні роботи з газифікації лікарні. Також в листі зазначено, що всі зобов`язання за контрактом №4 від 13.09.1994 між СПП Аском і Радгоспом ім. газети Радянська Україна , Стрілківська селищна рада приймає на себе.

Означені обставини також були предметом дослідження піж час розгляду господарських справ №№ 923/829/17, 925/952/15, 923/1121/14.

Відтак, за встановлених обставин є підстави стверджувати, що зобов`язання з виконання контракту № 4 від 13.09.1994 на будівництво газопостачання у с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області між Стрілківською сільською радою та ПСВП "Аском" виникли за Додатковою угодою від 10.01.1996.

Водночас, судами встановлено, що Додаткова угода від 10.01.1996, рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.07.2015 у справі №923/952/15 (залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016), за якою Стрілківська сільська рада прийняла на себе зобов`язання замовника за контрактом №4 від 13.09.1994, визнана недійсною.

При цьому, судами у вказаній справі було встановлено, що: між радгоспом ім. газети "Радянська Україна" та відповідачами не був укладений ані договір про уступку вимоги, ані договір переводу боргу за контрактом №4 від 13.09.1994; Радгосп ім. газети "Радянська Україна" було ліквідовано, а Сільрада не є правонаступником радгоспу ім. газети "Радянська Україна"; Сільрада не мала належного обсягу повноважень на укладання спірної додаткової угоди від 10.11.1996 до укладеного між ПСВП "Аском" та радгоспом ім. газети "Радянська Україна" контракту №4 від 13.09.1994.

Частинам 1 та 2 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов`язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом.

Враховуючи наведене, Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що встановлене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому, на підставі встановлених обставин справи, а також з врахуванням встановлених обставин у справах №№ 7/146-09, 923/925/15, 925/952/15, враховуючи інформацію, наведену в аудиторській довідці від 06.08.2004 (на предмет взаємовідносин між Стрілківською сільською радою та ПСВП "Аском" за період з 1996 по 2001, за результатами дослідження первинних бухгалтерських документів), суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що додаткові угоди від 28.06.1995 та від 10.01.1999 до Контракту №4 від 13.09.1994 не є підставами виникнення зобов`язань Стрілківської сільської ради перед ПСВП "Аском".

Також, судом апеляційної інстанції слушно зауважено на тому, що угода від 10.04.2012, укладена між сторонами та Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради не може бути підставою для стягнення з Сільради на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, тому що за вказаною угодою обов`язок по сплаті коштів існував не у відповідача у даній справі, а у Виконавчого комітету сільської ради, що є окремою юридичною особою.

Позивач звертався з відповідним позовом до Виконавчого комітету Стрілківської сільської ради про стягнення основної заборгованості, однак в задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.1996 (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №923/1121/14, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2016).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

20. Щодо суті касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, наведені у п. 16 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

21. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 923/829/17 без змін, як такої, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

22. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" та залишенням без змін оскарженої постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного спеціалізованого виробничого підприємства "Аском" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 923/829/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко