Постанова

від 31.07.2019 по справі 910/13824/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. Справа№ 910/13824/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року (дата

підписання повного тексту 03.05.2019 року)

у справі № 910/13824/18 (суддя: Зеленіна Н.І.)

за позовоТовариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ"

про стягнення 183 143,99 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 256 521,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №КВ-18/238 з відстрочкою платежу від 25.07.2018 року в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

29.11.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості (37936,32 грн).

Крім того, 17.01.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості (15000,00 грн).

Також, 20.01.2019 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості (5185,57 грн +10000,00 грн).

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" своїм рішенням від 24.04.2019 року (повний текст складено 03.05.2019 року) та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" 138 982, 32 грн. заборгованості, 10 844,57 грн пені, 10 215,66 грн 36 % річних, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 23 101,44 грн - закрив провадження.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 96 949 грн 40 коп, основної заборгованості за договором поставки, в решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Також, скаржник зазначив, що судом першої інстанції не були враховані всі платіжні доручення за якими погашалась основна заборгованість, зокрема, платіжне доручення від 27.07.2018 року на суму 21019,96 грн, від 08.08.2018 року на суму 37936,32 грн, тощо.

Разом з цим скаржник зазначив, що зі сторони відповідача до суду були надані письмові докази часткового виконання своїх зобов`язань перед позивачем, водночас судом не було проведено повного та об`єктивного судового розгляду, дослідження і перевірки наданих доказів, в удовому рішенні не було наведено мотивів відхилення окремих обставин, на які посилається відповідач, внаслідок чого суд дійшов до висновків які не відповідають обставинам справи, зокрема щодо суми заборгованості станом на день прийняття рішення та правильності обрахування процентів і річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року справу № 910/13824/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі № 910/13824/18 залишив без руху своєю ухвалою від 03.06.2019 року.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції належні докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 643,00 грн, шляхом подання відповідної заяви.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі № 910/13824/18 своєю ухвалою від 25.06.2019 року.

06.05.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній погоджується з твердженням скаржника, що під час розгляду справи відповідача неодноразово перед слуханням справи здійснював оплати, проте, зазначає, що в зв`язку з оплатами позивач неодноразово подавав клопотання про зменшення позовних вимог. Загальна сума заборгованості на час надання цього заперечення складає 138982,32 грн, що відповідає судовому рішенню.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 25.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" (покупець) було укладено договір поставки №КВ-18/238 з відстрочкою платежу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власністю покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід`ємними частинам цього договору, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Згідно з видатковими накладними №№78150 від 27.07.2018 року, 82889, 83069 від 08.08.2018 року, 83504, 83662 від 09.08.2018 року, 86429 від 16.08.2018 року, 88641 від 252.08.2018 року (наявні в матеріалів справи) позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 235460,79 грн.

Відповідно до п. п. 7.1., 7.2., 7.3. договору, ціна та загальна вартість товару встановлюється згідно видаткових накладних на товар. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається в залежності від зміни курсу Євро до гривні на Міжбанку на момент закриття торгів у день, попередній дню оплати. Вартість поставленого товару підлягає коригуванню без додатково погодження між сторонами, якщо на день оплати сталося збільшення курсу на Міжбанку гривні до Євро від 2% та вище, що призвело до знецінення гривні.

Згідно п. 7.4. договору, строк оплати кожної окремої партії товару становить 14 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю та підписання видаткової накладної.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач поставлений за договором товар у встановлений п. 7.4. договору строк не оплатив, чим допустив наявність заборгованості перед позивачем.

Так, станом на 20.02.2019 року сума заборгованості відповідача складала 162083,76 грн, що підтверджується матеріалами справи та відображено позивачем у клопотаннях про зменшення позовних вимог від 29.11.2018 року, 17.01.2019 року та 20.02.2019 року.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийняв платіжні доручення, зокрема, від 10.08.2018 року на суму 21019,96 грн, від 16.10.2018 року на суму 5225,24 грн, від 17.12.2018 року на суму 15000,00 грн, від 23.01.2019 року на суму 5185,47 грн, від 19.02.2019 року на суму 10000,00 грн, оскільки, останні були відображені в заявах про зменшення позовних вимог та прийняті судом першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач під час розгляду справи платіжними дорученнями №314 від 01.04.2019 року та №320 від 02.04.2019 року сплатив частину заборгованості на суму 23 101,44 грн.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку зі сплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 23 101,44 грн, провадження у справі в цій частині належить закрити.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції платіжного доручення від 27.07.2018 року на суму 21019,96 грн, а визначена скаржником оплата від 08.08.2018 року на суму 37936,32 грн, була здійснена 16.10.2018 року платіжним дорученням №788, копію якого позивач надав до матеріалів справи з клопотанням про зменшення позовних вимог, яке було задоволено судом.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, несплаченою відповідачем залишилась сума заборгованості у розмірі 138 982,32 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 138 982,32 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10844,57 грн пені та 10215,66 грн 36 % річних, колегія суддів відзначає наступне.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.2. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов`язань, яка нараховується до повної сплати суми боргу.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Північний апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені та 36 % річних, погоджується з розрахунком позивача та висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 844,57 грн пені та 10215,66 грн. 36 % річних.

З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ВІЖИН ПРІНТ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі №910/13824/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/13824/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко