Рішення

від 22.07.2019 по справі 1.380.2019.002439

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.002439

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 Н.В.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «ДОКА» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ДОКА» (надалі - ТОВ НВФ «ДОКА» , Позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0005971411, винесене ГУ ДФС у Львівській області, яким ТОВ НВФ «ДОКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» у розмірі 76249,53 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0005981411, винесене ГУ ДФС у Львівській області, яким ТОВ НВФ «ДОКА» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» у розмірі 15249,90 грн.

Згідно з ухвалою від 17.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

12.06.2019 від ГУ ДФС у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог (арк. справи 133-137).

19.06.2019 представником позивача у справі подано відповідь на відзив (арк. справи 161-163).

08.07.2019 представник ГУ ДФС у Львівській області подала заперечення на відповідь на відзив (арк. справи 171-174).

Згідно з ухвалою від 15.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на митну територію України на виконання умов контракту, укладеного між позивачем та ПОДО «Онега» № 31/10 від 31.10.2016 ввезено продукцію. Підставою для застосування пільгової ставки до обчислення ввізного мита з вищевказаних господарських операцій був наданий при митному оформленні товарів сертифікат про походження товару форми СТ - 1 - BYUA 7103040601 3954505 від 13.02.2017, виданий уповноваженим органом Республіки Білорусь. Позивач наголосив, що надання інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правил визначення країни походження у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі документів, які підтверджують виконання критеріїв достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Однак, ГУ ДФС у Львівській області дійшов висновку про необхідність звернення до компетентного органу із запитом про проведення перевірки цих документів чи надання додаткових відомостей. Позивач зазначає, що у разі виникнення сумнівів з приводу документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, орган ДФС може звертатися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумніву з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що зареєстровані в Україні, а також іншу необхідну інформацію. Водночас, Позивач звертає увагу суду, що в акті перевірки не вказано, які сумніви виникли з приводу дійсності документів про походження товарів та не зазначено, які саме порушення вимог видачі сертифікату порушено. У зв`язку з цим, Позивач вважає висновки акта перевірки такими, що не відповідають обставинам справи, відтак винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 133-142), в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог Науково-виробнича фірма «ДОКА» у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, зазначених у них, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару. На виконання вказаної норми Львівська митниця ДФС звернулася до Департаменту адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання ДФС України з метою скерування запиту до уповноваженого органу Республіки Білорусь щодо перевірки достовірності сертифікату про походження товару. У відповідь на звернення уповноваженим органом Республіки Білорусь надано відповідь щодо перевірки сертифіката про походження товару форми СТ - 1 від 13.02.2017 №BYUA 7103040601 (бланк 3954505), у якій зазначено про неможливість визначення країни походження товарів: «снеки в асортименті» , «сухарики в асортименті» , «хлібці в асортименті» , «батончики мюслі в асортименті» , батончики глазуровані в асортименті» . Таким чином, за результатами перевірки Позивача з питань додержання державної митної справи встановлено порушення ТзОВ «НВФ «Дока» п. 2.4 та 2.6 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних держав в частині невизнання сертифікату походження товару форми СТ - 1 від 13.02.2017 року №BYUA 7103040601 (бланк 3954505) та положень митного та податкового законодавства, що призвело до виникнення несплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість з товарів, що ввозяться в Україну суб`єктами господарювання. Враховуючи наведене, Відповідач вважає оскаржені Позивачем податкові повідомлення - рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. справи 161-163), у якому наголосив, що Відповідач трактує порушення процедури видачі сертифіката форми СТ - 1 №BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року, покликаючись на пункт 9.3 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, а також інформацію, надану листами Державного митного комітету Республіки Білорусь. На думку Позивача, висновки Відповідача про порушення видачі сертифіката ґрунтуються виключно на підставі ненадання уповноваженими органами Республіки Білорусь вичерпної інформації на запит щодо підтвердження країни походження імпортованого товару. Водночас, Позивач наголошує, що сертифікат є документом на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу випливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідного до заявленого митного режиму. Крім того, Позивач вказує, що Відповідачем жодних недоліків чи неповноти у заповненні сертифікату виявлено не було.

Відповідач подав заперечення (арк. справи 171-174). Наголосив, що згідно інформації, наданої Державним митним комітетом Республіки Білорусь, недостатньо відомостей необхідних для розрахунку вартісних показників сировини в ціні товару, що унеможливлює перевірку критеріїв достатньої обробки/переробки товару для визнання сертифікату СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року. Таким чином, на думку Відповідача, вказаний сертифікат про походження товару, який згідно пункту 9.3 Правил визнано недійсним, не може слугувати підставою для підтвердження країни походження. Враховуючи наведене, відповідач наголошує, що ним правомірно здійснено перерахунок належних до сплати сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

31.10.2016 між ТОВ НВФ «ДОКА» та ПОДО «Онега» укладено контракт № 31/10, відповідно до якого ПОДО «Онега» (надалі - продавець) зобов`язалося поставити і передати у власність в кількості та асортименті товари, згідно додатка № 1 від 03.11.2016, а покупець зобов`язався отримати від покупця вказану продукцію та оплатити її.

Вказані товари були ввезені на митну територію України згідно митної декларації від 16.02.2017 №20914000/2017/007090.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару згідно митної декларації від 16.02.2017 №20914000/2017/007090 підтверджується наступними документами: контракт № 31/10 від 31.10.2017, специфікація № 1 від 03.11.2016, розрахунок - фактура № 1 від 03.11.2016, товарна накладна № 0278566 від 14.02.2017, пакувальний лист № 2 від 14.02.2017, платіжне доручення № 01 від 09.02.2017, міжнародна товарно - транспортна накладна № 1402-2, сертифікат про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017, акт експертизи походження товару № 3/4035-1 від 28.11.2016, акт експертизи походження товару № 3/1604-1 від 27.04.2016, акт експертизи походження товару № 3/2332-1 від 30.06.2016, акт експертизи походження товару № 3/3442-1 від 11.10.2016.

Судом встановлено, що Львівська митниця ДФС зверталася до Департаменту адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання ДФС України для скерування запиту до уповноважених органів Республіки Білорусь з метою перевірки достовірності сертифіката про походження товару.

Згідно інформації Державного митного комітету Руспубліки Білорусь стосовно сертифіката СТ - 1 від 13.02.2017 № BYUA 7103040601 прийнято рішення про неможливість підтвердження критеріїв походження товарів: «снеки в асортименті» , «хлібці в асортименті» , «батончики мюслі в асортименті» , «батончики глазуровані в асортименті» .

У зв`язку з цим контролюючим органом на підставі наказу про проведення перевірки від 14.03.2019 № 1566, проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ НВФ «Дока» щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 16.02.2017 №209140000/2017/007090.

За результатами перевірки складений акт № 530/14.11/13834103 від 05.04.2019 в якому зазначено такі порушення:

- вимог пункту 2.4 та 2.6 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у

Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, Закону України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, пункту 3 статті 43, частини 1 статті 257, статті 278, статті 280 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 60999,62 грн.;

- пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо

заниження бази оподаткування податку на додану вартість з імпортованих товарів на загальну суму 12199,92 грн.

На підставі акта перевірки, ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 24.04.2019 №0005971411 та №0005981411 (арк. справи 45-46).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Положеннями пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.08.2018 року у справі №821/751/17.

Абзацом 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII надане визначення поняттю імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно частини 2 статті 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до частини 6 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до частини 7 статті 36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Згідно частини 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до статті 43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (частина 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (частина 6).

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За приписами частин 4,5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Порядок застосування тарифних пільг (тарифні преференції) регламентований статтею 281 МК України.

Частиною 1 статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Для визначення країни походження товарів, що походять із сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року.

У свою чергу, пунктом 2.1 Правил визначення країни походження товарів визначено, що країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

За приписами п.п. а п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав-учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави-учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави-учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару.

Відповідно до п. 6.1 Правил визначення країни походження товарів для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Як встановлено судом, позивач на підставі контракту від 31.10.2016 №31/10 придбав у ПОДО «Онега» продукцію, а саме: «чіпси з сирої картоплі» , «снеки в асортименті» , «сухарики в асортименті» , «хлібці в асортименті» , «батончики мюслі в асортименті» , «батончики глазуровані в асортименті» .

Згідно офіційного сайту ПОДО «Онега» https://onega.by/#company компанія є виробником ввезеного Позивачем товару.

Факт придбання товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями наступних документів: контракт № 31/10 від 31.10.2017 (арк. справи 69-75), специфікація № 1 від 03.11.2016 (арк. справи 76), розрахунок - фактура № 1 від 03.11.2016 (арк. справи 77), товарна накладна № 0278566 від 14.02.2017 (арк. справи 78), пакувальний лист № 2 від 14.02.2017 (арк. справи 79), платіжне доручення № 01 від 09.02.2017 (арк. справи 80), міжнародна товарно - транспортна накладна № 1402-2 (арк. справи 81), сертифікат про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 (арк. справи 82-87), акт експертизи походження товару № 3/4035-1 від 28.11.2016 (106-109), акт експертизи походження товару № 3/1604-1 від 27.04.2016 (арк. справи 98-105), акт експертизи походження товару № 3/2332-1 від 30.06.2016 (86-93), акт експертизи походження товару № 3/3442-1 від 11.10.2016 (арк. справи 94-97).

Позивач наголошував, що до митного контролю надавався сертифікат про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017.

Виходячи з положень пункту 6.1 Правил визначення країни походження товарів для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди сертифікат форми СТ - 1 є достатнім документом, який дає можливість визначити країну походження товару, ввезеного на митну територію України та дає право на застосування режиму вільної торгівлі.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.11.2018 у справі №813/3616/16.

Суд встановив, що Позивач при ввезенні вищевказаного товару надав митному органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару та країни походження вказаного товару. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було.

Водночас, Відповідач не підтвердив суду обґрунтованості сумніву у достовірності й правильності сертифіката про походження товару, які зумовили його звернення до уповноваженого органу Республіки Білорусь для його підтвердження.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6.7 Правил визначення країни походження товарів для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди, у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов`язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Як зазначав представник відповідача, митним органом з метою отримання даних щодо підтвердження факту видачі сертифікату походження товару форми СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 звертався із листом до Департаменту адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання ДФС України для скерування запиту до уповноважених органів Республіки Білорусь з метою перевірки достовірності сертифіката про походження товару.

Як уже зазначалося, згідно інформації Державного митного комітету Руспубліки Білорусь стосовно сертифіката СТ - 1 від 13.02.2017 № BYUA 7103040601 прийнято рішення про неможливість підтвердження критеріїв походження товарів: «снеки в асортименті» , «хлібці в асортименті» , «батончики мюслі в асортименті» , «батончики глазуровані в асортименті» .

Таким чином, висновок Відповідач про порушення видачі сертифікату форми СТ - 1 ґрунтується на відсутності надання вичерпної інформації уповноваженого органу Республіки Булорусь щодо підтвердження країни походження товару.

Суд зазначає, що сторони по даній справі не заперечують щодо виду товару і його кількості, що переміщувався позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю. Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на пільгове розмитнення вказаного товару.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи копію відповіді Державного митного комітету Республіки Білорусь від 12.04.2018 № 08-18/5419-П (арк. справи 144), суд зазначає, що з вказаної відповіді вбачається, що експортована продукція, вказана в графі 8 сертифіката походить з Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товарів, що є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів в Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009.

Щодо чіпсів із сирої картоплі «Онега» зазначено, що країною походження товару (товарна позиція ТН ВЕД 2005) є Республіка Білорусь.

Підсумовуючи наведене, суд вважає вказану у відповіді інформацію достатньою для визначення країни походження товару.

Таким чином, суд зазначає, що Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами невідповідність сертифікату про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 та неможливість підтвердження країни походження ввезеного Позивачем товару та права на преференції по сплаті ввізного мита.

Крім того, суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність у Відповідача обґрунтованих сумнівів, а відтак і права продовження здійснення митного контролю, за наслідками якого позивачу було донараховано обов`язкові платежі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вище викладене в його сукупності, висновки акта перевірки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита та заниження бази оподаткування податку на додану вартість не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже є необґрунтованими.

Таким чином, винесені на підставі акта перевірки податкові повідомлення - рішення від 24.04.2019 №0005971411 та №0005981411 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.04.2019 №0005971411, винесене ГУ ДФС у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0005981411, винесене ГУ ДФС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма «ДОКА» (місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Залізняка, 17, код ЄДРПОУ 13834103) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 30.07.2019.

Суддя Мричко Н.І.