Рішення

від 25.07.2019 по справі 910/6923/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019Справа № 910/6923/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Іспакім , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна , м. Київ

про стягнення 469 339,78 грн.

Представники:

від позивача: Валько І.В.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Іспакім звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна про стягнення заборгованості за договором поставки №190104 від 04.01.2019 р. у розмірі 469 339,78 грн., в тому числі: 300 185,60 грн. - основного боргу, 121 996,12 грн. - процентів за товарний кредит, 22 729,87 грн. - пені, 5 272,01 грн. - інфляційних збитків та 19 156,18 грн. - договірних процентів.

Також позивач просить суд нарахувати для стягнення з ТзОВ Аетерна Україна :

- відсотки за користування грошовими коштами за період з 28.05.2019 року до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: В=С*30/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків, 30 - розмір відсотків річних;

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 28.05.2019 року і до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки товарів №190104 від 04.01.2019 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.06.2019 р.

У судове засідання 24.06.2019 р. з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.06.2019 р. у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 11.07.2019 р.

У судове засідання 11.07.2019 р. з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечив.

Крім того, 11.07.2019 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що відповідач поставлений товар не отримував, підписи директора ТзОВ Аетерна Україна на довіреностях є підробленими.

У судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2019 р.

У судове засідання 25.07.2019 р. з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, проте 25.07.2019 р. подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки не може забезпечити явку представника з підстав участі повноважного представника відповідача в іншій справі.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Так, відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд відзначає, що провадження у даній справі відкрито 30.05.2019 р., при цьому, суд унеможливлений продовжувати строк розгляду справ у спрощеному позовному провадженні, відповідно термін розгляду даної справи є обмеженим.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про неможливість забезпечити явку представника у зв`язку із представництвом інтересів останнього в іншій справі, оскільки в силу ст.ст. 56, 58 ГПК України не є обов`язковою умовою у малозначних справах представництво юридичної особи адвокатом, тобто, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть здійснювати її представництво.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з підстав необґрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Іспакім (далі - ТзОВ Іспакім , постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (далі - ТзОВ Аетерна Україна , покупець/відповідач) було укладено договір поставки товарів №190104, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товари, визначені у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, планова дата поставки визначається у заявках до договору. Форма заявки (письмова, електронна, факсимільна) визначається постачальником.

Згідно п.п. 2.6., 2.9. договору, приймання товару покупцем за кількістю підтверджується видатковою накладною. Датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. договору, ціна товару встановлюється у національній валюті (гривнях) у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на кожну партію товару за весь час дії договору.

Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються на умовах відтермінування платежу строком на 14 календарних днів, також можлива 100% передоплата (авансування) поставки товару або, часткова передоплата товару та остаточного розрахунку після здійснення поставки. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 14 календарних днів, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі. У випадку, коли покупець не здійснить повної та вчасної оплати рахунку-фактури у вказаний у цьому пункті термін, постачальник має право вимагати, а покупець в цьому випадку зобов`язаний самостійно перерахувати вартість неоплаченого товару за правилами п. 5.4. договору, і при цьому новий рахунок-фактура постачальником не видається.

Відповідно до п. 5.9. договору, у випадку здійснення оплати покупцем за товар пізніше строку зазначеного у договорі більше ніж на чотирнадцять календарних днів, товар вважається таким, що проданий (поставлений) постачальником на умовах товарного кредиту. Перебіг строку користування товарним кредитом починається із наступного дня, після закінчення двадцяти денного періоду, та припиняється у день повної оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі 0,7 % від вартості неоплаченого товару за кожен день.

Згідно п. 9.7. договору, якщо покупець прострочить виконання грошового зобов`язання за договором, на вимогу постачальника він зобов`язаний згідно норм ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 10.3. договору сторони домовились, що згідно норм п. 6 ст. 232 ГПК України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), процентів, нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором припиняється через три роки з моменту виникнення прострочення.

У період з лютого по квітень 2019 року ТзОВ Іспакім поставило ТзОВ Аетерна Україна товар на загальну суму 305 385,60 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату № 63 від 12.02.2019 р., № 90 від 21.02.2019 р., № 259 від 18.04.2019 р.

В свою чергу, ТзОВ Аетерна Україна прийняло товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № 66 від 13.02.2019 р. на суму 46 982,40 грн., № 100 від 26.02.2019 р. на суму 229 039,20 грн. та № 258 від 18.04.2019 р. на суму 29 364,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 5 200,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 300 185,60 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товарів №190104 від 04.01.2019 р., відповідно до якого у період з лютого по квітень 2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 305 385,60 грн. Проте відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 5 200,00 грн., у зв`язку з чим у ТзОВ Аетерна Україна виникла заборгованість в сумі 300 185,60 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 5.2. договору, оплата товару здійснюється в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 14 календарних днів.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про відсутність у 2019 році поставок від ТзОВ Іспакім та підроблення підпису директора ТзОВ Аетерна Україна , оскільки в матеріалах справи містяться видаткові накладні та довіреності на отримання товару у період з 08.01.2019 р. по 07.02.2019 р., які підписані директором відповідача та оплачені останнім у повному обсязі, що вбачається із банківських виписок.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТзОВ Аетерна Україна було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 300 185,60 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 729,87 грн. - пені, 5 272,01 грн. - інфляційних втрат, 121 996,12 грн. - процентів за товарний кредит у розмірі 0,7 %, передбачених п. 5.9. договору та 19 156,18 грн. - 30% річних за користування грошовими коштами згідно п. 9.7. договору.

Так, відповідно до п. 5.9. договору, у випадку здійснення оплати покупцем за товар пізніше строку зазначеного у договорі більше ніж на чотирнадцять календарних днів, товар вважається таким що проданий (поставлений) постачальником на умовах товарного кредиту. Перебіг строку користування товарним кредитом починається із наступного дня, після закінчення двадцяти денного періоду, та припиняється у день повної оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі 0,7 % від вартості неоплаченого товару за кожен день.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас, судом встановлено, що договором встановлено інший строк нарахування пені, ніж передбачено ст. 232 ГК України, а саме 3 роки (п. 10.3 договору), то відповідно нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином вказаного строку.

Отже, враховуючи викладене, судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу у вигляді процентів за товарний кредит і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства та договору, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, згідно п. 9.7. договору, якщо покупець прострочить виконання грошового зобов`язання за договором, на вимогу постачальника він зобов`язаний згідно норм ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Таким чином, сторони в договорі передбачили інший розмір процентів річних від простроченої суми, а саме 30% річних.

Отже, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 30% річних за прострочення виконання зобов`язання та інфляційних втрат, та встановлено, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування індексу інфляції, проте, заявлена сума інфляційних втрат та 30% річних за прострочення виконання зобов`язання підлягає задоволенню, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 729,87 грн. - пені, 121 996,12 грн. - процентів за товарний кредит, 5 272,01 грн. - інфляційних втрат та 19 156,18 грн. - договірних процентів, які відповідно підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків за користування грошовими коштами та пені за період з 28.05.2019 р. і до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Оскільки сторони передбачили в договорі нарахування 30% процентів річних від простроченої суми та пені, що кореспондується з положеннями п. 2 ст. 536 ЦК України та ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити ці вимоги позивача за розрахунком, наведеним позивачем.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З вищенаведеного випливає, що для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні необхідно надати суду докази фактично понесених витрат.

04.07.2019 р. та 22.07.2019 р. позивачем подані до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 10 450,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано суду договір №171/19 про надання правової (правничої) допомоги від 17.05.2019 р., акт-рахунок №1 прийому-передачі послуг від 27.05.2019 р., платіжне доручення № 6113 від 28.05.2019 р., акт-рахунок №3 прийому-передачі послуг від 28.06.2019 р., платіжне доручення № 6180 від 02.07.2019 р., акт-рахунок №4 прийому-передачі послуг від 15.07.2019 р. та платіжне доручення № 6216 від 15.07.2019 р.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 7 040,11 грн. покладаються також на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іспакім задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28; ідентифікаційний код 39331424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іспакім (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; ідентифікаційний код 35076761) 300 185 (триста тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 60 коп. - заборгованості, 121 996 (сто двадцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 12 коп. - 0,7% за товарний кредит, 22 729 (двадцять дві тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн. 87 коп. - пені, 5 272 (п`ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 19 156 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 18 коп. - 30% річних, 7 040 (сім тисяч сорок) грн. 11 коп. - судового збору та 10 450 (десять тисяч чотириста п`ятдесят) грн. - витрат на професійну правову допомогу.

Нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28; ідентифікаційний код 39331424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іспакім (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; ідентифікаційний код 35076761) відсотки за користування грошовими коштами за період з 28.05.2019 року і до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: В=С*30/100*Д, де В - сума нарахованих відсотків в гривнях, С - розмір заборгованості в гривнях, Д - кількість днів нарахування відсотків, 30 - розмір відсотків річних.

Нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Аетерна Україна (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 33/37, офіс 28; ідентифікаційний код 39331424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іспакім (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; ідентифікаційний код 35076761) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 28.05.2019 року і до моменту виконання рішення суду з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 31.07.2019.

Суддя В.В. Бондарчук