Ухвала

від 02.06.2020 по справі 808/1879/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 червня 2020 року

Київ

справа №808/1879/18

адміністративне провадження №К/9901/3717/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №808/1879/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Лідер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як до суду касаційної інстанції відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон №460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку, зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Запропоновано усунути недоліки скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши в ній інші підстави для поновлення пропущеного строку з наданням відповідних доказів. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду скаржником до касаційного суду подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження посилається на те, що ним раніше подавалася касаційна скарга в межах встановленого законом строку. Однак, у зв`язку з відсутністю коштів, відповідач не мав можливості сплатити судовий збір, а тому ухвалою Верховного суду первинна та вторинна касаційні скарги були повернуті скаржнику з підстав невиконання вимог, зазначених в ухвалі. Коли відпали обставини, які унеможливлювали сплату судового збору, скаржник вдруге без зволікань звернувся з касаційною скаргою, оплативши збір у встановленому законом розмірі.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалами Верховного Суду від 14 листопада 2019 року та від 20 січня 2020 року, касаційні скарги були повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, так як скаржником не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування судами при ухваленні судових рішень норм матеріального та/або порушення норм процесуального права та відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Натомість, у поданому клопотанні, як на поважну підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, заявник посилається на неможливість сплати судового збору. Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що як вбачається з вищезазначених ухвал Верховного Суду, такий недолік не був підставою для повернення первинних касаційних скарг. Більш того, з доданого платіжного доручення №598, яке було долучено до первинно поданої скарги, вбачається, що судовий збір було сплачено 28 серпня 2019 року. Таким чином, вже на момент первинного звернення до суду касаційної інстанції, судовий збір було сплачено.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо . Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Варто зауважити, що питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження .

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Пунктом 4 частини першої статті 333 цього ж Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №808/1879/18.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №808/1879/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак