Постанова

від 25.07.2019 по справі 588/1610/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м.Суми

Справа №588/1610/18

Номер провадження 22-ц/816/3928/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Орлов І. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 травня 2019 року в складі судді Линник О.С., ухваленого у м. Тростянець, повний текст якого складений 14 травня 2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, вимоги якого були уточнені (а.с. 52 - 56), до Приватного підприємства Печинське , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Семереньки , про визнання недійсним договору оренди землі від 29 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Печинське щодо передачі в оренду земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_1 , який зареєстровано у відділі Держкомзему Тростянецького району Сумської області 27 грудня 2012 року за № 512250000401968 зі строком дії на 10 років та зобов`язання повернути йому земельну ділянку площею 2,8389 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0,31 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташовані на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 29 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Печинське щодо передачі в оренду земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстровано у відділі Держкомзему Тростянецького району Сумської області 27 грудня 2012 року за № 512250000401968 зі строком дії на 10 років.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,8389 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0,31 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , які розташовані на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки на користь ОСОБА_1 704 грн 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки на користь держави судовий збір у сумі 704 грн 80 коп.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ Агрофірма Семереньки оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі товариство, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зокрема, відповідач в апеляційній скарзі послався на те, що єдиною підставою, на якій ґрунтується рішення суду про задоволення позовних вимог, є визнання судом того факту, що оспорюваний договір не підписувався позивачем. При цьому, на думку ТОВ Агрофірма Семереньки , судом не враховано тієї обставини, що товариство надало обґрунтовану відповідь про неможливість надати оригінал договору оренди землі, а надана копія договору є належним доказом укладення сторонами договору оренди землі та повинна прийматися до уваги. Крім того, заявник апеляційної скарги вказав, що протягом всього періоду дії спірного договору позивач отримував орендну плату, що свідчить про його обізнаність з обставинами існування спірного договору та про те, що він надав згоду на його виконання. До того ж, відповідач вважає, що позивач звернувся з даним позовом за межами строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Також, товариство зауважило і про те, що позбавлення відповідача права оренди землі після існування кількох років фактичних орендних відносин, проти яких позивач фактично не заперечував, свідчить про порушення принципу правової визначеності , оскільки орендар належним чином виконував свої зобов`язання перед орендодавцем, тому має право очікувати та розраховувати на збереження і на далі свого права оренди, яке встановлено договором і є обов`язковим для обох сторін. До того ж, відповідач вважає, що права позивача у даному випадку не порушені, тому відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди землі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що позивач не підписував договір оренди землі від 29 серпня 2012 року, тому, як вказав суд, його було укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним. Ураховуючи викладене, місцевий суд також вважав, що земельна ділянка підлягає поверненню позивачу з незаконного володіння відповідача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,15 га, з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 лютого 2011 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 12 серпня 2002 року (а.с. 9 - 11).

З відомостей про право власності/право постійного користування, які містяться в Державному земельному кадастрі вбачається, що право ПП Печинське на оренду земельної ділянки площею 2,8389 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстровано 01 квітня 2013 року, строк дії речового права - 5 років (зворот а.с. 10).

Із статуту ТОВ Агрофірма Семереньки , затвердженого протоколом загальних зборів учасників 12 лютого 2019 року, вбачається, що агрофірма є правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків ПП Печинське (а.с. 78 - 92).

16 квітня 2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до ПП Печинське , в якій просив не обробляти земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 у зв`язку з закінченням строку дії договору землі (а.с. 13).

Крім того, з наданої відповідачем копії договору оренди землі від 29 серпня 2012 року вбачається, що між ПП Печинське та позивачем було укладено договір оренди землі, за умовами якого останній передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 2,84 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 10 років, а 27 грудня 2012 року вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему за №512250000401968 (а.с.120-122).

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні місцевого суду, у вищевказаному договорі наявна помилка щодо розміру земельної ділянки, так як фактично відповідач орендує у позивача земельну ділянку площею 0,31 га, хоча кадастровий номер земельної ділянки у договорі, виходячи з пояснень представника позивача, вказаний правильно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він не підписував договір оренди землі від 29 серпня 2012 року, а тому волевиявлення на його укладення у нього не було.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 20 вересня 2018 року витребувано у відповідача два примірники договору оренди землі, укладені між позивачем та ОСОБА_1 , а також відомості що підтверджують виплату коштів за оренду землі ОСОБА_1 , в яких зберігаються вільні зразки підпису позивача, за період 2015 - 2018 р.р., додатковий договір до договору оренди землі та з Відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області оригінал договору оренди землі, який укладено між ОСОБА_1 та ПП Печинське та зареєстровано 01 квітня 2013 року (а.с. 15).

З листів Відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05 жовтня 2018 року за № 1281/111-18 та від 27 грудня 2018 року за №№ 1762/111-18, 1763/111-18 вбачається, що оригінал договору оренди землі, який укладено між ОСОБА_1 та ПП Печинське (кадастрові номера НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ) у відділі відсутній (а.с. 21, 65 - 66).

У судовому засіданні суду першої інстанції свідок - начальник відділу у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_3 пояснив, що у відділі на даний час не зберігаються примірники оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, з яких причин він пояснити не зміг. При цьому, для реєстрації договорів оренди у 2011 -2012 роках до відділу Держгеокадастру договори надавались представниками господарств (орендарів).

ПП Печинське повідомило суд про те, що в архіві відповідача відсутній укладений з позивачем оригінал договору оренди землі від 29 серпня 2012 року площею 0,31 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , у зв`язку з чим відсутня можливість виконати ухвалу суду про надання оригіналів документів (а.с. 57).

Ураховуючи, що оригінал договору оренди землі від 29 серпня 2012 року був відсутній, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості призначити по справі судову почеркознавчу експертизу для підтвердження чи спростування факту підписання ОСОБА_1 спірного договору, про що зазначено в мотивувальній частині оскарженого рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення сторін. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України йдеться про те, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначено у ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

У відповідності до ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Встановивши, що ОСОБА_1 заперечував факт підписання договору оренди землі від 29 серпня 2012 року та врахувавши, що відповідач не надав на вимогу суду оригінал спірної угоди, що свідчить про ухилення відповідача від надання вказаного договору, а також відсутність її примірника у відділі у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не спростував доводи позивача про відсутність його волевиявлення на укладання спірного договору оренди земельної ділянки.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 193/344/17 та від 03 липня 2019 року у справі № 193/345/17.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Агрофірма Семереньки надало обґрунтовану відповідь про неможливість надати суду оригінал спірного договору оренди земельної ділянки, а надана ним копія є належним доказом та повинна прийматись до уваги не заслуговують на увагу колегії суддів. Зокрема, копія договору оренди землі від 29 серпня 2012 року не є належним та допустимими доказом для підтвердження факту наявності вільного волевиявлення позивача на укладення спірного правочину та з огляду на положення ст.ст. 76, 95 ЦПК України, ураховуючи, що позивач ставить під сумнів відповідність поданої копії договору оригіналу, тому не може братися судом до уваги.

До того ж, ТОВ Агрофірма Семереньки не надало доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги стосовно того, що ним було узгоджено із власником земельної ділянки умови договору оренди землі, а саме щодо строку оренди землі, а також стосовно того, що відповідно до умов спірної угоди позивач отримував орендну плату, хоча останній отримання орендної плати за спірним договором заперечує.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Зокрема, із заяви позивача, відомостей про право користування земельною ділянкою вбачається, що по закінченню строку договору оренди землі, який був зареєстрований 01 квітня 2013 року та мав строк дії 5 років, орендодавець 13 квітня 2018 року звертався до орендаря з проханням не обробляти його земельну ділянку, так як має бажання самостійно господарювати на ній (а.с. 10, 13). Проте, відповідач вважає, що правомірно користується земельною ділянкою позивача відповідно до договору оренди землі від 29 серпня 2012 року.

Таким чином, ураховуючи, що про порушене право позивач дізнався лише у 2018 році, у зв`язку з чим строк позовної давності не пропустив.

Отже, за таких обставин справи та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність спірного правочину, так як він був укладений без волевиявлення позивача, тому не можна вважати, що товариство має право користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, який був зареєстрований 01 квітня 2013 року.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з квітня 208 року, тобто після закінчення строку договору оренди землі, позивач, як власник земельної ділянки був позбавлений права вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, оскільки нерухоме майно всупереч його волі перебуває у користуванні відповідача.

У ч. 1 ст. 216 ЦК України йдеться про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також погоджується і з висновком місцевого суду в частині наявності правових підстав про зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про задоволення позову також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 травня 2019 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 липня 2019 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: О.І. Собина

І.В. Орлов