Постанова

від 03.10.2019 по справі 1.380.2019.002439

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9283/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (ухвалене в м. Львів судом під головуванням судді Мричко Н.І., повний текст рішення складено 30.07.2019 року) у справі №1.380.2019.002439 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дока" до Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В травні 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Дока" звернулося в суд з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 року №0005971411, винесене ГУ ДФС у Львівській області, яким ТОВ НВФ "ДОКА" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" у розмірі 76249,53 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 року №0005981411, винесене ГУ ДФС у Львівській області, яким ТОВ НВФ "ДОКА" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" у розмірі 15249,90 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 24.04.2019 року №0005971411, винесене ГУ ДФС у Львівській області.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 24.04.2019 року №0005981411, винесене ГУ ДФС у Львівській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ДОКА" (місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Залізняка, 17, код ЄДРПОУ 13834103) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та такі недоведені належними та допустимими доказами.

Як слідує із змісту апеляційної скарги, відповідач вказує, що в межах наданих повноважень митним органом проведено перевірку преференційного сертифіката про походження форми СТ-1 від 13.02.2017 року № BYUA 7103040601 , з метою забезпечення здійснення митного контролю, а саме своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Вказує, що країна походження товару повинна визначатися за умови виконання виробничих та технологічних операцій у поєднанні із застосуванням правила адвалерної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції. З вищенаведеного слідує, що відсутність документального підтвердження дотримання правила адвалерної частки для товарів, що декларуються за товарними позиціями УКТ ЗЕД 1905, 1904, 1806, унеможливлює визначення країни походження товару, і як наслідок отримання права на застосування преференційованих ставок ввізного мита. Таким чином, Львівською митницею, у відповідності до п.6.7 Правил визначення країни походження товарів, були направлені запити до Державного митного комітету Республіки Білорусь листи із вмотивованим проханням підтвердити автентичність сертифіката СТ-1 та надати додаткові відомості та первинні документи, що підтверджують виконання заявленого у графі 9 сертифіката критерію походження Д1905 , Д1904 , Д1806 . У вказаних листах митний орган також запитував інформацію про калькуляцію собівартості кожного виду продукції для визначення адвалерної частки імпортованої сировини в кінцевій вартості товару, рахунки/митні декларації на імпорт сировини і матеріалів, документи, що підтверджують походження білоруської сировини і сировини непідтвердженого походження. В свою чергу, Державний митний комітет Республіки Білорусь надав відповідь, які не містять відомостей необхідних для розрахунку вартісних показників сировини в ціні товару, що унеможливлює перевірку критеріїв достатньої обробки/переробки товару та визнання сертифікату СТ-1 від 13.02.2017 року № BYUA 7103040601 . Крім того, зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не підтвердив обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, оскільки поданий позивачем сертифікат та документи на підставі яких він приймався, а також листи Державного митного комітету Республіки Білорусь не містять відомостей про частку іноземних матеріалів в кінцевій продукції, що є обов`язковою умовою відповідно до п.2.4 Правил, для підтвердження країни походження товару та спростування сумнівів в достовірності сертифікату, що виникли в зв`язку із відсутністю таких розрахунків. Крім того, в матеріалах справи містяться акти експертизи походження товару, в яких вказано, що документи, які б підтвердили походження сировини на момент проведення експертизи експерту не представлені.

Позивач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 18.09.2019 року у встановлений, у вказаній ухвалі строк, відзиву на апеляційну скаргу не подав. При поданні 01.10.2019 року до суду відзиву на апеляційну скаргу, позивач не заявив клопотання про продовження установлених строків для надання відзиву. Також позивач не обґрунтував та не навів наявності поважних причин та обставин, які були об`єктивною перешкодою у своєчасному надісланні відзиву, а відтак поданий по за межами встановлених строків відзив позивача до уваги не приймається.

Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даним учасником справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув. Представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його прибуття в судове засідання 03.10.2019 року, через зайнятість в іншому процесі. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що позивачем у даній справі є юридична особа, інтереси якого представляє її керівник або інші уповноважені ним особи. Подаючи клопотання до суду про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості уповноваженого представника, позивач не надав суду доказів неможливості прибуття до суду інших уповноважених осіб на представництво інтересів позивача. Повідомлення про призначення розгляду справи було направлено позивачу 18.09.2019 року, а відтак у позивача було достатньо часу для вирішення питання щодо належного представництва його інтересів в суді апеляційної інстанції 03.10.2019 року. Направлення представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи за день судового розгляду апеляційної скарги вказує на зловживання позивачем своїми правами, які чинять перешкоду в належному та своєчасному розгляді справи.

Водночас, колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції не була визнана обов`язкова участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі та не явка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Головне управління ДФС у Львівській області подало до апеляційного суду клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у Львівській області на правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області. Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби згідно відповідного переліку. У відповідності до вимог ст. 52 КАС України та поданих скаржником документів, які підтверджують обставини реорганізації Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Львівській області, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником- Головним управлінням ДПС у Львівській області.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.10.2016 року між ТОВ НВФ "ДОКА" та ПОДО " Онега " укладено контракт № 31/10, відповідно до якого ПОДО "Онега" (надалі - продавець) зобов`язалося поставити і передати у власність в кількості та асортименті товари, згідно додатка № 1 від 03.11.2016 року, а покупець зобов`язався отримати від покупця вказану продукцію та оплатити її.

Вказані товари були ввезені на митну територію України згідно митної декларації від 16.02.2017 року №20914000/2017/007090.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару згідно митної декларації від 16.02.2017 року №20914000/2017/007090 підтверджується наступними документами: контракт № 31/10 від 31.10.2017 року, специфікація № 1 від 03.11.2016 року, розрахунок - фактура № 1 від 03.11.2016 року, товарна накладна № 0278566 від 14.02.2017 року, пакувальний лист № 2 від 14.02.2017 року, платіжне доручення № 01 від 09.02.2017 року, міжнародна товарно - транспортна накладна № 1402-2, сертифікат про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року, акт експертизи походження товару № 3/4035-1 від 28.11.2016 року, акт експертизи походження товару № 3/1604-1 від 27.04.2016 року, акт експертизи походження товару № 3/2332-1 від 30.06.2016 року, акт експертизи походження товару № 3/3442-1 від 11.10.2016 року.

Судом встановлено, що Львівська митниця ДФС зверталася до Департаменту адміністрування митних платежів та митно - тарифного регулювання ДФС України для скерування запиту до уповноважених органів Республіки Білорусь з метою перевірки достовірності сертифіката про походження товару.

Згідно інформації Державного митного комітету Руспубліки Білорусь стосовно сертифіката СТ - 1 від 13.02.2017 № BYUA 7103040601 прийнято рішення про неможливість підтвердження критеріїв походження товарів: "снеки в асортименті", "хлібці в асортименті", "батончики мюслі в асортименті", "батончики глазуровані в асортименті".

У зв`язку з цим контролюючим органом на підставі наказу про проведення перевірки від 14.03.2019 року № 1566, проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ НВФ "Дока" щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 16.02.2017 року №209140000/2017/007090.

За результатами перевірки складений акт № 530/14.11/13834103 від 05.04.2019 року в якому зазначено такі порушення:

- вимог пункту 2.4 та 2.6 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 №584-VII, пункту 3 статті 43, частини 1 статті 257, статті 278, статті 280 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 60999,62 грн.;

- пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість з імпортованих товарів на загальну суму 12199,92 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 24.04.2019 року №0005971411 та №0005981411 (а.с.45-46).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами невідповідність сертифікату про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року та неможливість підтвердження країни походження ввезеного позивачем товару та права на преференції по сплаті ввізного мита. Крім того, суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів, а відтак і права продовження здійснення митного контролю, за наслідками якого позивачу було донараховано обов`язкові платежі.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частинами першою-третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини дев`ятої статті 36 Митного кодексу України особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

За приписами частин четвертої, п`ятої статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписано державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18.10.2011 та ратифіковано Законом України Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі від 30.07.2012 №5193-VI (Договір).

Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Договору, сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Порядок застосування тарифних пільг (тарифні преференції) регламентований статтею 281 Митного кодексу України.

Частиною першої статті 281 Митного України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно із частиною сьомою статті 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009 року.

У відповідності до положень Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав визначення країни походження товарів, Країною походження товарів є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Відповідно до пункту 6.1 зазначених Правил визначення країни походження товарів, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Відповідно до частини першої статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до частини третьої статті 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені пунктом 6.1 Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав та статті 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п.6.7 Правил визначення країни походження товарів країн СНД від 20.09.2009 у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов`язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Встановлено, що позивачем поданий повний пакет документів та відомостей, необхідних для митного контролю, в тому числі й документ, що підтверджує країну походження товару, а саме: Сертифікат про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року. Сертифікат містить інформацію щодо країни походження товару. Зокрема, у графі 13 зазначена країна походження товару - Республіка Білорусь .

Оскільки наданий позивачем Сертифікат про походження товару за формою СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні, позивачем підтверджено країну походження задекларованого за митною декларацією товару №20914000/2017/007090 від 16.02.2017 року у відповідності до вимог статей 43, 44, 335 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі №813/5141/13-а (№К/9901/5079/18).

Посилання скаржника на те, що листи Державного митного комітету Республіки Білорусь не містять відомостей про частку іноземних матеріалів в кінцевій продукції, що є обов`язковою умовою відповідно до п.2.4 Правил, для підтвердження країни походження товару та спростування сумнівів в достовірності сертифікату є безпідставними з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі, позивачем органу доходів і зборів було надано сертифікат про походження товару форми СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року, у пункті 9 якого вказано критерій походження Д2005, Д1905, Д1904, Д1806 (а.с.194-197).

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних Правил, країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Правил, для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі-учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки). Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав-учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав-учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах-учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці). За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав-учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти а , б , в пункту 2.4 цих Правил).

Пунктом 2.4 розділу 2 Правил передбачено, що в разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - Критерій походження , зазначається критерій походження товарів Д1905 у разі, якщо товар, був підданий достатній обробці (переробці), із вказівкою перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905.

Таким чином, визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у п.2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про походження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифіката, який однозначно свідчить про країну походження товару.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи копію відповіді Державного митного комітету Республіки Білорусь від 12.04.2018 року № 08-18/5419-П (а.с.144), суд зазначає, що з вказаної відповіді вбачається, що експортована продукція, вказана в графі 8 сертифіката походить з Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товарів, що є невід`ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів в Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009.

Щодо чіпсів із сирої картоплі "Онега" зазначено, що країною походження товару (товарна позиція ТН ВЕД 2005) є Республіка Білорусь.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана у відповіді інформація є достатньою для визначення країни походження товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони по даній справі не заперечують щодо виду товару і його кількості, що переміщувався позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю. Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на пільгове розмитнення вказаного товару.

Водночас, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами невідповідність сертифікату про походження товару СТ - 1 № BYUA 7103040601 від 13.02.2017 року та неможливість підтвердження країни походження ввезеного позивачем товару та права на преференції по сплаті ввізного мита.

Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області) залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №1.380.2019.002439 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню виключно порядку на та умовах, визначених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 03 жовтня 2019 року.