Постанова

від 10.07.2019 по справі 294/1170/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

місто Київ

справа № 294/1170/14-ц

провадження № 61-8546св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року у складі судді Леська М. О. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Заполовського В. Й., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 15 серпня 2014 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та усунення перешкод у користуванні житлом. Позовні вимоги позивач неодноразово змінювала та уточнювала, просила:

1) виділити у користування ОСОБА_1 ізольовану житлову кімнату, приміщення 4, площею 7, 8 кв. м, приміщення 7, площею 17, 7 кв. м, виділити в користування ОСОБА_2 ізольовану житлову кімнату приміщення 6, площею 11, 8 кв. м, залишити в загальному користуванні підсобні приміщення: коридор, кухню, кладову, ванну кімнату, вбиральню;

2) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловими та підсобними приміщеннями квартири АДРЕСА_1 ;

3) визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно: трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобільний причіп ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ; автомобіль Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ;

4) визнати за позивачем та відповідачем право власності на зазначене майно по 1/2 частині за кожним;

5) розділити в натурі зазначене майно таким чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на інше майно, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобільний причіп ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ; автомобіль Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ;

6) припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

7) припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на інше майно, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобільний причіп ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ; автомобіль Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ;

8) присудити відповідачу грошову компенсацію з депозитного рахунку суду у разі невідповідності вартості спірного майна ідеальним часткам сторін.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що у період шлюбу нею та ОСОБА_2 набуто у спільну власність зазначене майно. Вважала, що запропонований спосіб поділу майна є обґрунтованим, оскільки з нею залишається проживати дочка, а ОСОБА_2 переходить у власність будинок та основна частина майна, а отже, відповідач забезпечений житлом.

Стислий виклад зустрічного позову

ОСОБА_2 12 листопада 2014 року подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , у подальшому уточнений, у якому заявлено такі зустрічні позовні вимоги:

1) поділити майно, набуте ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_1 , з припиненням права спільної сумісної власності, виділивши ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 434 500, 00 грн, та автомобіль Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , вартістю 119 389, 45 грн;

2) виділити ОСОБА_1 причіп марки ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , вартістю 8 732, 00 грн; автомобіль ГАЗ-2752114, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , вартістю 50 401, 20 грн; житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та земельну ділянку площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною вартістю 195 100, 00 грн; земельну ділянку, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 40 100, 00 грн;

3) присудити ОСОБА_1 129 778, 12 грн, що є грошовою компенсацією за її частку у спільному майні подружжя, які будуть внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду;

4) визнати за ОСОБА_2 право приватної особистої власності на виділене йому рухоме та нерухоме майно.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року, первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно:

трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

автомобіль Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ;

автомобільний причіп ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля

Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобільного причепа ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .

Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобіля Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

Визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину автомобільного причепа ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 з депозитного рахунку Чуднівського районного суду Житомирської області внесену нею суму у розмірі 2 999, 00 грн, згідно з заявою на переказ готівки від 09 грудня 2015 року № 115.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що сторони в судовому засіданні визнали, що усе спірне майно придбано ними за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Спір між сторонами існує лише з приводу розподілу зазначеного майна. Судом встановлено відсутність згоди відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на отримання грошової компенсації за його частку у спільному майні подружжя, тому в цій частині вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають і сума, внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду у розмірі 2 999, 00 грн, має бути їй повернута. Суд не з`ясовував наявність згоди відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації за її частку у спільному майні подружжя, оскільки позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 сума грошової компенсації у розмірі 129 778, 12 грн так і не була внесена на депозитний рахунок суду.

Враховуючи, що автомобіль ГАЗ 2752-114, реєстраційний номер НОМЕР_7 , ОСОБА_1 відчужено третій особі - добросовісному набувачеві, суду не подано доказів, що ОСОБА_2 такий правочин оспорювався та був визнаний недійсним, сторонами не заявлено вимог про поділ грошей, отриманих за цим договором, тому у цьому процесі суд не з`ясовує, чи було вчинено такий правочин в інтересах сім`ї, та, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині, оскільки автомобіль ГАЗ 2752-114, реєстраційний номер НОМЕР_7 , на час розгляду справи не перебуває у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , натомість власником цього автомобіля є стороння особа.

Апеляційний суд додатково зазначив, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила припинити право власності відповідача на спірну квартиру на підставі положень статті 365 ЦК України та погодилась сплатити компенсацію за відступ від належної йому частки у спільному сумісному майні в розмірі 2 999, 00 грн, яка була внесена нею на депозитний рахунок Чуднівського районного суду Житомирської області. Проте відповідач категорично заперечує проти отримання грошової компенсації, а підстави для примусового припинення його права власності на спірну квартиру згідно з вимогами статті 365 ЦК України відсутні. Розмір належної відповідачеві частки у спірній квартирі не може вважатись незначним, оскільки він є власником 1/2 її частини, а припинення права власності на житлове приміщення завдасть відповідачеві істотної шкоди, оскільки позбавить його житла. Посилання позивача на ту обставину, що запропонований нею спосіб поділу майна враховуватиме як її інтереси, так й інтереси ОСОБА_2 , є безпідставним, оскільки житловий будинок АДРЕСА_3 , незакінчений будівництвом (без внутрішніх робіт).

ОСОБА_1 погодилась з оцінкою вартості житлового будинку, яка міститься у звіті, проте заперечувала ту обставину, що будинок незакінчений будівництвом, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу вони придбали прийнятий в експлуатацію житловий будинок. Судом роз`яснено ОСОБА_1 її право на звернення до суду із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, проте вона відмовилась скористатись цим правом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у травні 2016 року, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна в натурі, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин правила статті 365 ЦК України та статті 71 СК України, на які посилалася заявник як на правові підстави свого позову. На переконання заявника, варіант поділу майна, запропонований у первісному позові, не завдає шкоди інтересам відповідача, оскільки до нього переходить право особистої власності на житловий будинок, дві земельні ділянки, автомобіль та причіп. Заявник виконала вимоги статті 365 ЦК України щодо внесення на депозитний рахунок грошових коштів - вартості частки майна, що підлягає компенсації відповідачу. У частині висновків судів про те, що житловий будинок непридатний для проживання, оскільки є об`єктом незавершеного будівництва, то ОСОБА_1 зазначила, що такі висновки є помилковими, оскільки зроблені лише на підставі заперечень відповідача, не підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість заявник надала суду докази на спростування таких доводів, зокрема, правовстановлюючі документи на будинок, технічний паспорт, довідки тощо.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 21 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна в натурі. Рішення судів в іншій частині позовних вимог за межами доводів касаційної скарги не перевіряються.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони з 19 жовтня 2002 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали таке майно: квартиру АДРЕСА_4 на АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , вартістю 434 500, 00 грн; житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , з господарськими будівлями, а також земельну ділянку, площею 0, 1508 га, призначену для обслуговування житлового будинку, розташовану за зазначеною адресою, загальною вартістю 195 100, 00 грн; земельну ділянку, площею 0, 1430 га, розташовану в АДРЕСА_3 , яка призначена для ведення особистого селянського господарства, вартістю 40 100, 00 грн; автомобільний причіп ШЗК 06 Турист, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 8 732, 00 грн; автомобіль Mersedes Benz Vito 111CDI, державний номерний знак НОМЕР_5 , кузов WDF НОМЕР_9 , 2004 року випуску, вартістю 184 570, 00 грн.

Право власності на зазначене майно зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 .

Сторони в судовому засіданні визнали, що усе спірне майно було придбано ними за час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини 1, 2, 4 статті 71 СК України).

Відповідно до частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ майна в натурі, суди першої та апеляційної інстанцій не вирішили спір по суті, оскільки метою звернення до суду з позовом був розподіл майна подружжя для забезпечення окремого проживання чоловіка та дружини, самостійного користування частиною спільного майна, враховуючи неприязні стосунки між ними.

В оцінці доводів касаційної скарги, правильності оскаржуваних судових рішень Верховний Суд врахував, що основним завданням суду під час вирішення спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку.

Висновки апеляційного суду про те, що житловий будинок, який заявник просила виділити ОСОБА_2 , непридатний для проживання не ґрунтуються на матеріалах справи, суперечить наявним у матеріалах справи правовстановлюючим документам на житловий будинок, право власності на який зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Встановивши, що між сторонами існує спір щодо поділу майна, суди з урахуванням норм матеріального права мали вирішити питання про поділ майна в натурі та в разі необхідності компенсувати одному з подружжя вартість частки у спільному майні подружжя.

Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила розділити спільне майно подружжя в натурі у такий спосіб: визнати за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на інше майно, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1508 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 1430 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобільний причіп ШЗК 06 Турист, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 ; автомобіль Mercedes-Benz Vito 111CDI, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 . Припинити право спільної сумісної власності на розподілене майно та у разі невідповідності вартості спірного майна ідеальним часткам сторін присудити відповідачу грошову компенсацію з депозитного рахунку суду.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду 2 999, 00 грн.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України. Положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували, не дослідили питання можливості поділу в натурі спільного майна подружжя, не надали оцінку наявним у матеріалах справи звітам про вартість майна та наявності підстав для компенсації вартості частки у майні у разі відступлення від рівності часток під час поділу спільного майна.

Також Верховний Суд врахував, що з моменту провадження оцінки вартості майна у справі минуло майже п`ять років, обставини справи, що мають істотне значення для правильного її вирішення, могли змінитися, а тому підлягають перевірці судом апеляційної інстанції під час нового розгляду.

Одночасно Верховний Суд врахував, що судом першої інстанції вирішено не всі позовні вимоги, які були заявлені позивачем під час розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 не відмовлялась від попередніх позовних вимог, а лише уточнювала та збільшувала їх. Заяви про відмову від позовних вимог чи залишення їх без розгляду відсутні у матеріалах справи.

Висновки за наслідком розгляду касаційної скарги

Не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а також не перевіривши доводи позивача про можливість здійснення поділу майна в натурі, суди першої та апеляційної інстанцій передчасно зробили висновок про відсутність підстав для поділу майна подружжя.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи встановлення неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, враховуючи відсутність у суду касаційної інстанції права самостійно досліджувати докази у справі, Верховний Суд зробив висновок про обґрунтованість вимог касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових рішень з направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 травня 2016 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна в натурі скасувати, направити в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко