Постанова від 24.07.2019 по справі 640/6227/15-ц

Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 640/6227/15-ц

провадження № 61-32453св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство Українська страхова компанія Гарант Авто , товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний автобусний парк - 888 ,

третя особа - Моторне транспортне страхове бюро України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Остапенком Дмитром Миколайовичем, на рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., від 22 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія Гарант Авто (далі - ПАТ УСК Гарант Авто ), товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний автобусний парк - 888 (далі - ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 ) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2014 року у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі транспортного засобу Neoplan 122 , номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ Міжнародний автобусний парк-888 , під керуванням ОСОБА_2 , який перебував з підприємством у трудових відносинах, та автомобіля Nissan Qashqai , номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням.

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2016 року вищевказану постанову скасовано із одночасним закриттям провадження на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначав, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 , йому завдано майнову шкоду у розмірі 275 349,63 грн.

Також йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 100 000 грн, яку він вважає достатньою та справедливою компенсацією за перенесені у зв`язку із ушкодженням здоров`я фізичний біль та страждання, оскільки він з 15 липня 2014 року по 23 липня 2014 року перебував на лікуванні у лікарні з діагнозом - рвана рана обличчя, у зв`язку з чим переніс пластичну операцію.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Neoplan 122 - ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 застрахована в ПАТ УСК Гарант Авто , до якої він звертався з заявою про виплату страхового відшкодування, яка залишена без задоволення, вважав, що з ПАТ УСК Гарант Авто на його користь підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн.

З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ УСК Гарант Авто на його користь страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн, а також стягнути з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 та ОСОБА_2 солідарно 226 349 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова у складі судді Зуб Г. А. від 02 лютого 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ УСК Гарант Авто на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 49 000 грн.

Стягнуто з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 на користь ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди 178 263 грн та 1 000 грн моральної шкоди.

У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 , який перебував з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 у трудових правовідносинах, пошкодженням автомобіля позивачу завдано майнову та моральну шкоду, а тому дійшов висновку про те, що з власника транспортного засобу Neoplan 122 - ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 на користь позивача підлягають стягненню 178 263 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн, оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 застрахована в ПАТ УСК Гарант Авто .

При цьому суд зазначив, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, він має довести лише факт заподіяння йому такої шкоди відповідачем та її розмір.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 на користь ОСОБА_5 178 263 грн на відшкодування майнової шкоди, 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 1 782 грн судових витрат скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_5 в цій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 та відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів, що ОСОБА_6 перебував з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 у трудових відносинах та є винним у ДТП, а також не довів, що автомобіль, за участі якого сталася ДТП, належить ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 , а тому дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково стягнув майнову та моральну шкоду з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду, справу направити на новий судовий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні його вимог до ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази приналежності ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 транспортного засобу, за участі якого сталася ДТП, не встановив власника вказаного автомобіля. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою положення статей 33-35 ЦПК України 2004 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 липня 2014 року у м. Харкові на перехресті кільцевої дороги та вул. Командарма Корка сталася ДТП, за участю транспортного засобу Neoplan 122 , номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Nissan Qashqai , номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2016 року постанова Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2014 року скасована, провадження у справі закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності.

Автомобіль Nissan Qashqai , номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_7 , яка надала довіреність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на експлуатування та розпорядження вказаним автомобілем, а останній в свою чергу в порядку передоручення надав довіреність позивачу на вказаний автомобіль.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Щодо вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_2 , як винної особи у ДТП, та ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 , як особи, з якою ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, солідарно майнову та моральну шкоду.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Отже, у разі установлення, що особа, з вини якої завдано шкоду, перебуває у трудових відносинах з юридичною особою та заподіяла шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, кошти на відшкодування майнової та моральної шкоди стягуються саме з цієї юридичної особи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебував з ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 у трудових відносинах, а також доказів того, що власником транспортного засобу Neoplan 122 , номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ Міжнародний автобусний парк-888 .

При цьому, всупереч вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції не сприяв сторонам в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, зокрема, не роз`яснив сторонам їх право звернутись до сервісного центру МВС України щодо визначення власника транспортного засобу.

Разом із тим, дійшовши висновку про відсутність підстав для покладення на ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 обов`язку з відшкодування майнової та моральної шкоди, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, також просив стягнути майнову та моральну шкоду з ОСОБА_2 .

У справі, що переглядається, установлено, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2016 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2014 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 959965 від 06 серпня 2014 року, складений відносно ОСОБА_2 інспектором ВОМ ДТП УДАІ ГУМВС України в Харківській області Котовчихиним А. В., не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки в ньому відсутній підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, запис про її відмову від підписання протоколу, а висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 порушень вимог ПДР України є необґрунтованим.

Також у вказаній постанові зазначено, що у зв`язку з закінченням визначеного статтею 38 КУпАП строку притягнення до адміністративної відповідальності, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість учасників ДТП, що не позбавляє останніх можливості надавати докази своєї невинуватості у вчиненні ДТП у разі розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Вказуючи на те, що саме позивач має надати докази, які підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, апеляційний суд не врахував, що сторонами не заперечувався факт ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля під керуванням позивача, не встановив, з чиєї вини сталася вказана ДТП та фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов`язків щодо з`ясування вказаних обставин.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що, відмовивши у позові, апеляційний суд тим самим спір по суті не вирішив, право позивача на судовий захист, гарантований йому статтями 55, 124 Конституції України та передбачений статтями 3, 4 ЦПК України 2004 року, не забезпечив, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконав.

Щодо стягнення страхового відшкодування

Стягуючи з ПАТ УСК Гарант Авто на користь позивача страхове відшкодування, суд першої інстанції виходив із того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Neoplan 122 - ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 застрахована в ПАТ УСК Гарант Авто .

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Разом із тим, матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Neoplan 122 застрахована в ПАТ УСК Гарант Авто .

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд, дійшовши висновку про відсутність підстав для покладення на ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 обов`язку з відшкодування майнової та моральної шкоди, залишив поза увагою, що суд першої інстанції, стягуючи з ПАТ УСК Гарант Авто на користь позивача страхове відшкодування, виходив саме із того, що власником транспортного засобу Neoplan 122 є ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 , з яким у трудових відносинах перебуває ОСОБА_2 .

Вказуючи на те, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ УСК Гарант Авто не оскаржувалось, а тому його законність та обґрунтованість в апеляційному порядку не перевірялись, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 у своїй апеляційній скарзі визначив межі оскарження судового рішення, зокрема щодо стягнення з ПАТ УСК Гарант Авто страхового відшкодування.

Отже, переглядаючи рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ТОВ Міжнародний автобусний парк - 888 , суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ УСК Гарант Авто .

Крім того, суд не з`ясував питання щодо ліквідації юридичної особи - ПАТ УСК Гарант Авто та повноважень МТСБУ.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може бути визнано таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_10 , задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець