Постанова

від 29.07.2019 по справі 160/2273/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2273/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участю: представника позивача Добровольського Андрія Томовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ БУД"

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 (головуючий суддя Прудник С.В.)

в адміністративній справі №160/2273/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ БУД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІМ БУД", звернулось до суду з позовною заявою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що постанова про накладення штрафу вмотивована тим, що в ході інспекційного відвідування встановлено факт використання праці 8 найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України. В акті інспекційного відвідування не встановлено порушень у ТОВ «Дім Буд» під час виплати винагороди, в частині нарахування утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору. Договори цивільно-правового характеру містять умови щодо оплати результату робіт, а не їх процесу. Більшість працівників, з якими було укладено договори, працевлаштовані на інших підприємствах. За таких обставин постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідач діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України, а відносини, які виникли згідно цивільно-правових договорів є цивільно-правовими відносинами, до яких слід застосовувати норми цивільного законодавства, а не трудового.

29.05.2019 року від ТОВ «Дім Буд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову (а.с. 3-6). Вказана заява вмотивована тим, що 27.03.2019 року, тобто вже після подання адміністративного позову, було відкрите виконавче провадження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58733948 від 27.03.2019 року, виданої державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Ковальчук Анастасією Олегівною. 26.04.2019 року банківська установа, в якій обслуговується ТОВ «Дім Буд» повідомило про накладення арешту на грошові кошти позивача в банківських установах в межах виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця про арешт майна. 23.05.2019 року на банківський рахунок ТОВ «Дім Буд» надійшло 798 796, 02 грн. Таким чином, обов`язок з ПДВ складає 133 333, 67 грн., якій підлягає обов`язковій оплаті до 15 червня 2019 року. Однак, в зв`язку із арештом коштів ТОВ «Дім Буд» не має можливості здійснити обов`язкові податкові платежі. Дані обставини свідчать про те, що через накладення арешту на всі рахунки позивача товариство не має можливості виконувати зобов`язання, передбачені положеннями п. п. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, тобто, сплачувати податки. Також, в результаті накладення арешту на рахунки підприємства на підставі оскаржуваної постанови порушується право на отримання заробітної плати працівниками товариства, закріплене нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України та Закону України "Про оплату праці". В свою чергу невиконання позивачем своїх зобов`язань перед державним бюджетом щодо сплати податків та працівниками щодо виплати заробітної плати матиме наслідком звернення з позовами до товариства з боку фізичних осіб та контролюючих органів та, відповідно, поставить позивача у ще більш скрутне фінансово-економічне становище.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Буд» у справі № 160/2273/19 - відмовлено повністю.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Зазначено, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права та не повинне призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети не пов`язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову ухвалу, якою задовольнити вимоги ТОВ «Дім Буд» та зупинити дію постанови про арешт коштів. Посилається на те, що Постанова про арешт коштів боржника впливає на невиконання Товариством своїх зобов`язань перед державним бюджетом щодо сплати податків та виплати заробітної плати працівникам.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови про арешт коштів від 03.04.2019 року щодо сум, необхідних для виплати заробітної плати та сплати податку на додану вартість.

Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що, у відповідності, до ч. 2 ст. 313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Так, частиною 1 статті 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Положеннями частини 2 статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яких вдалося б запобігти; а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням:

1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №808/2432/18, від 19 грудня 2018 року у справі №826/5523/18 та від 18 січня 2019 року у справі №826/5369/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права та не повинне призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети не пов`язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачем у справі є Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Водночас, в силу заяви про забезпечення позову позивач просить зупинити дію постанови державного виконавця про арешт кошів боржника (а.с. 11-12), яку відповідач у даній справі не приймав.

Слід зазначити, що постанова державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Про арешт кошів боржника (а.с. 11-12) містить зазначення: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом . Таким чином спростовуються доводи позивача, що вказана Постанова про арешт коштів боржника впливає на невиконання Товариством своїх зобов`язань перед державним бюджетом щодо сплати податків та виплати заробітної плати працівникам.

В судовому засіданні представник позивача просить вийти за межі вимог апеляційної скарги та зупинити дію Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою накладені штрафні санкції на позивача.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для виходу за межі апеляційної скарги, оскільки під час судового розгляду не встановлено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції (ч. 2 ст. 308 КАС України).

Крім того, матеріали справи не містять Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою накладені штрафні санкції на позивача, отже суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 30.05.2019 року (а.с. 1-2) досліджував та надавав оцінку саме Постанові державного виконавця Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Про арешт кошів боржника (а.с. 11-12), а не будь-якій іншій постанові.

Згідно із вимогами частини 1 статті 77 та частини 1 статті 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наведені заявником обставини щодо забезпечення позову не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, при цьому матеріали справи не містять об`єктивних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Посилання на ту обставину, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - спростовані, виходячи з вищезазначеного.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Підстави для задоволення зазначеної заяви про забезпечення позову - відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на результати розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ БУД" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 29.07.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.07.2019.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Н.П. Баранник

суддя Л.А. Божко