Рішення

від 30.07.2019 по справі 826/24234/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2019 року № 826/24234/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплексінвест до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Будкомплексінвест (02166, м. Київ, вул. Жукова,б.26, код ЄДРПОУ 32246715) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02217, м. Київ, вул. Закревського, 41, код ЄДРПОУ 39466328), в якому просить:

- взнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС України у м. Києві від 20 травня 2015 року № 0001482204 та № 0001492204;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0001482204, яким ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що згідно з підпунктом 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України та відповідно до абзацу 2 п. 123.1 ст. 123 розділ 2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, встановлено порушення п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість - 262 343,00 грн за основним платежем, 131 172,00 грн за штрафними санкціями, всього на загальну суму 392 515,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0001482204, яким ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомляє, що відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено порушення п.п.14.1.27, ст. 14, п.п.139.1.9, ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток - 236 109,00 грн за основним платежем , 59 027,00 грн за штрафними санкціями, всього на загальну суму 295 136 грн.;

- зобов`язати ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС України у м. Києві вилучити з комп`ютерної автоматизованої інформаційної системи Інтегрована автоматизована інформаційна система ДФС України Податковий блок , у тому числі з бази даних Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України інформацію, внесену на підставі Акту № 2811/26-52-22-04-14/32246715 від 07.05.2015 року про результати щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання про результати зустрічної перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП НП Хіміч (код 32424590).

Ухвалою суду від 19 листопада 2015 року відкрито провадження по справі суддею ОСОБА_1

В зв`язку із відрахуванням зі штату суду судді ОСОБА_1, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до свого провадження справу було прийнято суддею Погрібніченко І.М.

Розпорядженням № 1892 від 05.04.2017 року, в зв`язку із припиненням повноважень судді Погрібніченко І.М., справу було повторно розподілено

Ухвалою суду від 11.04.2017 року справу до свого провадження було прийнято суддею Вєкуа Н.Г.

Відповідач, скориставшись своїм право на подання відзиву на позовну заяву, до матеріалів справи додав письмовий відзив, в якому вказав, що не погоджується із доводами позивача, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 16.11.2017 року суд, за згодою представників сторін, перейшов у письмове провадження по справі.

Заслухавши думку сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Будкомплексінвест з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з підприємством ПП НП Хіміч за період з 01.11.2014 по 30.11.2014 року.

Для проведення перевірки дотримання вимог чинного податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП НП Хіміч за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, на запит ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.02.2015 року № 1882/10/26-52-22-04-20 від ТОВ Будкомплексінвест отримано відповідь без надання відповідних документів.

Перевірку проведено на підставі отриманої від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації по ПП НП Хіміч щодо підтвердження господарських відносин з платниками за жовтень, листопад, 2014 року.

За результатам перевірки було складено акт від 07.05.2015 № 2811/26-52-22-04-14/32246715

На підставі вказаного акту відповідачем складені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001482204, яким ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило, що згідно з підпунктом 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України та відповідно до абзацу 2 п. 123.1 ст. 123 розділ 2 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, встановлено порушення п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість - 262 343,00 грн за основним платежем, 131 172,00 грн за штрафними санкціями, всього на загальну суму 392 515,00 грн;

- № 0001482204, яким ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило, що відповідно до Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено порушення п.п.14.1.27, ст. 14, п.п.139.1.9, ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток - 236 109,00 грн за основним платежем , 59 027,00 грн за штрафними санкціями, всього на загальну суму 295 136 грн.

Згідно висновків акту № 2811/26-52-22-04-14/32246715 від 07.05.2015 року встановлені порушення законодавства, а саме: відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за листопад 2014 рік, які підпадають під визначення ст. 185, 187, 188, 198 Податкового Кодексу України по взаємовідносинам між постачальниками ПП НП Хіміч (код 32424590) в період з 01.11.2014 по 30.11.2014 року.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження.

08.06.2015 року позивачем подано первинну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2015 року № 0001482204 та № 0001492204.

10.08.2015 року на адресу позивача за вих № 12071/10/26-15-10-05-35 від 06.08.2015 року надійшло рішення про результати розгляду первинної скарги. Відповідно до змісту цього рішення, відповідач податкові повідомлення-рішення залишив без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

18 серпня 2015 року позивачем була подана скарга до Державної фіскальної служби України.

25.09.2015 року винесене рішення про розгляд скарги № 17/08 від 17.08.2015 року, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу необґрунтованими, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З аналізу долучених до матеріалі справи доказів, суд встановив наступні обставини щодо формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП НП Хіміч .

Між ТОВ Будкомплексінвест , в особі директора Верченка О.О. (Замовник) та ПП НП Хіміч , в особі директора Сусла О.Г (Підрядник) укладені договори від 29.08.2014 року № 290814, від 11.09.2014 року № 110914, від 02.10.2014 року № 021014, від 03.11.2014 року № 031114 про виконання комплексу будівельно-монтажних та ремонтних робіт на об`єктах Замовника за адресою: м . Бровари, вул. Черняховського, 36 , б.2 та с. Петрівське Київо-Святошинського району Київської області, бул. Шевченко, 9 на суму, згідно проектно-кошторисної документації. На підтвердження факту надання виконавцем Замовнику послуг за договором були складені відповідні акти приймання будівельних робіт.

Так, до матеріалів справи були долучені копії договорів підряду та акти приймання виконаних робіт.

Проаналізувавши надані документи, суд зазначає, що вони складені у відповідності до вимог законодавства, проте суд не враховує їх до уваги при прийнятті рішення по справі, в зв`язку із тим, що наявність формально складених первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Крім вказаних документів, відповідно до заяви про приєднання доказів (матеріалів) до справи, позивач надав копії службових записок, акти прийому-передачі виконаних робіт, загальний журнал робіт, а також документ (без назви) про виявлені недоліки на об`єкті.

Проте, суд зазначає, що вказані документи не є належними доказами по справі, оскільки не стосуються правовідносин безпосередньо між позивачем та ПП НП Хіміч , а фіксують взаємовідносини між замовником та позивачем. Підписи представника ПП НП Хіміч на цих документах відсутні.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно витягу з податкової інформації від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві по ПП НП Хіміч у підприємства:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесу здійснення господарської діяльності;

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

- відсутній кваліфікований персонал;

- незначний штат працюючих осіб, при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою;

- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, ПП НП Хіміч здійснювало діяльність, спрямовану на виконання операцій, пов`язаних з наданням податкової виголи третім особам. Крім того, зафіксована відсутність об`єктів оподаткування на ПП НП Хіміч при придбанні-продажу товарів (послуг) за жовтень-листопад 2014 року.

Водночас, ПП НП Хіміч є мігруючим підприємством, що неодноразово змінювало податкову адресу, підприємство в 2014 році не знаходилося за податковою адресою, та відповідно не мало змоги фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На переконання відповідача об`єми задекларованих операцій, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, свідчить про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності.

На спростування вказаних доводів позивач зазначив, що податкова інформація щодо контрагента позивача, в силу приписів чинного законодавства, не є носієм доказової бази, а тому неправомірно була використана відповідачем, як безперечний доказ для встановлення порушень суб`єктом господарювання.

Водночас, позивач зазначив, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки згідно частини 2 статті 61 Конституції України відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд погоджується з такими доводами позивача, однак не може прийняти їх до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили реальну можливість ПП НП Хіміч " виконати ті роботи, щодо яких укладено договір субпідряду, за відсутності достатньої кількості працівників, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Водночас, суд звертає увагу, що виконання будівельних та ремонтних робіт, до яких залучено ПП НП Хіміч , передбачають серед іншого, що їх виконавці (субпідрядники) повинні мати достатньо необхідних ресурсів (матеріально-технічні, трудові) для виконання робіт, відповідну кваліфікацію працівників.

Втім, як встановив контролюючий орган ПП НП Хіміч немає засобів для ведення господарської діяльності.

Щодо твердження позивача про неможливість відповідальності за порушення іншого суб`єкта господарювання, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач як суб`єкт господарювання (у сфері надання послуг будівництва), діяльність якого має на меті досягнення певної економічної вигоди, мав би бути обізнаним з діяльністю ПП НП Хіміч на ринку послуг. Відповідно, залучення позивачем до виконання підрядних робіт підприємств сумнівної, репутації, які не мають для цього необхідних ресурсів, ставить під сумнів саму можливість виконання ним цих робіт, а також розумну економічну вигоду від залучення до роботи таких субпідрядників.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг).

Окрім того, суду не надано доказів того, що ПП НП Хіміч залучало субпідрядників до виконання робіт, які виконувались для позивача.

Оскільки судом не встановлено наявних трудових ресурсів, основних засобів та виробничих фондів для виконання робіт для ТОВ Будкомплексінвест , це дає підстави вважати, що господарські взаємовідносини позивача з ПП НП Хіміч не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання робіт та послуг.

За викладених обставин, суд вважає, що між ТОВ Будкомплексінвест та ПП НП Хіміч не відбулося фактичного здійснення господарської операції, а відтак надані суду документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податково обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством.

Безпредметний договір із зобов`язаннями сторін, які мають наслідки лише для самих сторін такого договору, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі договори підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають на меті настання правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 року (реєстраційний номер №54004945) серед іншого зазначено: аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару, виконання робіт чи надання послуг .

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Визначальним у питанні правомірності декларування платником податків витрат та податкового кредиту є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.

Більш того, навіть за наявності у позивача документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення.

Таким чином, оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 139 КАС України, особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2 , 3 , 19 , 73-77 , 79 , 90 , 139 , 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України , Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплексінвест (02166, м. Київ, вул. Жукова,б.26, код ЄДРПОУ 32246715) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа