Рішення

від 31.07.2019 по справі 479/94/18

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/94/18

2/479/12/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2019 року смт Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Добровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального судового провадження цивільну справу №479/94/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія - М" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

у ч а с н и к и с п р а в и:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 , за довіреністю №5, посвідченою

ОСОБА_3 , секретарем виконавчого комітету Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області 06 лютого 2018 року;

представник відповідача ОСОБА_4 , на підставі наказу ПСВП "Рутенія-М"

№54 від 29 липня 2019 року;

в с т а н о в и в :

В провадженні Кривоозерського районного суду перебуває цивільна справа №479/94/18 за позовом ОСОБА_1 до ПСВП "Рутенія-М" про визнання договору оренди землі від 16 березня 2010 року, зареєстрованого у Кривоозерському відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року за №041047600021 недійсним .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в суді позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та застосувати позовну давність до позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Положеннями ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу саме на момент вчинення правочину.

Згідно положень ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (загальна умова дійсності правочину).

Згідно положень ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Виняток з цього правила стосується фізичних осіб, які через хворобу або фізичні вади не можуть підписатись власноручно. В такому випадку за дорученням такої особи та в її присутності текст правочину підписує інша особа. При цьому, підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, має бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,47 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , розташованої в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується даними державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого Кривоозерською райдержадміністрацією Миколаївської області 17 грудня 2003 року (а.с.8).

Згідно договору оренди земельної ділянки без номера від 16 березня 2010 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року за №041047500021 ОСОБА_1 надав земельну ділянку площею 3,47 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 у строкове платне користування Приватному сільськогосподарському виробничому підприємству "Рутенія-М" на строк 10 (десять) років (а.с.9-13).

Представник позивача в судовому засіданні наполягав, що позивач згоду на передачу своєї земельної ділянки відповідачу не надавав, відповідно вказаний договір з ПСВП "Рутенія-М" 16 березня 2010 року не укладав.

За даними висновку №78 судової почеркознавчої експертизи від 02 травня 2019 року підтверджується, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах:"Орендодавець" договору оренди земельної ділянки без номера від 16 березня 2010 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року за №041047500021, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.144-149).

Отже, підпис від імені позивача ОСОБА_1 на спірних договорах вчинено іншою особою без дотримання положень ст.207 ЦК України, а також за відсутності належної довіреності, наданої за вимогами ст.ст.244, 245 ЦК України.

Таким чином судовому засіданні доведено, що вищевказані договори оренди землі власник земельних ділянок ОСОБА_1 як сторона в договорах не підписував, не знайомився з умовами договору щодо об`єкту оренди, строку його дії, розміру орендної плати та порядку її виплати, інших істотних умов, визначених договорами.

Враховуючи наведене, а також обов`язкову наявність в договорі оренди землі певних істотних умов та обов`язкову державну реєстрацію цих договорів, суд вважає, що відсутність особистого підпису сторони в договорах оренди землі свідчить про те, що сторони не узгодили щодо істотних умов договорів, передбачених Законом.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним, що під час укладання спірних договорів, їх текст було підписано від імені позивача сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії. А тому, не можна вважати, що сторони досягли усіх істотних умов договорів оренди землі, передбачених положеннями ст.15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Таким чином, законні права ОСОБА_1 щодо права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд були порушені, тому суд вважає вимоги позивача про визнання спірних договорів оренди землі недійсним законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з недійсністю договору оренди землі, укладеного 16 березня 2010 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року за №041047500021, Приватне сільськогосподарське виробниче підприємство "Рутенія-М", має повернути ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 3,47 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 .

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання застосування строків позовної давності вказуючи про те, що позивач отримував орендну плату, чим фактично визнав та схвалив наявність договірних правовідносин з ПСВП "Рутенія -М" на умовах оспорюваного договору.

В суді представник позивача пояснив, що дійсно ПСВП "Рутенія -М" з 2010 р. користувалося, належною ОСОБА_1 , земельною ділянкою, за що позивач отримував плату, однак договірних відносин з приводу саме оренди землі не існувало, а користування земельною ділянкою було зумовлено лише усною домовленістю між ОСОБА_1 та ПСВП "Рутенія -М".

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували вказані доводи представника позивача. Зокрема, ПСВП "Рутенія -М" не подало доказів того, що ОСОБА_1 отримував від товариства орендну плату підписував з цього приводу відповідні документи і таким чином був обізнаний про існування орендних відносин з відповідачем.

Твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки йому увесь час було відомо про особу, яка обробляла його земельну ділянку та представником позивача не доведено факту отримання оспорюваного договору оренди у 2017 році є безпідставними.

Згідно положень ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що реєстрація договору оренди землі здійснюється виключно орендарем. Відповідно до п. 9.4. Порядку для реєстрації договору оренди землі представник орендаря земельної ділянки - юридичної особи пред`являє оператору (реєстратору) документи, в тому числі і договір оренди земельної ділянки.

З цього приводу представник позивача вказав, що реєстрація оспорюваного договору оренди землі, якого ОСОБА_1 не підписував, здійснювалась ПСВП "Рутенія -М", який зобов`язаний був передати орендодавцю після реєстрації один примірник договору, що ним зроблено не було. Як вказував представник позивача, про факт існування оспорюваного договору оренди землі, тобто про порушення свого права ОСОБА_1 стало відомо, коли він отримав копію договору оренди землі у 2017 році. До 2017 року ОСОБА_1 не міг знати про порушення свого права, оскільки договору оренди землі із ПСВП "Рутенія -М" не підписував.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-48цс15 (постанова від 22 квітня 2015 року).

Інших доказів, які б спростовували вказані обставини, матеріали справи не містять, тому суд приходить до переконання, що позовну заяву подано в межах строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує понесені ним та документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі - 8 128,04 грн., з яких: 704,80 грн. - витрати по сплаті судового збору, 7 423,24 грн. - витрати по оплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія - М" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - задовольнити .

Визнати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 4823980700 :02: 000:0951 укладений 16 березня 2010 року між Приватним сільськогосподарським виробничим підприємством "Рутенія-М" та ОСОБА_1 , зареєстрований у відділі Держкомзему регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14 грудня 2010 року за №041047600021, - недійсним .

Стягнути з Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства "Рутенія-М", код ЄДРПОУ: 32093761 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 , сплачені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді: у загальному розмірі - 8 128,04 грн., з яких: 704,80 грн. - витрати по сплаті судового збору, 7 423,24 грн. - витрати по оплаті вартості судово-почеркознавчої експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Повне судове рішення складене та підписане 31 липня 2019 року.

Суддя : ( підпис )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кривоозерського

районного суду О.В. Репушевська

Рішення набрало законної сили "_____"

Оригінал рішення знаходиться в цивільній справі №479/94/18.

Керівник апарату суду Л.В. Ковальчук