Постанова

від 18.07.2019 по справі 910/8287/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа№ 910/8287/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Суліма В.В.

Пашкіної С.А.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - Семенчук М.А.

відповідача-1 - Щербатий П .П.

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2019 р. (повне рішення складено 01.02.2019 р.)

у справі № 910/8287/18 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр"

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Національне антикорупційне бюро України звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр" про визнання недійсним договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюваний договір № 21/12/15 від 21.12.2015 р., який був укладений між відповідачами, не відповідає положенням ч. ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України та суперечить ст. 658 ЦК України, у зв`язку з чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2019 р. у справі № 910/8287/18 у задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Національне антикорупційне бюро України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідач-2 не був власником проданого за спірним договором товару, спірний договір не підписувався директором ТОВ Компанія Суфрієр , в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження схвалення уповноваженою особою ТОВ Компанія Суфрієр оспорюваного договору, відтак вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 р. апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України у справі № 910/8287/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8287/18 та призначено її до розгляду на 02.04.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/794/19 від 01.04.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8287/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8287/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Мартюк А.І.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 р. справу № 10/8287/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та відкладено її розгляд до 07.05.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1141/19 від 07.05.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Власова Ю.Л. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8287/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8287/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 р. справу № 910/8287/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначене судове засідання 07.05.2019 р. з`явилися представники позивача і відповідача-1 та надали суду пояснення по суті апеляційної скарги. Судом оголошено перерву у розгляді справи до 04.06.2019 р.

У судовому засіданні 04.06.2019 р. продовжено розгляд апеляційної скарги, а представники позивача та відповідача-1 надали додаткові пояснення. Судом оголошено перерву у розгляді справи до 02.07.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1848/19 від 01.07.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8287/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8287/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 р. справу № 910/8287/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У призначеному засіданні суду оголошено перерву до 18.07.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2195/19 від 17.07.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8287/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8287/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 18.07.2019 р., представник відповідача-2 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розумного строку розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.12.2008 р. між Міністерством оборони України (далі - комітент) та Корпорацією "Укрінмаш" (далі - комісіонер) укладено договір комісії № 225/4/157-08ВР (щодо відчуження та реалізації військового майна на внутрішньому ринку) (далі - договір комісії).

Відповідно до п. 1.1 договору комісії комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку військового майна Збройних Сил України (спецвироби) згідно із специфікацією спецвиробів (додаток № 1), які передаються комітентом комісіонеру для реалізації покупцю на умовах поставки EXW військові частини А0297 (м. Київ), А3796 (м. Київ), відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Згідно з п. 2.1 договору комісії найменування, категорія та кількість спецвиробів, які передаються для реалізації за цим договором, повинні відповідати додатку № 1 до цього договору.

Як передбачено п. 4.1 договору комісії загальна сума цього договору встановлюється у розмірі 1758201,73 грн та становить залишкову вартість спецвиробів, зазначену у п. 1.1 додатку № 5 до договору і у відомості визначення залишкової вартості (додаток № 4 до цього договору).

Додатком № 1 до договору комісії сторони визначили найменування спецвиробів, їх модель, марку та номер, вказали рік виготовлення кожного спецвиробу, його категорію, залишкову вартість, сплановану ціну реалізації.

28.10.2009 р. між Міністерством оборони України (далі - комітент) та Корпорацією "Укрінмаш" (далі - комісіонер) укладено договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна (на внутрішньому ринку) № 270/4/157-09ВР (далі - договір комісії про відчуження).

Відповідно до п. 1.1 цього договору комітент доручає комісіонеру, а комісіонер бере на себе зобов`язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені, в інтересах комітента та за рахунок останнього договір з покупцем на реалізацію на внутрішньому ринку надлишкового військового майна Збройних Сил України (майно) згідно із специфікацією майна (додаток № 1), яке передаються комітентом комісіонеру для реалізації покупцю на умовах поставки EXW військові частини А0297 (м. Київ), відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Відповідно до п. 2.1 договору комісії про відчуження номенклатура, категорія, кількість, якість та комплектність майна, що передається для реалізації за цим договором, визначені у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору загальна сума цього договору встановлюється у розмірі 1329052,91 грн. Загальна сума договору - залишкова вартість зазначеного у додатку № 1 майна, розмір якої підтверджується відомостями визначення залишкової вартості майна.

Додатком № 1 до цього договору сторони визначили найменування спецвиробів, їх модель, марку та номер, вказали рік виготовлення кожного спецвиробу, його категорію, залишкову вартість, сплановану ціну реалізації.

На виконання умов договору комісії № 225/4/157-08ВР від 24.12.2008 р. і договору комісії про відчуження та реалізацію військового майна № 270/4/157-09ВР від 28.10.2009 р., комітентом було передано, а комісіонером прийнято спецвироби - двигуни, а саме: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_1 , НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_2 , НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_3 , НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_4 , НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_5 , що підтверджується актами прийому-передачі майна, а також з актами про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за договором комісії № 225/4/157-08ВР від 24.12.2008 р.

21.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр" (далі - постачальник) було укладено договір № 21/12/15 (далі - договір № 21/12/15).

Відповідно до п. 1.1 договору № 21/12/15 постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікаціях (далі - продукція) на умовах та в строки, передбачені договором. Продукція постачається для відновлення боєздатності бронетанкової техніки військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції (АТО) на території Луганської та Донецької областей.

Як передбачено п. 2.1 договору № 21/12/15, кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

У специфікації № 1 до договору № 21/12/15 сторони зазначили, що продукцією, яка постачається за вказаним договором, є двигуни В-46-6 у кількості 40 одиниць, загальною вартістю 15500000,00 грн.

Так, відповідач-2 здійснив поставку відповідачу-1 двигунів В-46-6 у кількості 40 штук на суму 15500000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РТГ00000021 від 28.12.2015 р.

В свою чергу, за отриманий товар відповідач-1 сплатив відповідачу-2 грошові кошти у загальному розмірі 15500000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжним дорученням № 67 від 28.12.2015 р. на суму 3500000,00 грн, платіжним дорученням № 68 від 29.12.2019 р. на суму 7000000,00 грн, платіжним дорученням № 78 від 30.12.2015 р. на суму 3000000,00 грн та платіжним дорученням № 82 від 05.01.2016 р. на суму 2000000,00 грн.

28.12.2015 р. між Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" (далі - постачальник) укладено договір № 28/12/15 (далі - договір № 28/12/15).

Відповідно до п. 1.1 договору № 28/12/15 постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях (продукція), які є невід`ємними частинами договору, на умовах та в строки, передбачені договором. Продукція постачається для відновлення боєздатності бронетанкової техніки військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції (АТО) на території Луганської та Донецької областей.

Згідно з п. 2.1 договору № 28/12/15 кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

У специфікації № 1 до цього договору сторони зазначили, що продукцією, яка постачається за вказаним договором, є двигуни В-46-6 у кількості 40 одиниць, загальною вартістю 26400000,00 грн; КП ліва 175.48.002сб-3 у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 620000,00 грн та КП права 17548001сб-3 у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 620000,00 грн.

28.12.2015 р. між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод" (далі - постачальник) укладено договір № 342/316/42 про закупівлю за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику до бронетанкової техніки спеціального призначення танки та інші бойові самохідні броньовані транспортні засоби й частини до них (30.40.1) (запасні частини та комплектуючі до бронетанкового озброєння і техніки) (3 найменування) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити продукцію. Продукція постачається для відновлення боєздатності бронетанкової техніки військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції (АТО) на території Луганської та Донецької областей.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 28560000,00 грн.

У специфікації до договору сторони погодили, що продукцією, яка постачається за вказаним договором, є двигуни В-46-6 у кількості 40 одиниць, загальною вартістю 27200000,00 грн; КП ліва 175.48.002сб-3 у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 680000,00 грн та КП права 175.48.001сб-3 у кількості 2 одиниць, загальною вартістю 680000,00 грн.

На думку позивача, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр" договір № 21/12/15 від 21.12.2015 р. не відповідає вимогам ч. ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України та ст. 658 ЦК України.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як передбачено ч. ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинне законодавство не визначає коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними. Крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Так, позивачем у даній справі є Національне антикорупційне бюро України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Статтею 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначені обов`язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо: здійснення оперативно-розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів; здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", в редакції чинній до 05.06.2019 р., Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином не обґрунтовано, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення спірного договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр", не обґрунтовано наявності ознак корупційного діяння (в розумінні Закону України "Про запобігання корупції") при укладенні між товариствами договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р., не обґрунтовано та не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваним договором та виконанням Національним антикорупційним бюро покладених на нього завдань та (або) обов`язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Після укладення між відповідачами оспорюваного договору в подальшому майно (двигуни), яке було предметом договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р., було продано Державному підприємству "Львівський бронетанковий завод" за договором № 28/12/15 від 28.12.2015 р. та в кінцевому результаті до Міністерства оборони України за договором № 342/316/42 від 28.12.2015 р.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування кримінального провадження від 21.11.2016 р. № 52016000000000439 відкрито за фактом розтрати грошових коштів державного бюджету України шляхом зловживання службовим становищем в особливо великому розмірі на загальну суму 28560000,00 грн службовими особами Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" та іншими особами у ході закупівлі комплектуючих (запчастин) до бронетехніки за договором № 342/3/6/42 від 28.12.2015 р., який було укладено між Міністерством оборони України та Державним підприємством "Львівський бронетанковий завод".

Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 21.11.2016 р. № 52016000000000439 було призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок експертів № 12024/12025/16-32 від 12.10.2016 р., в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі "постачальник" у рядку "директор" на останньому аркуші договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р. виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2 у графі "постачальник" у рядку "директор" у додатку № 1 до оспорюваного договору "специфікація №1" виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Вбачається, що договір № 21/12/15 від 21.12.2015 р. та специфікація № 1 до нього скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр".

Крім того, встановлено, що відповідно до видаткової накладної № РТГ00000021 від 28.12.2015 р. на суму 15500000,00 грн відповідач-2 поставив відповідачу-1 двигуни В-46-6 у кількості 40 штук.

Вказана накладна містить підпис директора відповідача-2 - ОСОБА_2 , стосовно якої відсутні докази про те, що вказаний підпис вчинено іншою особою, та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр".

Також доведено, що за отриманий товар відповідач-1 сплатив відповідачу-2 грошові кошти у загальному розмірі 15500000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжним дорученням № 67 від 28.12.2015 р. на суму 3500000,00 грн, платіжним дорученням № 68 від 29.12.2019 р. на суму 7000000,00 грн, платіжним дорученням № 78 від 30.12.2015 р. на суму 3000000,00 грн та платіжним дорученням № 82 від 05.01.2016 р. на суму 2000000,00 грн.

Отже, наступне схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр" оспорюваного правочину шляхом відвантаження товару відповідачу-1, прийняття грошових коштів за вказаний товар та проставлення печатки відповідача-2 на договорі, специфікації, видатковій накладній унеможливлюють визнання недійсним договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р.

Стосовно доводів позивача про те, що оспорюваний договір суперечить ст. 658 ЦК України, оскільки право продажу товару належить власникові товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр" не було власником товару, проданого за оспорюваним договором, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , допит яких проведено в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 21.11.2016 р. № 52016000000000439, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

В матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази на підтвердження вказаних доводів (зокрема, відсутній правовстановлюючий документ, з якого вбачається, що товар належав іншій особі).

При цьому, як вбачається з п. 2.3 договору № 342/316/42 від 28.12.2015 р. Міністерство оборони України придбало у Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" продукцію, яка за специфікацією повинна бути новою, що не перебувала у використанні.

З договору комісії № 225/4/157-08ВР від 24.12.2008 р. та договору комісії № 270/4/157-09ВР від 28.10.2009 р., укладених між Міністерством оборони України та Корпорацією "Укрінмаш", не вбачається, що предметом договору є нові, або ті, які були у використанні двигуни.

Водночас, специфікаціями до вказаних договорів вказано детальний перелік обладнання із зазначенням їх номерів (НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_1 , НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, Ю880200047, НОМЕР_14, НОМЕР_15, Ю880300140, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_4 , НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_5).

Разом з цим, договір № 21/12/15 від 21.12.2015 р. та наступні договори (договір № 28/12/15 від 28.12.2015 р. та договір № 342/316/42 від 28.12.2015 р.) такого детального переліку не містять, а містять лише інформацію про те, що продається майно - двигуни В-46-6 в кількості 40 одиниць.

З наданих суду доказів не вбачається за можливе встановити, що саме конкретні двигуни (НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_1 , НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_2 , НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_3 , НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, НОМЕР_23, НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_4 , НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_5 ), які були продані Міністерством оборони України на користь Корпорації "Укрінмаш" за договором комісії № 225/4/157-08ВР від 24.12.2008 р. та договором комісії № 270/4/157-09ВР від 28.10.2009 р., були предметом продажу за оспорюваним договором та наступними договорами - договором № 28/12/15 від 28.12.2015 р. та договором № 342/316/42 від 28.12.2015 р.

Отже відсутні правові підстави для визнання недійсним договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Булет Лайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Суфрієр".

До того ж варто зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 05.06.2019 р. № 4-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 р. № 1698-VII, відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право "за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України".

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 р. № 4-р(ІІ)/2019 положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 р. № 1698-VII визнано неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення закріплено у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Таким чином, пункт 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014 р. № 1698-VII втратив чинність лише з 05.06.2019 р., а до того мав юридичну силу, при цьому позов у даній справі Національним антикорупційним бюро України подано 25.06.2018 р., а рішення судом першої інстанції було прийнято 23.01.2019 р.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання недійсним договору № 21/12/15 від 21.12.2015 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище та відхиляються колегією суддів як недоведені.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2019 р. у справі № 910/8287/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Національного антикорупційного бюро України задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2019 р. у справі № 910/8287/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Національне антикорупційне бюро України.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 30.07.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Сулім

С.А. Пашкіна