Постанова

від 10.07.2019 по справі 808/1879/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1879/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Баранник Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 в адміністративній справі №808/1879/18 , ухвалене суддею Лазаренко М.С., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЛІДЕР"до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и В:

У травні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЛІДЕР" звернулось до Головного управління ДФС у Запорізькій області , в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004641401 та № 0004631401 від 06.04.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 адміністртаивний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.04.2018 №0004641401 та №0004631401.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що, товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЛІДЕР" зареєстровано 28.07.2009 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою: 69071, Запорізька область, Шевченківський район, вул. Пархоменка, 12, кв. 14.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результатом якої став акт від 01.03.2018 № 128/08-01-14-01/36604854.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

п.п.44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1, п. 134.1, п.135.1, п. 135.1, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 440 635 грн. у тому числі:

2014 рік - 152 351,00 грн.

За 2015 рік - 13 716,00 грн.

За 2016 рік - 274 568,00 грн.

п. 187.1 ст. 187 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 489 595 грн. по періодам:

січень 2014 року - 16 490,00 грн.

лютий 2014 року - 14 974,00 грн.

березень 2014 року - 59 749,00 грн.

квітень 2014 року - 2 676,00 грн.

травень 2014 року - 4 467, 00 грн.

червень 2014 року - 1 582,00 грн.

липень 2014 року - 9 462,00 грн.

серпень 2014 року - 6 389,00 грн.

вересень 2014 року - 12 048,00 грн.

жовтень 2014 року - 4 512,00 грн.

листопад 2014 року - 20 855,00 грн.

грудень 2014 року - 16 074,00 грн.

березень 2015 року - 706,00 грн.

квітень 2015 року - 12 674,00 грн.

червень 2015 року - 1 860,00 грн.

червень 2016 року - 2 458,00 грн.

липень 2016 року - 1 884,00 грн.

серпень 2016 року - 64 534,00 грн.

жовтень 2016 року - 13 734,00 грн.

листопад 2016 року - 129 014,00 грн.

грудень 2016 року - 93 452, 00 грн.

завищено суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації за 2015 рік) за березень 2015 року у сумі 12 674,00 грн., травень 2015 року - 1 860,00 грн.

На підставі Акту перевірки №128/08-01-14-01/36604854 від 19.02.2018, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення

№ 0004631401 від 06.04.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 356 926,00 грн., з яких 288 284,00 грн. - за основним платежем, 68 642,00 грн. - за штрафними санкціями;

№0004641401 від 06.04.2018 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 420 487,50 грн., з яких 336 390,00 грн. - за основним платежем та 84 097,00 грн. - за штрафними санкціями;

№ 0004651401 від 06.04.2018, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 860,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що озивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, з ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт", ТОВ "Константа Лідер", ТОВ "Абба Груп".

Так, між ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" (замовник) та ТОВ "Буд-Енерго-Стандарт" (підрядник) укладено договір № 0503/2015 від 05.03.2015 (а.с. 109 т.1), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати відповідно до умов договору роботи на об`єктах, зазначених у додатках, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано кошторисні розрахунки (а.с.87-116 т. 1), акт здачі-прийняття робіт (а.с. 108-111, т. 1), податкові накладні (а.с.112-114) тощо.

Розрахунки між сторонами підтверджуються виписками банку (а.с.115, т. 1).

Крім того, у перевіряємий період ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" мало господарські відносини з ТОВ "Константа Лідер" (код за ЄДРПОУ 40713070).

Так, між ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" (замовник) та ТОВ "Константа Лідер" (підрядник) укладено договір підряду № 0211/16-1 від 03.02.2015 (а.с. 170-171, т.1), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання по виконанню будівельно-монтажних робіт на об`єктах згідно додатків, а замовник зобов`язується прийняти роботу та оплатити її.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано акти приймання виконаних робіт (а.с.174-227, т. 1), податкові накладні (а.с. 15-19, т. 2). Розрахунки між сторонами підтверджуються банківськими виписками (а.с.20, т. 2).

Так, судом встановлено, що ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "АББА ГРУП".

Зокрема, між ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" (замовник) та ТОВ "АББА ГРУП" (підрядник) укладено договір субпідряду № 20/06-1 від 20.06.2016, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник на себе зобов`язання по виконанню робіт, які зазначені в договірній ціні, відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти роботу й оплатити її. (а.с. 50-51, т. 2).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надана договірна ціна на будівництво, акти приймання виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. Розрахунки між сторонами підтверджуються банківськими виписками (а.с. 65-226, т. 2, а.с.1-222, т. 3).

Крім того, між ТОВ "СТРОЙ ЛІДЕР" (замовник) та ТОВ "АББА ГРУП" (підрядник) укладено договір № 03/10-1 від 03.10.2016 про надання послуг техніки (а.с.160), відповідно до якого замовник доручає і оплачує, а виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги по перевезенню техніки (фрези) та послуги фрези BOMAG BM 1300/30 та фрези Wirtgen.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні. Розрахунки між сторонами підтверджуються банківськими виписками (а.с. 161-215, т. 4).

Договором оренди транспортних засобів від 20.06.2016 підтверджується також наявність техніки у підрядника ТОВ "АББА ГРУП".

Проте, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а самі висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях щодо нереальності спірних господарських операцій враховуючи відсутність даних про наявність у контрагентів позивача управлінського та технічного персоналу, складських приміщень для зберігання матеріалів та техніки, тощо.

Водночас, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, з матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення контрагентів позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

Що стосується посилання податкового органу на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від Запоріжжя від 05.10.2017 по кримінальному провадженню №1-кп/331/490/2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , директора ТОВ "Константа Лідер" у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України та Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.09.2016 у справі № 335/2409/16-к 1-кп/335/217/2016 , колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

За приписами ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

При цьому, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Так, Верховний суд неодноразово висловлював правову позицію в частині питань про те, що "порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2018р. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 липня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного суду.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров

суддя Н.П. Баранник