Постанова

від 31.07.2019 по справі 904/596/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 року м.Дніпро

Справа № 904/596/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 (ухвалене суддею Манько Г.В., повне рішення складено 15.04.2019) у справі № 904/596/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії"

про стягнення 28 756 грн. 83 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" на свою користь основного боргу в сумі 22 734 грн. 18 коп., пені у сумі 4 089 грн. 66 коп., інфляційних втрат у сумі 1 536 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 396 грн. 14 коп.

Позовну заяву обґрунтовано тими обставинами, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором поставки № 875/16 від 29.09.2016 щодо оплати поставленого товару.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у цій справі позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД" заборгованість у сумі 22 734 грн. 18 коп., пеню у сумі 4 089 грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 1 536 грн. 85 коп., 3% річних у сумі 396 грн. 14 коп., судовий збір в сумі 1921 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що відповідач за поставлений товар станом на 08.02.2019 за договором поставки № 875/16 від 29.09.2016 року має прострочену заборгованість у розмірі 22 734, 18 гривень. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з умов пункту 7.4. договору, яким встановлено, що у разі наявності заборгованості за отриманий товар відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення (з моменту підписання видаткової накладної), за кожен день затримки від суми заборгованості. Вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом задоволені, враховуючи приписи частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, з урахуванням поданої 03.06.2019 заяви, Товариство просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі № 904/596/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД" сум пені та 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення 3 963, 53 грн. - пені та 332, 60 грн. - 3% річних.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивач помилково обчислює строк прострочення оплати. Відповідач вказує, що згідно п. 5.2. Договору поставки встановлено строк оплати: протягом двох банківських днів з моменту виставлення Покупцю відповідного рахунку-фактури. Проте, до позовної заяви Позивачем не додано копій відповідних рахунків-фактур, що свідчить про відсутність доказів часу виставлення таких рахунків.

На думку відповідача, строк для оплати є таким: дата отримання товару + 2 банківських дні, що означає, що прострочення настає з третього дня. Так, відповідач вказує, що з видаткової накладної № 3236 від 11.07.2018 вбачається, що датою отримання товару є 12.07.2018 року, а тому строк на оплату є таким: 12.07.2018 року + 2 банківські дні. 12.07.2018 року (четвер), 1-й банківський день - це п`ятниця 13.07.2018 року, а 2- й банківський день - це понеділок 16.07.2018 року. Таким чином, прострочення починається з 17.07.2018 року, а не з 12.07.2018 року, як зазначено позивачем. Кінець строку визначено позивачем - 11.01.2019 року. Таким чином, за період 17.07.2018 - 11.01.2019 всього 178 днів прострочення.

Виходячи з цього, відповідач вважає, що правильним розрахунком пені є наступний:

22 734,18 грн. Х подвійну облікову ставку НБУ (35,75% - середньозважена за період) X 178 днів = 3 963,53 грн.

В частині стягнення 3 % річних відповідач зазначає, що правильним розрахунком є:

22 734,18 грн. X 3%:365Х178= 332,60 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Позивач зазначає, що посилання відповідача (апелянта) на те, що днем виставлення рахунку є дата отримання товару є хибним, так як за умовами договору рахунки для оплати надсилаються засобами факсимільного (електронного) зв`язку, а отримання товару (підписання видаткової накладної) відповідачем (апелянтом) є лише підтвердженням факту отримання відповідного рахунку, але ніяким чином не підтвердженням дати його виставлення відповідачу (апелянту). Окрім того умови попередньої оплати по договору передбачають виставлення рахунку до поставки товару, а не в момент його отримання.

Позивач зазначає про те, що у спірній видатковій накладній №3236 від 11 липня 2018 року міститься посилання на договір №875/16 від 29.09.2016 та рахунок №3350 від 10.07.2018. Копія даного рахунку міститься у матеріалах справи та досліджувалася судом першої інстанції, тобто, датою виставлення рахунку є 10 липня 2018 року.

На думку позивача, ставлячи свій підпис та печатку на видатковій накладній відповідач (апелянт) підтвердив не лише факт отримання товару, а й те, що дана поставка була здійснена на виконання умов договору поставки №875/16 від 29.09.2016, тобто те, що оплата повинна бути здійснена ним протягом двох банківських днів з дати виставлення рахунку та до моменту отримання товару, оскільки умовами оплати є передплата.

Датою отримання товару відповідачем (апелянтом) є 12.07.2018 року, що визначено у відповідній видатковій накладній. У цей же день спливають два банківські дні для сплати рахунку.

Позивач наголошує, що підписуючи договір, сторони чітко визначили час, з якого починається відлік прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме - з моменту підписання видаткової накладної, що в даному випадку є 12 липня 2018 року.

Таким чином, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо стягнення пені та 3% річних у розмірах, визначених у рішенні.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/596/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

29.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветфактор ЛТД" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" (Покупець) було укладено договір поставки № 875/16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору. Предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі по тексту - товар) згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії Договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що виникли з цього Договору протягом строку його дії та не звільняє сторони від необхідності належного їх виконання (п. 6.1. Договору).

Якщо сторони після спливу терміну дії Договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов Договору, вважається, що даний Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік без укладення додаткової письмової угоди (п. 6.2. Договору).

Відповідно до матеріалів справи у період з червня 2017 року по січень 2019 року позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 172 679, 45 грн. згідно наступних видаткових накладних:

- Видаткова накладна № 2246 від 01.06.2017 на суму 15 133, 68 грн.;

- Видаткова накладна № 3027 від 20.07.2017 на суму 26 512,97 грн.;

- Видаткова накладна №3737 від 06.09.2017 на суму 33 919, 66 грн.;

- Видаткова накладна №3834 від 12.09.2017 на суму 10 315, 50 грн.;

- Видаткова накладна №4690 від 07.11.2017 на суму 33 141, 38 грн.;

- Видаткова накладна №528 від 06.02.2018 на суму 14 052, 96 грн.;

- Видаткова накладна №1671 від 12.04.2018 на суму 16 869, 12 грн.;

- Видаткова накладна №3236 від 11.07.2018 на суму 22 734, 18 грн.

За даними акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами за період 1 півріччя 2017 року, сума поставленого позивачем відповідачу товару становить 76 557, 65 грн., з яких 15 133, 68 грн. на кінець даного періоду були неоплачені відповідачем (видаткова накладна № 2246 від 01.06.2017).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами за період: липень 2017 - січень 2019, сума поставленого позивачем товару становить 157 545, 77 грн., з яких 22 734, 18 грн. на кінець даного періоду були неоплачені відповідачем.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Датою платежу вважається дата фактичного надходження коштів за поставку на розрахунковий рахунок продавця, номер якого вказується у відповідному рахунку-фактурі.

Згідно п. 5.2. Договору порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується у вигляді попередньої оплати в термін двох банківських днів з моменту виставлення покупцю відповідного рахунка-фактури.

Грошові кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий по Договору товар, зараховуються продавцем в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.3. Договору).

Як зазначає позивач в позовній заяві, грошові кошти, що надійшли від відповідача у період з липня 2017 року по січень 2019 року на загальну суму 149 945,27 гривень, зараховані в погашення заборгованості відповідача по видатковим накладним в хронологічному порядку починаючи з відвантажених раніше.

Ці обставини не заперечуються відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідач за поставлений товар станом на 08.02.2019 за договором поставки № 875/16 від 29.09.2016 року має прострочену заборгованість у розмірі 22 734,18 грн., що не заперечується сторонами.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, з урахуванням п. 5.3. Договору неоплаченою є видаткова накладна №3236 від 11.07.2018 в сумі 22 734, 18 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував до сплати відповідачу від суми боргу 22 734, 18 грн. пеню у розмірі 4 089, 66 грн. (за період 12.07.2018-11.01.2019), втрати від інфляції у розмірі 1 536, 85 грн. (період прострочення 12.07.2018-08.02.2019) та 3% річних у розмірі 396, 14 грн. (період прострочення 12.07.2018-08.02.2019).

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який, у свою чергу, зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

Відтак, обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у Постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (Постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (Постанова від 21.01.2019).

Пунктом 7.4. Договору встановлено, що у разі наявності заборгованості за отриманий товар покупець (у даному випадку відповідач) зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення (з моменту підписання видаткової накладної), за кожен день затримки від суми заборгованості.

Як зазначено вище, відповідач за поставлений товар за Договором поставки № 875/16 від 29.09.2016 станом на 08.02.2019 має прострочену заборгованість у розмірі 22 734,18 грн., що не заперечується сторонами.

Оплата товару здійснюється у відповідності до п. 5.2. Договору, а саме, 100% суми кожної поставки сплачується у вигляді попередньої оплати в термін двох банківських днів з моменту виставлення покупцю відповідного рахунка-фактури.

Відповідно до п. 9.6. Договору рахунки на оплату товару передаються покупцю за допомогою факсимільного зв`язку, оригінал рахунку надається продавцем разом з товаром, що постачається. Якщо покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну) - вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може у випадку не оплати товару в строк посилатися на те, що в нього відсутній рахунок на оплату відповідної поставки.

Із видаткової накладної № 3236 від 11.07.2018 вбачається, що товар поставлено на підставі Договору поставки № 875/16 від 29.09.2016 та рахунку на оплату № 3350 від 10.07.2018.

Згідно видаткової накладної № 3236 від 11.07.2018 відповідачем товар отримано 12.07.2018.

З огляду на наведене, в незалежності від виставлення позивачем рахунку-фактури та його передачі відповідачу, у останнього виник обов`язок оплати поставленого товару 12.07.2018, тобто з моменту передачі товару, відповідно, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4 089, 66 грн., та 3% річних у розмірі 396, 14 грн. є правомірними.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № 3236 від 11.07.2018 є таким: 12.07.2018 + 2 банківські дні, оскільки такий порядок оплати визначено сторонами для перерахування передоплати товару, однак матеріалами справи підтверджується, що поставка товару здійснена без отримання передоплати, тому відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України оплата має бути здійснена в день поставки.

Враховуючи наведене, доводи скаржника, які зазначені в цій постанові, не знайшли свого підтвердження.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/596/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/596/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Крила Таврії".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2019.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко